Постанова 4805 № 279/1604/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/1604/24 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П. Категорія 109 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С., за участю секретаря Антоневської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/1604/24 за заявою ОСОБА_1 встановлення факту батьківства, заінтересовані особи : Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2024 року, постановлену суддею Коваленко В. П.,- В С Т А Н О В И В : У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій зазначила, що з 2006 року по 2013 рік проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 . Від спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки вона та ОСОБА_2 не зареєстрували шлюб у встановленому законом порядку, при реєстрації народження сина інформацію про батька дитини записано на підставі статті 135 СК України. Заявниця вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини у складі Збройних Сил України. Діючи як законний представник від імені свого сина, вона має намір оформити пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Окрім того, вказує, що неповнолітній син також має інші права та гарантії, передбачені законодавством дітям загиблих військовослужбовців. Отже, виникла необхідність встановити в судовому порядку факт батьківства. Вважає, що в даному випадку встановлення факту батьківства не пов`язане з наступним вирішенням спору про право, відтак її вимоги слід розглядати в порядку окремого провадження. Враховуючи вищезазначене, просила встановити юридичний факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України та роз`яснено заявниці її право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вказав про наявність спору про право, зазначивши, що такий спір є публічно-правовим, відтак її вимоги про встановлення факту батьківства слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Вважає такий висновок суду помилковим, адже метою встановлення даного юридичного факту є отримання права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Будь-якого спору про право між нею та заінтересованими особами не існує, а встановлення факту батьківства здійснюється виключно у порядку цивільного судочинства. Стверджує, що правовідносини у даній справі не є публічно-правовими, відтак суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження. Таким чином, просила скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Кремез О.В., підтримали апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання ( підтвердження) за дитиною певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці, як матері дитини, з державою, отже не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Однак, такий висновок є помилковим. Пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу. Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. За змістом положень частини 6 статті 294 та частини четвертої статті 315 ЦПК України, у разі виникнення спору про право встановлення факту батьківства має відбуватися у позовному провадженні. Відповідно до положень частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови ( відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбаченого іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Зміст заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що встановлення факту батьківства необхідне їй для призначення неповнолітньому сину пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а також встановлення дитини інших пільг та гарантій, що передбачені законодавством для дітей військовослужбовців, які загинули. При цьому, у зв`язку із пред`явленням цих вимог між заявницею та органами Пенсійного фонду України, а також будь-якими іншими органами державної влади не може бути спору про право на отримання пенсійних виплат та інших соціальних гарантій, оскільки останні не є суб`єктами отримання таких виплат. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на неефективність підходу до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви. У цій постанові також звернуто увагу на те, що частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє. Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вказала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому порядку та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Оскільки встановлення факту батьківства здійснюється виключно в судовому порядку, заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного процесуального законодавства. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування положень пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. За таких обставин, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча: Судді: