Постанова 4805 № 274/3854/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/3854/19 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю. Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №274/3854/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю. у м. Бердичеві, в с т а н о в и в: У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг станом на 09 червня 2019 року в сумі 56 287,92 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 27 985,95 грн; заборгованості за простроченим тілом кредиту 8 208,43 грн; пені за прострочення зобов`язання 16 836,97 грн; пені за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн; та штрафу-500 грн (фіксованої частини) та 2 656,57 грн (процентної складової), який нарахований відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 01 лютого 2011 року підписала анкету-заяву №б/н. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом останньої на анкеті-заяві. Банком відкритий кредитний рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт, у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування банківського рахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 17 400 грн. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а відповідач своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами, неустойки належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилася вказана вище заборгованість. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Твердження суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір не містить підписів позичальника під Умовами та правилами надання банківських послуг є нікчемними і безпідставними, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами закон не вимагає. Відповідач після отримання картки здійснила дії щодо проведення її активації. Отримавши кошти з власної ініціативи, відповідач користувалася карткою, що свідчать про укладення сторонами договору про надання банківських послуг. Окрім того, відповідач зверталася до банку з метою перевипуску карти, отримала перевипущені картки з новими номерами та продовженим строком дії, якими продовжила користуватися. Користуючись протягом тривалого часу кредитними коштами та здійснюючи часткове погашення боргу відповідач фактично погоджувалася з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які діяли, як на момент укладення договору, так і після внесення змін шляхом прийняття нових редакцій Умов та правил. Факт укладення договору та розмір заборгованості відповідачем не спростовано. Доказів повернення кредиту матеріали справи не містять. Отже, на переконання скаржника, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості за кредитом. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги із додатками були направлені відповідачу завчасно засобами поштового зв`язку та отриманні останньою особисто, що підтверджується її підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.184). Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних мотивів. Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно з частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Визначальним є додержання письмової форми договору. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 01 лютого 2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання останньою анкети-заяви 1512110200195497187 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.6). У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна із тим, що ця анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг у ПриватБанку і Тарифами банку. Клієнт зобов`язалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Отже, у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 01 лютого 2011 року, яка підписана відповідачем, не зазначені: кредитний ліміт, процентна ставка, овердрафт, пеня, штраф тощо. Із довідки банку вбачається, що ОСОБА_1 банком надавалися наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 із терміном дії до грудня 2011 року; № НОМЕР_2 із терміном дії до січня 2015 року; № НОМЕР_3 із терміном дії до квітня 2016 року; № НОМЕР_4 із терміном дії до квітня 2018 року; № НОМЕР_5 із терміном дії до квітня 2022 року (а.с.125). Також у матеріалах справи міститься довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , у якій відображено зміну кредитного ліміта в період із 01 лютого 2011 року по 01 січня 2019 року. Так, 01 лютого 2011 року кредитний ліміт установлено у розмірі 7 000 грн; 07 квітня 2011 року кредитний ліміт збільшено до 9 000 грн; 17 серпня 2012 року кредитний ліміт збільшено до 12 000 грн; 31 січня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 17 400 грн, що було максимальним розміром, а 01 січня 2019 року кредитний ліміт зменшено до нуля (а.с.124). Окрім того, із виписки за договором прослідковується, що відповідач користувалася кредитними картками, знімала та поповнював готівку, тобто реалізувала своє право на користування кредитним лімітом (а.с.117-123). Банк до анкети-заяви додав також витяг із Умови і правила надання банківських послуг у ПриватБанку, ознайомлення із яким підписом відповідача не підтверджено (а.с.15-29). Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг із Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент підписання відповідачем анкети-заяви містив умови щодо овердрафту, сплати процентів за користування кредитом, строку виконання зобов`язання, неустойки (пені, штрафу) за неналежне виконання умов договору саме у зазначених у цьому документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг із Умов і правил у редакції, що найбільш сприятлива для задоволення його позову. Без надання підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови і правила надання банківських послуг у ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про строк виконання зобов`язання, овердрафт, розмір процентної ставки за користування кредитом, відповідальності за неналежне виконання умов договору (неустойки: пені, штрафу) не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки Умови і правила надання банківських послуг у ПриватБанку не підписані відповідачем. Отже, недодержання письмової форми кредитного договору щодо овердрафту, процентної ставки, строку виконання зобов`язання та відповідальності за неналежне виконання умов договору не дає підстав розцінювати умови, прописані у витягу з Умов і правил, як невід`ємну складову частину змісту договору, а тому суд першої інстанції правильно не вважав наданий позивачем витяг з Умов та правил складовою частиною кредитного договору, оскільки в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про овердрафт, строк виконання зобов`язання, сплату жодних процентів та неустойки. Підсумовуючи викладене вище, матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг із Умов і правил, які надав банк, відповідач розуміла та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. Разом із тим, банк надав довідку від 01 лютого 2011 року про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» до договору SAMDNS50000040552671, яка підписана особою, особистість якої не ідентифікована (а.с.14). Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 01 лютого 2011 року, яка містить підпис ОСОБА_1 , ідентифікована цифрами 1512110200195497187, а довідка від 01 лютого 2011 року про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» містить посилання на договір SAMDNS50000040552671, а тому беззаперечне відношення довідки до анкети-заяви належними доказами не доведено та доказування ґрунтуватися на припущеннях за положеннями частини шостої ст.81 ЦПК України не може. Згідно з наданим банком розрахунком, за відповідачем рахується заборгованість за договором від 01 лютого 2011 року №б/н станом на 09 червня 2019 року в сумі 56 287,92 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 27 985,95 грн; заборгованості за простроченим тілом кредиту 8 208,43 грн; пені за прострочення зобов`язання 16 836,97 грн; пені за несвоєчасність сплати боргу 100 грн; штрафу- 500 грн (фіксованої частини) і 2 656,57 грн (процентної складової), який нарахований відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (а.с.7-11). Виписка за договором №б/н про рух коштів за картками ОСОБА_1 за період із 01 лютого 2011 року станом на 09 червня 2019 року підтверджує не лише користування відповідачем коштами, а й здійснення банком списання процентів за користування кредитним лімітом за ставками 3,5%; 2,9%; 2,5% в місяць, пені та комісії, тобто показників, які у анкеті-заяві, яка підписана відповідачем, не передбачені. Як вже зазначалося вище, кредитний ліміт не перевищив 17 400 грн, але позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в загальній сумі 36 194,38 грн, що вказує на використання позивачем овердрафту, який є однією з форм короткострокового банківського кредитування («перевитрата рахунку», коли клієнт може заходити в «мінус» і використовувати гроші в розмірі, що перевищує баланс на карті) та передбачений лише Умовами та правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, які відповідачем не підписані, а тому не можуть вважатися складовою частиною договірних зобов`язань, а використання овердрафту без погодження таких умов договору із відповідачем не носить зобов`язальних ознак для останньої. Водночас із розрахунку заборгованості за договором, який складений банком, прослідковується, що у спірний період, за математичним підрахунками суду першої інстанції, відповідачем здійснені фактичні витрати орієнтовно на суму 80 000 грн, а погашення боргу орієнтовно здійснено на сумі 100 000 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не лише повернула кошти позивачу, які він їй надав, а й сплатила проценти за користування кредитом за ставкою 30% річних або 2,5 у місяць. За змістом ст.549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою ст.551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У анкеті-заяві від 01 лютого 2011 року, яка підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення строку виконання зобов`язання та про відповідальність за порушення строків виконання зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафу). Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу за несвоєчасне виконання умов кредитного договору. Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 500 грн (фіксованої частини) і 2 656,57 грн (процентної складової), банк у позовній заяві посилається на п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Так, пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Проте, як зазначалося вище, Умови і правила не містять підпису відповідача, а тому такі не можна вважати невід`ємною складовою частиною кредитного договору, а у анкеті-заяві штраф не прописаний. Отже, оскільки доведення факту наявності заборгованості є обов`язком позивача, колегія суддів вважає, що банком не доведено обов`язку сплати відповідачем суми нарахованої ним заборгованості, приймаючи до уваги, що між сторонами не було погоджено овердрафту (поновлювальної форми кредитування, яка б дозволяла клієнту банка використовувати кошти, перевищуючи ліміт), базової процентної ставки за користування кредитом, пені і штрафу та не було встановлено строку виконання зобов`язання, а тому дії банка щодо погашення неузгоджених процентів та неустойки за рахунок здійснених відповідачем платежів або овердрафту і не віднесення коштів на погашення виключно тіла кредиту, не можна вважати правомірними, а суму заборгованості, яка нарахована банком, доведеною. Згідно з частинами першою-третьою ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Підсумовуючи викладене вище, висновок суду першої інстанції про відмову АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні його вимог є правильним, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та додаткового правового обґрунтування не потребують. Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.259,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: