Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/9428/23

Дата документу 07.01.2025 Справа № 335/9428/23 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 335/9428/23 Пр. № 22-ц/807/40/25 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В. Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (надалі ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ), ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди ВСТАНОВИВ: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с. 1-5), в якому просив стягнути на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України 25500,00 грн. матеріальних збитків та 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати покласти на відповідачів. В обґрунтування позову позивач зазначав, що в слідчому відділі ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження №1202008004001218, зареєстрованого 17.04.2020 року за ознаками кримінального провадження передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України. В ході проведення досудового розслідування у ОСОБА_1 17.04.2020 року було вилучено пристрій для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198 в середині якого знаходились 8 набоїв, а також магазин від вказаного пристрою з 8 набоями. Вилучені речі належали ОСОБА_1 , що підтверджується дозволом на носіння зброї № НОМЕР_1 , виданим ГУНП в Запорізькій області. Цього ж числа вказаний пристрій визнано речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню, а ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.04.2020 року у справі №333/1909/20 (провадження №1-кс/335/470/20) задоволено клопотання старшого слідчого відділу Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Чухрія А.А. про арешт майна та в тому числі було накладено арешт на предмет, схожий на пістолет чорного кольору з надписом на затворі «ФОРТ-12 РМ 9 мм Р.А. НОМЕР_2 » з магазином, в середині якого знаходяться 8 набоїв та на предмет, схожий на магазин від пістолета з 8 набоями, що належить ОСОБА_1 . Досудове розслідування в межах вказаного вище кримінального провадження спочатку було доручено групі слідчих Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області (на даний час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області) до складу якої входили ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (старший групи). Склад слідчих, що здійснювали досудове розслідування кримінального провадження №1202008004001218, зареєстрованого 17.04.2020 року за ознаками кримінального провадження передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України неодноразово змінювався. В подальшому ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2022 року у справі №333/8076/21 (провадження №1-кс/335/9/22) задоволено клопотання адвоката Георговського С.П. про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020080040001218, а саме скасовано арешт на предмет, схожий на пістолет чорного кольору з надписом на затворі «ФОРТ-12 РМ 9 мм Р.А. НОМЕР_2 » з магазином, в середині якого знаходяться 8 набоїв та на предмет, схожий на магазин від пістолета з 8 набоями, що належить ОСОБА_1 .. Вказаною ухвалою слідчий суддя постановив повернути позивачу його майно, а саме предмет, схожий на пістолет чорного кольору з надписом на затворі «ФОРТ-12 РМ 9 мм Р.А. НОМЕР_2 » з магазином, в середині якого знаходяться 8 набоїв та на предмет, схожий на магазин від пістолета з 8 набоями. Адвокат Георговський С.П., який на той час діяв в інтересах позивача, неодноразово звертався до слідчого відділу ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, керівництва вказаного відділу поліції, керівництва Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та ГУНП в Запорізькій області з вимогами щодо повернення Позивачу вилученого у нього майна: пристрій для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198 в середині якого знаходились 8 набоїв, а також магазин від вказаного пристрою з 8 набоями, однак безрезультатно. Майно позивачу так і не було повернуто. Згодом адвокат Георговський С. П., який на той час діяв в інтересах позивача, звернувся до слідчого відділу Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області із звернення щодо можливого факту втрати речового доказу по кримінальному провадженні №12020080040001218, зареєстрованого 17.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України слідчими СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області. Наказом Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області від 09.03.2023 року №328 (продовжений наказом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 23.03.2023 року №372) було призначено службове розслідування щодо можливого факту втрати речового доказу по кримінальному провадженні №12020080040001218. За результатами вказаного службового розслідування дисциплінарною комісією у складі: голови комісії заступника начальника управління поліції начальника СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області підполковника поліції Дем`янова О.В., членів комісії: старшого слідчого СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області капітана поліції Щербакової Г.В., старшого слідчого СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області капітана поліції Півоварової Л.В., старшого слідчого СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області підполковника поліції Катанової К.А. 06.04.2023 року було складено «Висновок службового розслідування за відомостями викладеними у зверненні адвоката Георговського С.П. щодо можливої втрати речового доказу по кримінальному провадженні №12020080040001218», який цього ж числа був затверджений т.в.