Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/38191/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2025 р. Справа № 520/38191/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/38191/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмову та скасування листа, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмову та скасування листа, зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив суд: - визнати протиправною відмову Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу ветерана органів внутрішніх справ згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту»; - скасувати лист (рішення) відповідача про відмову у наданні позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ від 22.08.2023 вих. № 58986/49-16021-2023; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус ветерана органів внутрішніх справ згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту»; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення ветерана органів внутрішніх справ та нагрудний знак згідно п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмову та скасування листа, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною відмову Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, оформлену листом від 22.08.2023 вих. № 58986/49-16021-202, щодо надання ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту». Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту». Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України видати ОСОБА_1 посвідчення ветерана органів внутрішніх справ та нагрудний знак згідно п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту». Відповідач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 по справі № 520/38191/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що застосований судом першої інстанції до спірних правовідносин Закон № 2262-XII унормовує питання призначенням пенсії окремої категорії осіб за вислугу років та жодним чином не врегульовує питання надання статусу ветерана органів внутрішніх справ. Вказує, що постанова Кабінету Міністрів України № 393, що видана відповідно до Закону № 2262-XII та на виконання його вимог в частині унормування порядку обчислення вислуги років, містить вичерпний перелік періодів проходження служби, виконання робіт та ін., що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах для визначення розміру пенсії. Водночас, зарахування вислуги років на пільгових умовах Законом № 2262-XII та Постановою КМУ № 393 для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ не передбачено, як і не передбачено це пунктом 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР. Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 17 серпня 1995 року по 08 липня 2008 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах. В квітні 2008 року старший дільничий інспектор міліції СДІМ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області пройшов військово-лікарську комісію госпіталю УМВС України в Харківській області, за результатами якої складено свідоцтво про хворобу № 94 від 07.04.2008. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 94 від 07.04.2008 позивачу встановлено діагноз, а також вказано, що вказане захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 08 липня 2008 року наказом № 244 о/с ГУМВС України в Харківській області майор міліції ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ України за п. 64 Б /через хворобу/ з посади старшого дільничного інспектора міліції СДІМ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. Відповідно до витягу з наказу № 244 о/с ГУМВС України в Харківській області майор міліції ОСОБА_1 на день звільнення має вислугу років у календарному обчислені 16 років 08 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні - 23 роки 00 місяців 08 днів. 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 пройшов огляд медико-соціальної експертної комісії, яка встановила йому 2 (другу) групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» про надання йому статусу ветерана органів внутрішніх справ України, відповідно до ст. 5 закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту». Листом № 33/41-С-41 від 20.12.2021 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» повідомлено про відмову у наданні позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ. Підставою для відмови стало те, що календарна вислуга років позивача складає 16 років 08 місяців 17 днів. З вказаною відмовою ОСОБА_1 не погодився та звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 по справі № 520/3910/22, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту", про що надано лист № 33/41-С-41 від 20.12.2021. Зобов`язано Державну установу "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту". Зобов`язано Державну установу "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" видати ОСОБА_1 посвідчення ветерана органів внутрішніх справ та нагрудний знак згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту". 05.07.2023 адвокатом позивача було направлено письмову заяву до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" із проханням добровільно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 по справі № 520/3910/22, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2023 по справі №520/3910/22, а саме надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту», видати ОСОБА_1 посвідчення ветерана органів внутрішніх справ та нагрудний знак згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту». Листом Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 31.08.2023 № 33/41-2740 було розглянуто вищевказану письмову заяву від 05.07.2023 та повідомлено про те, що стосовно отримання статусу «Ветеранів внутрішніх справ» та видання посвідчення встановленого зразку, заява для розгляду була направлена до уповноваженого структурного підрозділу МВС України, а саме до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України та додано відповідь Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України від 22.08.2023 вих. № 58986/49-16021- 2023. У відповіді Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України від 22.08.2023 вих. № 58986/49-16021-2023 зазначено те, що Департаментом пенсійних питань та соціального захисту МВС розглянуто лист Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 17.07.2023 № 33/41-2258 щодо видачі посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» та нагрудного знака ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 520/3910/22. За результатами опрацювання повідомлено, що Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України не є стороною по справі № 520/3910/22, тому виконання рішення суду перебуває поза його компетенцією. Одночасно зазначено, що відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ветеранами, зокрема органів внутрішніх справ, визнаються громадяни України з інвалідністю І та ІІ групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ і мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше. З вказаною відмовою позивач не погодився та звернувся до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що пункт 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР не містить імперативної норми щодо того, що вислуга років має бути саме календарною, а тому застосував за вказаних обставин до спірних правовідносин принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права) та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (далі - Закон України № 203/98-ВР) встановлений статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально - виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві. Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України № 203/98-ВР ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше. Тобто в розумінні вказаних правових норм набуття громадянином України статусу ветерана органів внутрішніх справ, зазначених у пункті 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", можливе при дотримані сукупності таких вимог: - є особами з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України; - мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше. Надаючи оцінку вищевказаним приписам законодавства в контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що вказаний пункт Закону не містить імперативної норми щодо того, що вислуга років має бути саме календарною. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з наказу № 244 о/с ГУМВС України в Харківській області майор міліції ОСОБА_1 на день звільнення має вислугу років у календарному обчислені 16 років 08 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні - 23 роки 00 місяців 08 днів. 01 листопада 2021 року позивачу встановлено 2 (другу) групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ за № 326262. Отже, ОСОБА_1 повністю відповідає критеріям, необхідним для надання йому статусу ветерана органів внутрішніх справ. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, оформлену листом від 22.08.2023 вих. № 58986/49-16021-202, щодо надання ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту». За приписами статті 10 Закону № 203/98-ВР ветеранам органів внутрішніх справ вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1601 затверджено Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", зразок та опис посвідчення "Ветеран військової служби", зразок та опис нагрудного знака "Ветеран військової служби". Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 № 742 затверджено зразок та опис посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", зразок та опис нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ", поширивши дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1601, на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ", та визначивши МВС замовником виготовлення бланків посвідчень і нагрудних знаків "Ветеран органів внутрішніх справ". Так, відповідно до пункту 3 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" (в редакції на дату звільнення позивача зі служби) підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР". Згідно з пунктом 4 цього Порядку, посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами та органами пенсійного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, МВС, Управління державної охорони, Адміністрацією Держспецзв`язку за місцем проживання ветерана, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі. Оскільки, як установлено колегією суддів, ОСОБА_1 повністю відповідає критеріям, необхідним для надання їй статусу ветерана органів внутрішніх справ, позивач має право на отримання посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ". Щодо посилання апелянта на рішення Вищого адміністративного суду України від 19.10.2016 у справі № К/800/12312/16 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 по справі № 1440/1634/18, то колегія суддів, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, зауважує, вважає, що вони не підлягають врахуванню під час апеляційного перегляду даної справи, оскілки за правилами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції приписів постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. за № 393, що видана на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за № 2262, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана постанова та наведений закон врегульовує питання порядку обчислення вислуги років для призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, а не для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ, що врегульовано приписами Закону України № 203/98-ВР. Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 по справі № 520/38191/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій