Постанова 4851 № 440/9410/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2025 р. Справа № 440/9410/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк) від 11.09.2024 року по справі № 440/9410/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нездійснення у відповідь на звернення ОСОБА_1 зі скаргою від 23 травня 2024 року перерахунку її пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 05 квітня 1991 року по 10 вересня 1993 року в звичайному обчисленні та з 26 травня 1986 року по 26 травня 1989 року в пільговому обчисленні (1 рік 6 місяців за 1 рік роботи); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 22 березня 2024 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із зарахуванням до її страхового стажу періоду роботи з 05 квітня 1991 року по 10 вересня 1993 року в звичайному обчисленні та з 26 травня 1986 року по 26 травня 1989 року в пільговому обчисленні (1 рік 6 місяців за 1 рік роботи) з урахуванням виплачених сум /а.с. 1-8/. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у звичайному обчисленні періоду її роботи з 05 квітня 1991 року по 10 вересня 1993 року у відповідь на звернення ОСОБА_1 зі скаргою від 23 травня 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у звичайному обчисленні періоду її роботи з 05 квітня 1991 року по 10 вересня 1993 року та повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 23 травня 2024 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в російській федерації з 05.04.1991 по 10.09.1993, з огляду на те, що відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.192 російська федерація з 01.01.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації з 01.01.2023, тому Угода припинила дію з 19.06.2023. З огляду на зазначене, доводи позову щодо наявності підстав для зарахування до стажу періодів роботи на російській федерації є необґрунтованими. Позивач скористалась своїм правом на подачу відзиву та зазначила, що проти обставин викладених в апеляційній скарзі вона заперечує та просить відмовити у її задоволенні. Зазначила, що припинення участі рф в Угоді, не є підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи на території рф. Працюючи офіційно в установі в рф у період з 26.05.1986 по 10.09.1993 позивач мала легітимні очікування, з огляду на положення колишнього законодавства та положення Угоди Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.02.1992, на те, що ці періоди роботи будуть зараховані до її страхового стажу для пенсії. Застосування відповідачем наслідків такого виходу до правовідносин, які виникли за час дії даної Угоди, порушує передбачений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, не узгоджується з принципом правової визначеності. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком, призначену згідно поданої заяви від 15 квітня 2024 року відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року, з урахуванням страхового стажу 36 років 03 місяці 01 день, до якого зараховано періоди: з 01 вересня 1978 року по 02 березня 1983 року (навчання), з 01 квітня 1983 року по 13 травня 1986 року, з 16 травня 1994 року по 07 жовтня 2003 року, з 08 жовтня 2003 року по 31 грудня 2003 року, з 01 квітня 2004 року по 31 серпня 2005 року, з 01 вересня 2005 року по 31 березня 2019 року, з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2024 року (04 роки 09 місяців 00 днів) /а.с. 22, 42-44/. 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про допризначення пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами /а.с. 45/. 30 квітня 2024 року проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 22 березня 2024 року з урахуванням страхового стажу 39 років 03 місяці 02 день, до якого окрім вище вказаних періодів зараховано також період з 26 травня 1986 року по 26 травня 1989 року (кратність 1) /а.с. 46-48/. 06 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про допризначення пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами /а.с. 49/. 09 травня 2024 року проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 22 березня 2024 року з урахуванням страхового стажу 41 рік 01 місяць 10 днів, до якого окрім вище вказаних періодів, зараховано також період з 27 травня 1989 року по 04 квітня 1991 року (догляд за дитиною до 3 років; кратність 1) /а.с. 50-52/. 13 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про допризначення пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами /а.с. 53/. Рішенням Головного управління ПФУ в Запорізькій області про відмову у перерахунку пенсії №164550008070 від 20 травня 2024 року /а.с. 54-55/ відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки в трудовому договорі від 26 травня 1986 року відсутня інформація про користування пільгами, а тому відсутні й підстави для зарахування періоду стажу в пільговому обчисленні. 23 травня 2024 року проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 22 березня 2024 року у зв`язку із допризначенням внаслідок сплати внесків (абз 2 п. 4.3 Порядку № 22-1) з урахуванням страхового стажу 41 рік 04 місяць 10 днів, до якого окрім вище вказаних періодів, зараховано період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2024 року (05 років 00 місяців 00 днів) /а.с. 21, 56/. ОСОБА_1 звернулась із скаргою від 23 травня 2024 року /а.