о. начальника Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області підполковником поліції Андрющенко І. Із змісту висновку вбачається таке: «під час проведення службового розслідування встановити місцезнаходження предмету схожого на пістолет чорного кольору «ФОРТ 12 РМ 9 мм Р.А. НОМЕР_2 » в середині з магазином та 8 набоями, предмет схожий на магазин від пістолета з 8 набоями не надалось можливим». В той же час дисциплінарна комісія за результатами службового розслідування встановила, що факти викладенні у зверненні адвоката Георговського С.П., який діяв в інтересах ОСОБА_1 щодо втрати речового доказу по кримінальному провадженні №12020080040001218, зареєстрованого 17.04.2020 року за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України знайшли своє об`єктивне підтвердження, а саме недотримання службовими особами слідчого відділу ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області умов зберігання речових доказів, правильності ведення документів щодо їх приймання та обліку, призвело до втрати речових доказів по вказаному вище кримінальному провадженню. Тобто, за результатами службового розслідування встановила факт втрати службовими особами, слідчими Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області (на даний час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області) пристрою для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198 в середині якого знаходились 8 набоїв, а також магазину від вказаного пристрою з 8 набоями, що належить Позивачу. Так, втрата службовими особами, слідчими Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області (на теперішній час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області) пристрою для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198, які не повернуті Позивачу до теперішнього часу, вчиненні з вини саме слідчих Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області (на теперішній час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області), тобто посадових осіб органу державної влади, які при виконанні своїх повноважень не дотримались вимог чинного законодавства України, зокрема вимог Кримінального процесуального кодексу України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересилання, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року №1104. Отже, протиправними діями (бездіяльністю) службових осіб, слідчих Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області (на теперішній час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області), які були та є посадовими особами органу державної влади щодо незабезпечення належного зберігання вилученого у Позивача пристрою для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198, позивачу завдано матеріальних збитків у загальному розмірі 25500,00 грн., які складаються з вартості вказаного пристрою у розмірі 23500,00 грн., а також витрат на проведення його оцінки у розмірі 2000,00 грн. Так, з метою визначення вартості, втраченого слідчими Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області (на теперішній час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області) пристрою для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198, що належить позивачу, він вимушений був звернутися до суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 з метою проведення оцінки цього майна позивача. За послуги суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 Позивач сплатив останній 2000,00 грн. 15 вересня 2023 року суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 було складено висновок про вартість майна, із змісту якого вбачається, що ринкова вартість об`єкта оцінки, пристрою для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198 складає 23 500,00 грн. В силу приписів частини 4 статті 83 ЦПК України повний звіт з оцінки, складений суб`єктом оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , а також акт приймання-передачі виконаних останньою робіт (наданих послуг) будуть наданні суду пізніше. Окрім матеріальних збитків, протиправними діями (бездіяльністю) слідчих Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області (на теперішній час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області) щодо незабезпечення належного зберігання вилученого у Позивача пристрою для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198, Позивачу також завдано моральну шкоду. Так, внаслідок тривалого неповернення позивачу пристрою для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198, він зазнає моральних переживань та душевного болю. Відчуття невизначеності, невпевненості та незахищеності порушують душевний покій позивача. На теперішній час позивач не може відчувати себе захищеним, оскільки не має віри в авторитет нашої держави, у нього геть зникла надія на Національну поліцію як орган державної влади, який повинен забезпечувати його захист від протиправних посягань інших осіб. Окремо, позивач звертав увагу суду, що протиправні дії (бездіяльність) слідчих Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області (на теперішній час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області) спричинили неможливість реалізації позивачем його прав та законних інтересів, неможливість продовження активного способу життя. До того ж вказані вище обставини тривають і по теперішній час, що потребує від позивача докладання додаткових зусиль для можливості подолання таких негативних наслідків протиправної поведінки службових осіб органу державної влади стосовно майна позивача та його самого, зокрема позивач вимушений звертатися до суду з метою захисту своїх порушених прав, що вимагає від нього витрачання що найменше часу та фінансових ресурсів. З урахуванням викладеного позивач оцінює завдану моральну шкоду на рівні 10000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, спричинені позивачу матеріальні збитки та моральна шкода підлягає стягненню за рахунок коштів Державного бюджету України. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Воробйова А.В. (а.с. 35). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 36) відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2024 року (а.с. 120-126) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ у своїй апеляційній скарзі (а.с. 130-136) просило рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. В автоматизованому порядку 12.06.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 140). Ухвалою апеляційного суду від 13.06.2024 року витребувано справу у суду першої інстанції (а.с. 141-143), остання була надана апеляційному суду 19.06.2024 року (а.с. 144). Ухвалою апеляційного суду від 20.06.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків останньої (а.с. 145). Апелянт усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений апеляційним судом строк 27.06.2024 року (а.с. 147-151). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 28.06.2024 року (а.с. 152), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с. 153). Оскільки, за змістом ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Учасники цієї справи (а.с.154, 155-160, 162-165) не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, перебування судді-доповідача у відпустці у період з 01 липня 2024 року по 09 серпня 2024 року включно (довідка а.с. 161) та відповідний штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі. 22 листопада 2023 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах. У зв`язку із чим, 19.06.2024 року Верховна Рада України прийняла ЗУ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» №3831-ІХ, яким внесла відповідні зміни у ці Кодекси. Крім того, в силу вимог п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» № 3831-ІХ від 19.06.2024 року, якій набрав законної сили з 19.07.2024 року, установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Апеляційним судом встановлено, що дана справа в силу своєї ціни позову 35500,00 грн. (а.с.1 - менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розрахунок: 3028,00 грн.*30 = 90840,00 грн.) не перестала бути малозначною. Крім того, апеляційна скарга відповідача в ній була подана і розгляд її апеляційним судом не закінчено до набрання чинності цим законом 19.07.2024 року, а тому апеляційний суд продовжує розгляд цієї справи у раніше визначеному порядку в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.153). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що всі учасники із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім відповідача ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ. Відповідач ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині задоволених позовних вимог позивача у цій справі. Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ і лише в оскаржуваній частині - в частині задоволених позовних вимог позивача у цій справі. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц). Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі в оскаржуваній частині в частині стягнення на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., керувався ст. ст. 12 - 13, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України та виходив із такого. Протиправними діями (бездіяльністю) слідчих Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області (на теперішній час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області) спричинено неможливість реалізації позивачем його прав та законних інтересів, неможливість продовження активного способу життя. Вказані вище обставини тривають і по теперішній час, що потребують від позивача докладання додаткових зусиль для можливості подолання таких негативних наслідків протиправної поведінки службових осіб органу державної влади стосовно майна позивача та його самого, зокрема позивач вимушений звертатися до суду з метою захисту своїх порушених прав, що вимагає від нього витрачання що найменше часу та фінансових ресурсів. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Верховний Суд у вказаній справі дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та/або приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення у справі Рисовський проти України № 29979 від 20.10.2011 року, рішення у справі Антоненков та інші проти України №14183/02 від 22.11.2005 року). Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Правова позицію Верховного Суду, викладена у постанові від 15.08.2019 у справі № 823/782/16, згідно якої відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини. Враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції вважав, що позивачу повинна бути компенсована моральна шкода в розмірі 5000,00 грн. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України). Відповідно до статті 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення). Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19): «Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові». З огляду на наведену правову позицію, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виконання рішення суду про стягнення коштів здійснюється Казначейською службою не з власного рахунку, а з Державного бюджету України у межах відповідних призначень. Подібна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20). Таким чином, спричинена позивачу моральна шкода в розмірі 5000,00 грн. підлягає стягненню за рахунок коштів Державного бюджету України. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Оскільки, судом першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині у цій справі було правильно встановлено таке. В слідчому відділі ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження №1202008004001218, зареєстрованого 17.04.2020 року за ознаками кримінального провадження передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України. В ході проведення досудового розслідування у ОСОБА_1 17.04.2020 року було вилучено пристрій для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198 в середині якого знаходились 8 набоїв, а також магазин від вказаного пристрою з 8 набоями. Вилучені речі належали ОСОБА_1 , що підтверджується дозволом на носіння зброї № НОМЕР_1 , виданим ГУНП в Запорізькій області. Цього ж числа вказаний пристрій визнано речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню, а ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.04.2020 року у справі №333/1909/20 (провадження №1-кс/335/470/20 а.с. 6-7) задоволено клопотання старшого слідчого відділу Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Чухрія А.А. про арешт майна та в тому числі було накладено арешт на предмет, схожий на пістолет чорного кольору з надписом на затворі «ФОРТ-12 РМ 9 мм Р.А. НОМЕР_2 » з магазином, в середині якого знаходяться 8 набоїв та на предмет, схожий на магазин від пістолета з 8 набоями, що належить ОСОБА_1 (а.с. 12-13). Досудове розслідування в межах вказаного вище кримінального провадження спочатку було доручено групі слідчих Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області (на даний час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області) до складу якої входили ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (старший групи). Склад слідчих, що здійснювали досудове розслідування кримінального провадження №1202008004001218, зареєстрованого 17.04.2020 року за ознаками кримінального провадження передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України неодноразово змінювався. В подальшому ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2022 року у справі №333/8076/21 (провадження №1-кс/335/9/22 а.с. 14-15)) задоволено клопотання адвоката Георговського С.П. про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020080040001218, а саме скасовано арешт на предмет, схожий на пістолет чорного кольору з надписом на затворі «ФОРТ-12 РМ 9 мм Р.А. НОМЕР_2 » з магазином, в середині якого знаходяться 8 набоїв та на предмет, схожий на магазин від пістолета з 8 набоями, що належить ОСОБА_1 . Вказаною ухвалою слідчий суддя постановив повернути позивачу його майно, а саме предмет, схожий на пістолет чорного кольору з надписом на затворі «ФОРТ-12 РМ 9 мм Р.А. НОМЕР_2 » з магазином, в середині якого знаходяться 8 набоїв та на предмет, схожий на магазин від пістолета з 8 набоями. Адвокат Георговський С.П., який на той час діяв в інтересах позивача неодноразово звертався до слідчого відділу ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, керівництва вказаного відділу поліції, керівництва Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та ГУНП в Запорізькій області з вимогами щодо повернення позивачу вилученого у нього майна: пристрій для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198 в середині якого знаходились 8 набоїв, а також магазин від вказаного пристрою з 8 набоями, однак безрезультатно. Майно позивачу так і не було повернуто (а.с.16-18). Згодом адвокат Георговський С. П., який на той час діяв в інтересах позивача, звернувся до слідчого відділу Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області із звернення щодо можливого факту втрати речового доказу по кримінальному провадженні №12020080040001218, зареєстрованого 17.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України слідчими СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області. Наказом Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області від 09.03.2023 №328 (продовжений наказом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 23.03.2023 №372) було призначено службове розслідування щодо можливого факту втрати речового доказу по кримінальному провадженні №12020080040001218. За результатами вказаного службового розслідування дисциплінарною комісією у складі: голови комісії заступника начальника управління поліції начальника СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області підполковника поліції Дем`янова О.В., членів комісії: старшого слідчого СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області капітана поліції Щербакової Г.В., старшого слідчого СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області капітана поліції Півоварової Л.В., старшого слідчого СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області підполковника поліції Катанової К.А. 06.04.2023 року було складено «Висновок службового розслідування за відомостями викладеними у зверненні адвоката Георговського С.П. щодо можливої втрати речового доказу по кримінальному провадженні №12020080040001218», який цього ж числа був затверджений т.в.о. начальника Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області підполковником поліції Андрющенко І. (а.с. 19-29). Із змісту висновку вбачається таке: «під час проведення службового розслідування встановити місцезнаходження предмету схожого на пістолет чорного кольору «ФОРТ 12 РМ 9 мм Р.А. НОМЕР_2 » в середині з магазином та 8 набоями, предмет схожий на магазин від пістолета з 8 набоями не надалось можливим» (а.с.21). В той же час дисциплінарна комісія за результатами службового розслідування встановила, що факти викладенні у зверненні адвоката Георговського С.П., який діяв в інтересах ОСОБА_1 щодо втрати речового доказу по кримінальному провадженні №12020080040001218, зареєстрованого 17.04.2020 року за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України знайшли своє об`єктивне підтвердження, а саме недотримання службовими особами слідчого відділу ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області умов зберігання речових доказів, правильності ведення документів щодо їх приймання та обліку, призвело до втрати речових доказів по вказаному вище кримінальному провадженню (а.с.21). Таким чином, за результатами службового розслідування встановлено факт втрати службовими особами, слідчими Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області (на даний час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області) пристрою для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198 в середині якого знаходились 8 набоїв, а також магазину від вказаного пристрою з 8 набоями, що належить позивачу. Так, втрата службовими особами, слідчими Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області (на теперішній час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області) пристрою для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198, які не повернуті позивачу до теперішнього часу, вчиненні з вини саме слідчих Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області (на теперішній час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області), тобто посадових осіб органу державної влади, які при виконанні своїх повноважень не дотримались вимог чинного законодавства України, зокрема вимог Кримінального процесуального кодексу України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересилання, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року №1104. Отже, протиправними діями (бездіяльністю) службових осіб, слідчих Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області (на теперішній час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області), які були та є посадовими особами органу державної влади щодо незабезпечення належного зберігання вилученого у позивача пристрою для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198, позивачу завдано матеріальних збитків. За приписами частини 1 статті 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Відповідно до приписів частини 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію врегульовано приписами статті 100 КПК України. За приписами частин 1, 2 статті 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження унормовані Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересилання, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року №1104. У відповідності до пункту 4 Порядку, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Згідно приписів пункту 7 Порядку, вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, дізнавача, який здійснює таке провадження. За приписами пункту 8 Порядку, відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження. Відповідальною за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі є посадова особа органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, що призначається наказом керівника такого органу або наказом керівника слідчого підрозділу, підрозділу дізнання відповідно до повноважень. Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним. Згідно із ст. 317 ЦК України зміст права власності становлять права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Ч. 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках та порядку, встановлених законом. Протоколом № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ратифіковано Україною відповідно до Закону від 17.07.1997) унормовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статті 56 Конституції України; статей 1173-1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Згідно із ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, позивачем доведено протиправність дій (бездіяльність) службових осіб, слідчих Комунарського ВП Дніпровського ВП Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області (на теперішній час ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області), які є посадовими особами органу державної влади щодо незабезпечення належного зберігання вилученого у позивача пристрою для відстрілу набоїв споряджених метальними снарядами несмертельної дії «ФОРТ 12 РМ», кал 9 мм., із заводським номером ВІ №019198, в зв`язку з чим вказаний пристрій було втрачено. Доводи апеляційної скарги відповідача ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ дублюють доводи відзиву відповідача проти позову позивача в оскаржуваній частині у цій справі у суді першої інстанції (а.с. 64-80), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині у цій справі, а лише відображають позицію цього відповідача, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Суд першої інстанції розглянув дану справу в оскаржуваній частині з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, передбачені ст. 82 ЦПК України, в оскаржуваній частині у цій справі відсутні. Відповідач не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову ОСОБА_1 та, відповідно, у спростування останнього в оскаржуваній частині у цій справі. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема відповідачем ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті в оскаржуваній частині. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено в оскаржуваній частині питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розміром цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у цій справі або ж його зміни. Також, в силу вимог ст. ст. 133, 141 ч. ч. 1, 6, 13 ЦПК України в разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2024 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом складений 07.01.2025 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.