Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/8228/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8228/23 пров. № А/857/22528/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Думич Оксани Іванівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл., Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській обл., про визнання протиправною відмови щодо зарахування періоду служби до страхового стажу під час дострокового призначення пенсії за віком, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Микитин Н.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 31.07.2024р., м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не вказана),- В С Т А Н О В И В: 29.11.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Думич О.І., діюча на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданого 25.12.2023р. клопотання про зміну предмету позову, просила: визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Івано-Франківській обл. щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.07.2000р. по 31.12.2001р., в Управлінні Служби безпеки /СБ/ України в Івано-Франківській обл.; визнати протиправними дії відповідача ГУ ПФ України в Донецькій обл. щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл.; зобов`язати відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.07.2000р. по 31.12.2001р., та з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл., здійснити перерахунок пенсії з дати призначення дострокової пенсії учасника бойових дій, з урахуванням виплачених сум грошового забезпечення за період страхового стажу в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. з 01.07.2000р. по 31.12.2001р. згідно з довідкою № 247 від 17.11.2023р., та період з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. згідно з довідками № 154 від 31.07.2023р., № 155 від 31.07.2023р., № 156 від 31.07.2023р., здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум; судові витрати покласти на відповідачів (а.с.1-5, 86-87). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (а.с.19 і на звороті). Згідно ухвали від 18.01.2024р. залучено до участі у справі № 300/8228/23 як співвідповідача ГУ ПФ України в Донецькій обл. (а.с.94-95). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Донецькій обл. щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл.; визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.07.2000р. по 31.12.2001р. в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл.; зобов`язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.07.2000р. по 31.12.2001р., з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. та здійснити перерахунок пенсії з 06.06.2023р., дати призначення дострокової пенсії учасника бойових дій, із урахуванням виплачених сум грошового забезпечення, за період страхового стажу в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. з 01.07.2000р. по 31.12.2001р. згідно довідки № 247 від 17.11.2023р., та період з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. згідно довідок № 154 від 31.07.2023р., № 155 від 31.07.2023р., № 156 від 31.07.2023р., та здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.101-106). Не погодившись із винесеним рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл., який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.111-113). В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що рішення від 27.07.2023р. про призначення пенсії ОСОБА_1 , з врахуванням принципу екстериторіальності, приймало ГУ ПФ України в Рівненській обл.; рішення ГУ ПФ України в Рівненській обл. про призначення пенсії позивач не оскаржувала, а відтак погодилася із цим рішенням, в тому числі щодо підрахунку стажу; 01.08.2023р. ОСОБА_1 звернулась за перерахунком раніше призначеної пенсії, додавши довідки №№ 156, 155, 154 від 31.07.2023р.; ГУ ПФ України в Хмельницькій обл. прийняло рішення № 091630015899 від 08.08.2023р. про відмову у проведенні перерахунку пенсії. При розгляді адвокатського запиту ОСОБА_2 . ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. поінформувало адвоката позивача про те, чи зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. та зазначено причини неврахування, при цьому не приймало жодних рішень, як і не вчиняло дій щодо підрахунку стажу. Натомість, відносини, які склалися між сторонами у цій справі, унормовані положеннями Законами України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якими відповідачем було надано письмову відповідь листом № 0900-0202-8/55662 від 06.11.2023р., яка не є рішенням у розумінні ч.2 ст.2 КАС України та не порушує права та інтереси позивачки, за захистом яких вона звернулася. Окрім цього, згідно зі ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. У разі якщо за період з 01.07.2000р. по 31.12.2016р. у в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків. Зарахування до страхового стажу військової служби, а відповідно і заробітної плати з 01.07.2000р. по 31.12.2016р., проводиться на підставі довідок про період проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків та довідок про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески. Враховуючи те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків щодо позивача тому, до страхового стажу не враховано період служби позивача з 01.07.2000р. по 31.12.2001р. та з 01.01.2017р. по 31.05.2023р. При цьому, довідка № 247 від 17.11.2023р. у матеріалах пенсійної справи є відсутньою. Представником позивача адвокатом Думич О.І. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.144-146). Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно з`ясовано під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.08.2019р.; перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл.; з 06.06.2023р. позивачу призначено пенсію за віком як учаснику бойових дій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.8, 65-71). 06.06.2023р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії за віком (УБД). До вказаної заяви позивачем долучені підтверджуючі документи (а.с.42-43). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФ України в Донецькій обл. визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2023р. За результатами вищезазначеної заяви ГУ ПФУ в Донецькій обл. прийнято рішення від 27.07.2023р. про призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком (УБД); страховий стаж встановлено 27 років 07 місяців 13 днів; до страхового стажу не було зараховано період військової служби в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. з 01.01.2017р. по 30.06.2023р., що підтверджується розрахунком форми РС-право номер ПС:091630019071 (а.с.65-68). 01.08.2023р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за віком. До вказаної заяви позивачем долучені довідки №№ 154, 155, 156 від 31.07.2023р. (а.с.77-81). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФ України в Хмельницькій обл. визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2023р. За результатами вищезазначеної заяви ГУ ПФУ в Хмельницькій обл. прийнято рішення № 91630015899 від 08.08.2023р. про відмову у перерахунку пенсії з донарахуванням до страхового стажу та заробітку періодів роботи з 01.01.2017р. по 30.06.2023р., у зв`язку із відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб (а.с.76). 30.10.2023р. представником Думич О.І. в інтересах ОСОБА_1 до відповідача було скеровано адвокатський запит № 2023/30-10-2 щодо необхідності зарахування періоду страхового стажу останньої її періоду роботи з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. (а.с.37). Листом № 0900-0202-8/55662 від 06.11.2023р. ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. повідомило представника позивача Думич О.І. про те, що відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 від 06.06.2023р. прийнято рішення про призначення дострокової пенсії за віком (УБД) № 091630015889 від 27.07.2023р.; страховий стаж становить 26 років 01 місяць 12 днів; за доданими до заяви документами до страхового стажу не враховано: періоди проходження військової служби в Управлінні СБ України з 01.07.2000р. по 31.12.2001р. та з 01.01.2017р. по 31.05.2023р. згідно уточнюючої довідки № 60/11/2-171 від 02.06.2023р., довідок про нарахування грошового забезпечення №№ 96, 97, 98 від 02.06.2023р., оскільки ці періоди не підтверджено даними персоніфікованого обліку про сплату страхових внесків (а.с.14-15). У подальшому на адвокатський запит ОСОБА_2 листом № 0900-0202-8/66108 від 21.12.2023р. ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. повідомило про те, що рішенням ГУ ПФ України в Донецькій обл. № 091630015899 від 27.07.2023р. ОСОБА_1 призначено дострокову пенсію за віком відповідно до п.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; страховий стаж становив 27 років 07 місяців 13 днів; у результаті перевірки електронної пенсійної справи ОСОБА_1 . ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. встановлено, що до страхового стажу безпідставно зараховано період з 01.07.2000р. по 31.12.2001р., оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) та довідки про нараховані суми грошового забезпечення і сплачені страхові внески. Рішенням № 091630015899 від 06.11.2023р. проведено перерахунок пенсії та видалено із страхового стажу період з 01.07.2000р. по 31.12.2001р.; страховий встановлено 26 років 01 місяць 12 днів (а.с.89). Не погоджуючись із відмовою в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до страхового стажу та заробітної плати періодів роботи з 01.07.2000р. по 31.12.2001р., з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл., представник позивача звернулася до суду із розглядуваним позовом. Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що представленими доказами, зокрема, відповідними довідками Управління СБ України в Івано-Франківській обл. № 247 від 17.11.2023р., №№ 154, 155, 156 від 31.07.2023р. підтверджується, що позивач у спірні періоди з 01.07.2000р. по 31.12.2001р., з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. проходила службу в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. Окрім цього, у вказаних довідках Управління СБ України в Івано-Франківській обл. № 247 від 17.11.2023р., №№ 154, 155, 156 від 31.07.2023р. містяться відомості про нараховані позивачу суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески. Водночас, відсутність даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу відбулася не з вини позивача та не може бути підставою для незарахування до її страхового стажу періоду проходження нею військової служби в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. та неврахування сум заробітної плати для обчислення пенсії згідно наявних довідок № 247 від 17.11.2023р., №№ 154, 155, 156 від 31.07.2023р., виданих Управлінням СБ України в Івано-Франківській обл. Оскільки ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. 06.11.2023р. здійснено перерахунок пенсії позивача з дати призначення 06.06.2023р. та не було зараховано вищевказаного періоду проходження військової служби в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. до її страхового стажу, тому право позивача на спірний перерахунок та виплату пенсії виникло саме з 06.06.2023р. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XII/ та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/. Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії. Відповідно до ст.56 Закону № 1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону № 1058-ІV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. Згідно абз.4, 5 ч.1 ст.40 Закону № 1058-ІV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідно до пп.3 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005р. за №22-1, в редакції, станом на час спірних правовідносин, /Порядок № 22-1/, для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5). Згідно п.2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні пенсійні органи здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів. При цьому підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки. У ст.1 Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення: пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно із ст.20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до ст.106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів. Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що згідно з ч.3 ст.44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов`язків у органів ПФ під час вирішення питання про призначення/перерахунку пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. Органи ПФ України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення/перерахунку пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися. При цьому, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав. Суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем надано наступні документи, що підтверджують її стаж роботи: довідку Управління СБ України в Івано-Франківській обл. № 247 від 17.11.2023р., відповідно до якої ОСОБА_1 з 01.01.1999р. по 31.12.2001р. проходила службу в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. (а.с.13); довідку Управління СБ України в Івано-Франківській обл. № 154 від 31.07.2023р., відповідно до якої ОСОБА_1 з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. проходила службу в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. (а.с.10); довідку Управління СБ України в Івано-Франківській обл. № 155 від 31.07.2023р., відповідно до якої ОСОБА_1 з 01.01.2020р. по 31.12.2022р. проходила службу в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. (а.с.11); довідку Управління СБ України в Івано-Франківській обл. № 155 від 31.07.2023р., відповідно до якої ОСОБА_1 з 01.01.2023р. по 30.06.2023р. проходила службу в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. (а.с.12). У вказаних довідках Управління СБ України в Івано-Франківській обл. № 247 від 17.11.2023р., №№ 154, 155, 156 від 31.07.2023р. містяться відомості про нараховані позивачу суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески. Підставою для неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з з 01.07.2000р. по 31.12.2001р. та з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. апелянт вказує відсутність відомостей персоніфікованого обліку та непідтвердження факту сплати страхових внесків за спірні періоди роботи до пенсійного фонду. Поряд з цим, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки. Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Тому відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів з такої підстави як непідтвердження сплати страхових внесків роботодавцем, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем вимог законодавства. Будь-яких доказів, які б свідчили про несплату страхових внесків до пенсійних органів саме з вини позивача, суду не надано. Крім цього, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019р. у справі № 144/669/17, від 20.03.2019р. у справі № 688/947/17 та від 01.03.2021р. у справі № 423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Таким чином, спірні періоди роботи позивача в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. з 01.07.2000р. по 31.12.2001р. та з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. підлягають зарахуванню до її страхового стажу, із врахуванням виплачених сум грошового забезпечення за період страхового стажу в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. з 01.07.2000р. по 31.12.2001р., з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. згідно з довідками № 247 від 17.11.2023р., №№ 154, 155, 156 від 31.07.2023р. Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідачів стосовно зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду її роботи з 01.07.2000р. по 31.12.2001р. та з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл., з урахуванням виплачених сум грошового забезпечення за період страхового стажу в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. з 01.07.2000р. по 31.12.2001р. та з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. згідно з довідками № 247 від 17.11.2023р., №№ 154, 155, 156 від 31.07.2023р., є протиправною. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14.08.2018р. у справі № 820/5134/17, від 28.02.2020р. у справі № 806/3304/18, від 16.11.2020р. у справі № 640/5615/19, від 04.09.2021р. у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021р. у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19. При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Верховний Суд у постанові від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022р. у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом. Отже, ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Відповідно до вимог п.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Порядок подання та перелік документів, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, незалежно від наявності права особи на перерахунок пенсії, законодавством передбачена обов`язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом. Аналіз листів ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 0900-0202-8/55662 від 06.11.2023р. та № 0900-0202-8/66108 від 21.12.2023р. вказує, що такі не є рішеннями про відмову в перерахунку пенсії та свідчить про розгляд заяви позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян». Отже, з наведеного слідує, що за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії відповідачем не було прийнято відповідного рішення. Рішення пенсійного органу, які приймаються за зверненнями осіб, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян. Зі змісту листів № 0900-0202-8/55662 від 06.11.2023р. та № 0900-0202-8/66108 від 21.12.2023р. стає очевидним, що відповідач не вбачає підстав для перерахунку пенсії позивача, тобто фактично відмовив у такому перерахунку. Зобов`язання суб`єкта владних повноважень вирішити питання перерахунку пенсії або відмови в її перерахунку саме у формі прийняття рішення (чи наказу), коли з наданої листом відповіді стає зрозуміло, що відповідь для заявника є негативною, має ознаки формалізму. Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів і згідно усталеної судової практики слідує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. «Ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 826/14016/16 СМ, від 11.02.2019р. у справі № 2а-204/12). З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, відмова у формі листа свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством. Оскільки процес надання позивачу відмови у перерахунку пенсії без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути тривалим, тому в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме вирішення судом питання про зобов`язання ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.07.2000р. по 31.12.2001р., з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. та здійснити перерахунок пенсії з 06.06.2023р., дати призначення дострокової пенсії учасника бойових дій, із урахуванням виплачених сум грошового забезпечення, за період страхового стажу в Управлінні СБ України в Івано-Франківській обл. з 01.07.2000р. по 31.12.2001р. згідно довідки № 247 від 17.11.2023р., та період з 01.01.2017р. по 30.06.2023р. згідно довідок № 154 від 31.07.2023р., № 155 від 31.07.2023р., № 156 від 31.07.2023р., та здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». З огляду на фактичні обставини справи колегія суддів не убачає будь-якого втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження відповідача, а обраний судом спосіб захисту прав позивача відповідає приписам ст.245 КАС України та усталеній судовій практиці вирішення аналогічних спорів з участю пенсійних органів. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ПФ в Івано-Франківській обл. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2024р. в адміністративній справі № 300/8228/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 02.01.2025р.