с. 19-зворот 20/, в якій просила на захист її порушеного права здійснити перерахунок її пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи 05 квітня 1991 року по 10 вересня 1993 року в звичайному обчисленні та з 26 травня 1986 року по 26 травня 1989 року в пільговому обчисленні (1 рік 6 місяців за 1 рік роботи) з дня призначення пенсії за віком. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 12089-10037/Н-02/8-1600/24 від 17 червня 2024 року /а.с. 61-63/ ОСОБА_1 на її звернення від 23 травня 2024 року, яке зареєстровано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області 23 травня 2024 року № 10037/Н-1600-24 з приводу обчислення страхового стажу, повідомлено, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 з 22 березня 2024 року. Для підтвердження страхового стажу вона надала трудову книжку серії НОМЕР_1 від 01 квітня 1983 року. Оскільки запис № 5 про звільнення з роботи містить розбіжності між датою запису 10 вересня 1993 року і датою наказу 05 травня 1993 року, період роботи з 26 травня 1986 року по 10 вересня 1993 року до страхового стажу при призначенні пенсії не зарахований. Після надання нею трудового договору від 26 травня 1986 року та свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 06 травня 1988 року проведено допризначення пенсії. Її стаж роботи з 26 травня 1986 року по 26 травня 1989 року зарахований на підставі трудового договору від 26 травня 1986 року за період з 27 травня 1986 року по 04 квітня 1991 року на підставі свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 06 травня 1988 року. Крім цього, повідомляємо, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. У зв`язку з цим до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Щодо зарахування періоду її роботи з 26 травня 1986 року по 26 травня 1989 року в пільговому обчисленні (1 рік 6 місяців за 1 рік роботи) Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії № 164550008070 від 20 травня 2024 року. Для обчислення пенсії врахований стаж роботи тривалістю 41 рік 4 місяці 10 днів та заробітну плат 1993 року у відповідь на звернення ОСОБА_1 зі скаргою від 23 травня 2024 року. Не погодившись із діями відповідача щодо нездійснення у відповідь на звернення зі скаргою від 23 травня 2024 року перерахунку її пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 05 квітня 1991 року по 10 вересня 1993 року в звичайному обчисленні та з 26 травня 1986 року по 26 травня 1989 року в пільговому обчисленні (1 рік 6 місяців за 1 рік роботи), позивач звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є протиправною лише щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 05 квітня 1991 року по 10 вересня 1993 року, визначивши належним способом захисту порушеного права позивача - зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи з 05 квітня 1991 року по 10 вересня 1993 року та повторно розглянути скаргу позивача від 23 травня 2024 року. Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 22 березня 2024 року, суд виходив з їх передчасності. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Враховуючи межі апеляційного розгляду визначені ст. 308 КАС України, спірним питанням у даній справі є питання правомірності незарахування до страхового стажу періоду з 05.04.1991 по 10.09.1993. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч. 1-4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 /надалі - Порядок № 637/, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Як встановлено судовим розглядом, та підтверджується матеріалами справи (записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01 квітня 1983 року /а.с. 12-15/ ), ОСОБА_1 : - запис №3: з 26.05.1986 зарахована на посаду помічника санітарного лікаря в м. Оссора Камчатської області; - запис №4: з 06.11.1990 переведена на посаду помічника епідеміолога; - запис №5: 10.09.1993 звільнена (підстава наказ №10 параграф 5 від 05.05.1993). Відповідно до трудового договору від 26 травня 1986 року /а.с 16/ ОСОБА_1 прийнята на посаду помічника санітарного лікаря терміном на три роки по 26 травня 1989 року, який може бути продовжений за згодою працівника із керівником підприємства. Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності у датах, окрім року прийняття позивача на роботу «1986», який, дійсно, містить закреслення та напис вище. Також у записі № 5 зазначено дату «10.09.1993» та такий запис здійснений на підставі наказу "№ 10 параграф 5 від 05.05.1993". Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року № 252), заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку заносяться, зокрема, відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору. Тому, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідач протиправно незарахував до страхового стажу позивача період її роботи з 05.04.1991 по 10.09.1993. Стосовно доводів відповідача про те, що незарахування позивачці спірного періоду до страхового стажу відбулося з причин припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Приписами частини другою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода). Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Отже, з аналізу наведеного вище, виходить, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022. Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Крім того, наявна в матеріалах справи трудова книжка (завірена її копія) позивача не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором. Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 по справі № 440/9410/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов