Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/4691/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/4691/24 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А. Категорія 36 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №279/4691/24 за заявою Коростенського комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення боргу за апеляційною скаргою Коростенського комунального підприємства «Водоканал» на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Недашківської Л.А. у м. Коростені, в с т а н о в и в: У липні 2024 року Коростенське комунальне підприємство «Водоканал» (далі - ККП «Водоканал») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу. Просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ККП «Водоканал» боргу за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 58 359,68 грн та судовий збір в розмірі 302,80 грн. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2024 року у видачі судового наказу відмовлено. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, стягувач ККП «Водоканал» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 22 травня 2023 року в зв`язку з виникненням заборгованості ОСОБА_1 перед ККП «Водоканал» за договором від 12 листопада 2021 року №10075 про надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення, на підставі заяви боржника між ККП «Водоканал» та ОСОБА_1 укладений договір реструктуризації боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на сумі 46 527,63 грн, за умовами якого боржник зобов`язалася щомісячно сплачувати борг у сумі 775 грн та щомісячне нарахування. Договір набрав чинності з моменту укладення та діє до 31 травня 2028 року. Факт підписання договору про реструктуризацію свідчить про те, що боржник свій борг визнала, погодилася з його наявністю та взяла на себе обов`язки по його сплаті. Відповідно до ст.264 ЦК України строк позовної давності перервався та почався заново з травня 2023 року. Отже, з моменту виникнення права вимоги не сплинув строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги. Крім не оплати реструктуризованої заборгованості боржник не сплачувала поточні нарахування, що призвело до збільшення суми боргу до 58 359,68 грн. За таких обставин, трирічний строк позовної давності щодо вимог, зазначених у заяві про видачу судового наказу, не пропущений. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що з доданого розрахунку заборгованості неможливо встановити, коли саме утворилася заборгованість в сумі 58 359,68 грн, як і неможливо встановити, чи на дату укладення договору про реструктуризацію сплив строк позовної давності, так як вчинення боржником будь-яких дій стосовно визнання боргу або іншого обов`язку за межами строку позовної давності не може тягти за собою його переривання, оскільки цей строк сплив, у зв`язку із чим не міг перериватися. Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу поза межами строку позовної давності, а тому підстави для видачі судового наказу відсутні. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. У ст.161 ЦПК України наведений вичерпний перелік підстав, за якими може бути виданий судовий наказ, а саме: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Відповідно до положень п.3 частини першої ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Згідно п.5 частини першої ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою. Наявність обставин, які вказують на перевищення позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із обґрунтованості заявленої вимоги і документів, доданих до заяви. Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що 12 листопада 2021 року ККП «Водоканал» та ОСОБА_1 уклали договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що утворилася станом на 01 липня 2024 року на суму 58 359,68 грн. Відповідно до ст.ст.257,261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Разом із тим, за положеннями п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст.257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк дії карантину з 12 березня 2020 року (постанова КМУ від 11 березня 2020 року №211) до 01 липня 2023 року (скасований карантин). Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк його дії. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні», який триває досі. За положеннями частин першої та третьої ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Договір реструктуризації заборгованості за надані послуги від 22 травня 2023 року, на який посилається стягувач, підтверджує визнання боржником, тобто ОСОБА_1 , свого боргу. Заява про видачу судового наказу надійшла до суду першої інстанції 24 липня 2024 року. Підсумовуючи викладене вище, вимоги про стягнення заборгованості не виходять за межі трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, а за таких обставин суд першої інстанції помилково відмовив у видачі судового наказу, пославшись на положення п.5 частини першої ст.165 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини першої ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали. Оскільки ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі, то на підставі ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню для продовження розгляду до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області. Керуючись ст.ст.259,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Коростенського комунального підприємства «Водоканал» задовольнити. Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча Судді: