Постанова 4851 № 520/25012/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2025 р.Справа № 520/25012/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області, ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, по справі № 520/25012/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати складені у відношенні ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 0869667-2405-2036-UA63120030000035245, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 №0869663-2405-2036-UA63120270000028556. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено частково. Заяву представника Головного управління ДПС у Харківській області про закриття провадження у справі задоволено частково. Провадження у справі №520/25012/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень закрито. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок). У задоволенні інших частин заяв представника ОСОБА_1 та представника Головного управління ДПС у Харківській області відмовлено. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року про закриття провадження у справі № 520/25012/24 скасувати в частині мотивів задоволення заяви ОСОБА_1 та відмови у стягненні витрат на правничу допомогу. Просить прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про відмову від позову та стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити. Прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі №520/25012/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з задоволенням позову відповідачем після подання позовної заяви на підставі пункту 2 частини 1 статі 238 КАС України. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДПС у Харківській області витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. В частині стягнення сплаченого ОСОБА_1 судового збору ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 року залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що при задоволенні заяви позивача про відмову від позову у зв`язку з задоволенням відповідачем його позову після подання позовної заяви, всі понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на підставі ст. 140 КАС України. Крім того, позивач зазначає, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції визначено у договорі про надання професійної правничої допомоги у вигляді фіксованого розміру (10000,00 грн), і він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Також позивач звертає увагу на те, що відповідач до суду першої інстанції не подавав свої заперечення щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу. Відповідач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року про закриття провадження у справі № 520/25012/24 скасувати в частині часткового задоволення заяви позивача про відмову від позову (зазначено судом як закриття) та стягнення з ГУ ДПС судового збору в сумі 968,96 грн.; відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про відмову від позову повністю; відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимоги про стягнення з ГУ ДПС на його користь судового збору в сумі 968,96 грн. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду про закриття провадження у справі від 14.11.2024 року в частині відмови позивачеві в стягненні з ГУ ДПС витрат на правничу допомогу - залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень не є самостійним усуненням виявлених порушень відповідачем, як помилково зазначив позивач, а є виконанням обов`язку Головного управління ДПС. Крім того, відповідач вважає, що суд фактично "переклав" сплату судового збору на ГУ ДПС, в порушення вимог ст. ст. 47, 189 КАС України. Крім того, відповідач зазначає, що судові витрати підлягають відшкодуванню або оплаті суб`єктом владних повноважень лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень. В даній справі не мало місця задоволення позову сторони. Зазначену справу було закрито з підстави неможливості її подальшого продовження з причини відсутності предмету позову, про що ГУ ДПС було подано відповідне клопотання про закриття провадження у справі. Позивач направив на адресу Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити. Відповідач направив на адресу Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Розглянувши матеріали даної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено матеріалами справи, ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 було відкрито спрощене провадження у справі. Через систему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача, в якій він просив: - прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі № 520/25012/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у зв`язку з задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви; - стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім грн дев`яносто шість коп.; - стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДПС у Харківській області витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. Крім того, від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій він просив: - закрити провадження у справі № 520/25012/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2024 № 0869667-2405-2036-UA63120030000035245 на суму 34002.50 грн та №0869663-2405-2036-UA63120270000028556 на суму 205.47 грн, якими визначено податкові зобов`язання за 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; - понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов`язок їх відшкодування на іншу сторону. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, відповідно до п. 8 частини 1 статті 238 КАС України та на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. Відмовляючи у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з відсутності підстав для задоволення такого клопотання. За результатами перегляду ухвали суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне. Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. У той же час, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. Відповідно до ст. 140 КАС України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що ст. 140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами ст. 142 КАС України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь-яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 КАС України. Отже, якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати, як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.11.2024 у справі № 120/18952/23. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що після звернення позивача з позовом 06.09.2024 року, його порушене право було відновлене суб`єктом владних повноважень у повному обсязі 20.09.2024 року, а саме податкові повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 0869667-2405-2036-UA63120030000035245, від 31.05.2024 № 0869663-2405-2036-UA63120270000028556 були скасовані, тобто відкликані самостійно відповідачем та винесені нові податкові повідомлення - рішення з урахуванням рішення 29 сесії 8 скликання від 19.08.2024 № 633/24 Харківської міської ради «Про продовження дії пільг з місцевих податків», тим самим задовольнивши вимоги позовної заяви. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на підставі статті 140 КАС України. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, виходив з відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат у такому випадку. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до ст. 139 КАС України, не визначено порядок розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України. Водночас, частина восьма статті 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. З урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли. Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі № 260/3162/22. Згідно зі ст. 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України). З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI передбачено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18. Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №6/08/24 від 28.08.2024 із адвокатом Івахненком М.А., рахунок для сплати правничої допомоги адвоката від 27.09.2024 року, детальний опис виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги від 27.09.2024. Відповідно до Детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги від 27.09.2024 адвокатом надано наступні послуги: - попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування 1 година; - опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та вивчення судової практики 1 година; - підготовка та складання позовної заяви про стягнення коштів до Харківського окружного адміністративного суду 3 години; - ознайомлення з заявою відповідача про закриття провадження по справі № 520/25495/24 1 година; - підготовка, складання та подання заяви про відмову від позову по справі № 520/24657/24 2 години. Загальна вартість послуг складає 10000,00 грн. Загальний час роботи адвоката складає 8 годин. Отже, колегія суддів зазначає, що доказами по справі підтверджено понесення позивачем витрат на правову допомогу в суді першої інстанції. Аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених в детальному описі виконаних робіт, слід вказати, що такі послуги як попереднє вивчення матеріалів, формування позиції, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та вивчення судової практики є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання адміністративного позову, до якого входить вивчення, аналіз, складання документів та дії технічного характеру, з огляду на що окреме їх виділення є необґрунтованим. Отже, в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі реальним результатом є складання позовної заяви та заяви про відмову від позову. Таким чином, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 КАС України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що визначений позивачем розмір для відшкодування на рівні 10000,00 грн. є завищеним, з огляду на що підлягає зменшенню до 5000,00 грн. Стосовно доводів апеляційної скарги позивача щодо фіксованого розміру гонорару, то слід зауважити, що Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. З огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, враховуючи те, що позивач відмовився від позову, колегія суддів вважає, що клопотання позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 в частині відмови у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 по справі № 520/25012/24 скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу. В цій частині прийняти постанову, якою клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 08.01.2025 року