Постанова 4807 № 336/5294/24

Дата документу 07.01.2025 Справа № 336/5294/24 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 336/5294/24Головуючий у 1-й інстанції Щаслива О.В. Пр. № 22-ц/807/64/25Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (надалі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитування ВСТАНОВИВ: У травні 2024 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду із вищезазначеним позовом (а.с.3-5), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 5048016 від 01.06.2021 р. у розмірі 24275,72 грн.; а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн., та витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 01 червня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачем укладено кредитний договір № 5048016, за умовами якого відповідачу надані кредитні кошти у розмірі 10 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9900%, строком до 01.07.2021 року. У відповідності до п. 1.7 Договору у разі порушення строків повернення кредитних коштів з урахуванням відсотків процентна ставка збільшується до 2,5% від суми кредиту за кожен день пролонгованого строку. 27 серпня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 27/08-1, у зв`язку з цим в означений день права грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», в тому числі за договором кредитування, укладеним з ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». 10 березня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до своїх боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у відповідності до договору відступлення прав вимоги № 10-03/2023, в тому числі і за договором кредитування № 5048016 від 01.06.2021 року, позивальником якого є ОСОБА_1 . Станом на день звернення до суду з позовом заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, тому станом на 10.05.2024 року у нього виникла заборгованість у розмірі 24275,72 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн., заборгованість за відсотками на день відступлення прав вимоги 13470,00 грн., три відсотка річних 148,76 грн., інфляційні витрати 656,96 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Щасливу О.В. (а.с.44). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.48) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року (а.с.53-56) позов позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у цій справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № 5048016 від 01 червня 2021 року у розмірі 24275,72 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги 13470,00 грн., три відсотка річних 148,76 грн., інфляційні витрати 656,96 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн. В задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено. Позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу, погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.58-64) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати, в задоволенні позову відмовити. В автоматизованому порядку 15.08.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Полякова О.З. (а.с.68). Ухвалою апеляційного суду від 16.08.2024 року (а.с.69-71) справу витребувано у суду першої інстанції, остання надійшла до апеляційного суду 21.08.2024 року (а.с.72). Ухвалою апеляційного суду від 22.08.2024 року (а.с.73) вищезазначену апеляційну скаргу апелянта залишено без руху. Апелянт усунув недоліки своєї апеляційної скарги у встановлений апеляційним судом строк 03.09.2024 року (а.с.75-77). В автоматизованому порядку 04.09.2024 року (а.с.78-79) суддями Бєлкою В.Ю. та Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддів Кочеткову І.В. та Полякова О.З. у зв`язку з тривалою відпусткою останніх. Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 09.09.2024 року (а.с.80), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.81). Оскільки, за змістом ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Позивач подав апеляційному суду письмові пояснення на апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с. 85-95). В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та загальний штат суддів Запорізького апеляційного суду взагалі. В автоматизованому порядку 01.11.2024 року суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю Бєлку В.Ю. у зв`язку із звільненням останнього у відставку, рішення ВРП від 24.09.2024 року (а.с.96-97). Ухвалою апеляційного суду від 15.11.2024 року (а.с. 88) дану справу знято з апеляційного розгляду і направлено до суду першої інстанції для усунення недоліків. 27.11.2024 року справа надійшла до апеляційного суду (а.с.111). Ухвалою апеляційного суду від 28.11.2024 року дану справу повторно направлено до суду першої інстанції для усунення недоліків. 06.12.2024 року вищезазначена справа надійшла до апеляційного суду (а.с.131). Ухвалою апеляційного суду від 09.12.2024 року дану справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.132). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови… За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПКУкраїни та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 01 червня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачем позичальником ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5048016, за умовами якого відповідачу надані кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9900%, строком до 01.07.2021 року (а.с. 6-10). У відповідності до п. 1.7 Договору у разі порушення строків повернення кредитних коштів з урахуванням відсотків процентна ставка збільшується до 2,5% від суми кредиту за кожен день пролонгованого строку. 27 серпня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 27/08-1 (а.с. 14-19), у зв`язку з цим в означений день права грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», в тому числі за договором кредитування, укладеним з ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (а.с.19). 10 березня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до своїх боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (позивач у цій справі) у відповідності до договору відступлення прав вимоги № 10-03/2023 (а.с.20-26), в тому числі і за договором кредитування № 5048016 від 01.06.2021 року, позивальником якого є ОСОБА_1 (а.с.26). Станом на день звернення до суду з позовом заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, тому станом на 10.05.2024 року у нього виникла заборгованість у розмірі 24275,72 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн. (станом на 01.06.2021 року нарахована ще первісним кредитором ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» - а.с. 11,19), заборгованість за відсотками на день відступлення прав вимоги 13470,00 грн. (станом на 01.06.2021 року нарахована ще первісним кредитором ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» а.с. 11,19), та в порядку ст. 625 ЦК України: 3 % річних (148,76 грн.) + а втрати від інфляції - 656,96 грн. = 805,72 грн. (а.с.4, 11,19,36 - станом на 10.03.2023 року) Публічна пропозиція (оферта) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору, однак всі інші істотні умови які є необхідними для договорів даного виду, також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, зазначено в Індивідуальній частині договору про надання фінансового кредиту - Кредитному договорі. Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом." Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в Кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ні на рахунки попередніх кредиторів ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» чи ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та апеляційному суду відповідачем не надані. Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного; цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. | Електронний підпис одноразовим ідентифікатором;- це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»). Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить - про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором В-962401 (а.с. 7 зврот). Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом Згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Як зазначено в ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Таким чином, відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені договором про надання банківських послуг належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув у строк, встановлений договором, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку у цій справі про те, що вищезазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у цій справі у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Детальний щомісячний розрахунок відсотків відповідача за період з червня 2021 року і по липень 2021 року за вищезазначеним кредитним договором, тобто в межах строку дії останнього, мав робити і робив не позивач у цій справі, а ще саме первісний кредитор ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРФІНАНС», і цей розрахунок наявний у матеріалах цієї справи (додавався ще позивачем до його позову суду першої інстанції у цій справі - а.с. 11), на що відповідач не звернув належної уваги та останній не спростував .у цій справі належними, допустимими доказами у цій справі. Вищезазначені надані позивачем у цій справі документи на підтвердження відступлення права вимоги та її розміру (а.с.6-37), у тому числі кредитний договір та два договори відступлення права вимоги із додатками до них, та зокрема з розрахунком заборгованості, реєстрами боржників та актами прийому передачі та інш., є належними, допустимими доказами у цій справі в обґрунтування позову позивача у цій справі, а тому могли бути і повинні були бути прийняті судом першої інстанції у цій справі до уваги при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій справі. Суд першої інстанції правильно у цій справі виходив із: - презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) вищезазначених кредитного договору та двох договорів відступлення прав вимоги, підписаних їх сторонами без зауважень і розбіжностей, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, відповідач у цій справі зустрічного позову про визнання недійсними вищезазначених договорів не заявляв, також у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначених кредитного договору чи двох договорів відступлення права вимоги недійними), - принципу обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначені кредитний договір та два договори відступлення права вимоги є обов`язковими для виконання його сторонами. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Також, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розміром цієї справи судом першої інстанції у вигляді судового збору. Питання про розподіл судом першої інстанції витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом цієї справи судом першої інстанції, апеляційним судом не переглядалось, оскільки останнє не було предметом апеляційного оскарження у цій справі з боку обох сторін. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Крім того, в силу вимог ст. ст. 133, 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України в разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, відповідач не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 07.01.2025 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.