Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/3662/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №332/3662/24 Головуючий в 1 інст. Сінєльнік Р.В. Провадження №33/807/982/24 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2024 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Войтовича Є.М. на постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 8 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень, стягнуто судовий збір,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до оскаржуваної постанови суддя суду першої інстанції встановив, що 7 червня 2024 року о 22-55 год. на території дачної ділянки №310 садівничого товариства «Будівельник 1» гр. ОСОБА_1 під час сварки з цивільною дружиною ОСОБА_2 кричав на неї, ображав нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю гр. ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Войтович Є.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить посилання на протокол, як на доказ вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні. Між тим, з огляду на практику ЄСПЛ, протокол не може вважатися доказом в справі, оскільки за своїм процесуальним значенням є лише обвинуваченням. Не може бути доказом в справі і рапорт службової особи ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, оскільки за своїм змістом є доповідною запискою керівництву, що відображає лише особисту думку працівника, який його склав. Саме такі аргументи можна висловити й щодо доказового значення копії термінового забороненого припису. Звертає увагу суду, що особисті пояснення учасників події ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суддя районного суду не вислухав, між тим вказані пояснення мають вирішальне значення. Вважає, що наявні всі підстави стверджувати про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Просить скасувати постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 8 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, провадження в справі закрити. Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причини його пропуску. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 . Про існування оскаржуваної постанови апелянту стало відомо 19 листопада 2024 року з веб-сайту «Судова влада України». Враховуючи вищевказане, сторона захисту вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущений з поважних причин. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 8 липня 2024 року. У відповідності до вимог ст. 294 КУпАП апеляційна скарга на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. Так, матеріали провадження не містять відомостей на спростування тверджень апелянта з приводу необізнаності ОСОБА_1 про час розгляду справи в суді першої інстанції, внаслідок чого справу розглянуто без його участі. Суддя апеляційного суду, враховуючи вказане, дійшов до висновку, що ОСОБА_1 за таких обставин пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, а відтак цей строк підлягає поновленню. Враховуючи належне повідомлення захисника ОСОБА_1 адвоката Войтовича Є.М. про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, присутність у судовому засіданні апеляційного суду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , які зазначили про можливість розгляду справи за відсутністю адвоката Войтовича Є.М., суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутністю останнього, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думки учасників судового засідання суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, перевіряючи законність постановленого судом рішення, суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Проте, вказаних вимог закону суд першої інстанції під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1 дотримався не в повній мірі. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв`язок між діянням та наслідками. Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч. 1 ст. 1 цього Закону). З аналізу наведених вище норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди. Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди. Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення. Із матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була заява його співмешканки ОСОБА_2 . Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №907427 складеного 7 червня 2024 року, дільничним офіцером поліції СП ВНП № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майором поліції Чумак Є. вбачається, що 7 червня 2024 року о 22-55 год. на території дачної ділянки №310 садівничого товариства «Будівельник 1» гр. ОСОБА_1 під час сварки з цивільною дружиною ОСОБА_2 кричав на неї, ображав нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю гр. ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП. На противагу зазначеним в протоколі обставинам, під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 пояснив, що дійсно у день складання протоколу його дружина ОСОБА_2 через поганий емоційний стан здійснила виклик співробітників поліції. Після з`ясування співробітниками поліції всіх обставин події, у зв`язку з наявним повідомленням його дружиною ОСОБА_2 на лінію «102» не існуючих обставин наявний факт хибного виклику, за що буде на неї складений протокол про адміністративне правопорушення. Зазначив, що пояснення, які містяться в матеріалах справи, він підписав, але не прочитав. Співробітник поліції проінформував його, що за хибний виклик на нього буде накладений штраф. Однак, згодом йому стало відомо, що поліцейським був складений протокол про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ним домашнього насилля, з чим він категорично не погоджується. Потерпіла ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду справи пояснила, що через свій емоційний стан не пам`ятає як викликала співробітників поліції. Почувала себе погано, після чого її чоловік ОСОБА_1 відвіз її до лікарні, де вона проходила лікування від нервозного розладу з галюцинаціями в «анонімному кабінеті», через що не має медичної виписки. З рапорту працівника поліції вбачається, що 7 червня 2024 року о 12 год. 55 хв. надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 7 червня 2024 року о 12 год. 53 хв. за адресою : АДРЕСА_3 , чоловік хоче підірвати автомобіль, облив бензином та хоче підпалити. За результатами відпрацювання вказано виклику інформація не підтвердилась. Прибувши на місце події було виявлено заявницю ОСОБА_2 та її співмешканця ОСОБА_1 , який пояснив, що у заявниці ОСОБА_3 скоріш за все біла гарячка через знаходження тривалий час на сонці. Факту підпалу не виявлено. Слід зазнати, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, у тому числі і відеозапису події, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 . Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні правопорушення. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні. Суддя апеляційного суду, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, вважає, що суддя суду першої інстанції, розглянувши справу за відсутності останніх передчасно прийшов до висновку про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки встановлено відсутність факту сварки ОСОБА_1 з цивільною дружиною ОСОБА_2 7 червня 2024 року о 12 год. 55 хв., в ході якої ОСОБА_1 кричав на ОСОБА_2 , ображав її нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю гр. ОСОБА_2 , а тому вважає, що постанова суду першої інстанції суперечить вимогам закону. Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Отже, проаналізувавши матеріали справи, суддя апеляційного суду вважає, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення даного адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За вказаних обставин, не можна констатувати, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_1 в скоєнні правопорушенням за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, відповідають критерію «поза розумним сумнівом». Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Войтовича Євгена Михайловича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 8 липня 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, скасувати. Постановити нову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 332/3662/24