Постанова 4856 № 560/2184/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2184/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 02 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просив:

1. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України по невиконанню положень абзацу 2 пункту 7, абзацу 2 та 3 пункту 12 Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та Розділу III Наказу МВС від 17.09.2018 №760 «Про затвердження Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких відповідно інших осіб» щодо необхідності оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідки про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 , які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби для розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області заяви від 19.03.2018, подання від 19.03.2018 та документів ОСОБА_1 , оригінали яких надіслані 19.03.2018 з управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для прийняття рішення про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

2. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області передбачену абзацом 2 пункту 7 Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та Розділу III Наказу МВС від 17.09.2018 №760 довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 , які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби для розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області заяву ОСОБА_1 від 19.03.2018 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статей 1, 2, п. «б» статті 12 Закону 2262-ІІ (в редакції Закону від 4 липня 2002 р) №51-IV, який набув чинності 31 липня 2002 р), та прийняти за результатами її розгляду, відповідно до вимог чинного законодавства України, відповідне рішення про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просив скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі №560/2184/24 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, позивач звільнений з Кам`янець-Подільського райвиконкому управління внутрішніх справ Хмельницького облвиконкому 13.04.1990 року. Вислуга років станом на момент звільнення становила 14 років 7 місяців 7 днів. 07.06.2023 позивач звернувся із заявою до Міністерства внутрішніх справ України, в якій просив: оформити передбачену вимогами положень абз. 2 п. 7 Порядку № 3-1 довідку про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби та подати її до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в додатку до заяви) від 19.03.2018 року про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону № 2262-ХІ для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років відповідно цього Закону. Міністерство внутрішніх справ України направило заяву ОСОБА_1 від 07.06.2023 до сектору соціального захисту і супроводу постраждалих та членів їх сімей державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Хмельницькій області» та в Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України. 31.07.2023 року, у відповідь на заяву позивача від 07.06.2023, із сектору соціального захисту і супроводу постраждалих та членів їх сімей Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Хмельницькій області» на адресу Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України в пакеті документів на 37 аркушах для призначення пенсії за вислугу років на умовах п. «б» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону від 4 липня 2002 р. № 51-IV) листом від 31.07.2023 № 33/43-1539, надійшла довідка про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 , які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби в додатках до надісланої облікової справи ОСОБА_1 ,. №11171, сформованої 19.03.2018 на підставі надходження до уповноваженого структурного підрозділу в особі ліквідаційної комісії УМВСУ в Хмельницькій області заяви ОСОБА_1 від 19.03.2018 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту листом №62638/49-16297-2023 від 24.08.2023 повернуло надіслані матеріали без реалізації та повідомило, ОСОБА_1 не має права на пенсію за вислугу років на умовах, визначених Законом № 2262-ХІІ, тому підстав для оформлення йому подання на пенсію за вислугу років та направлення його до органів Пенсійного фонду України в МВС немає. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненаправлення вищевказаних документів за належністю, протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з огляду на недосягнення позивачем 45 років на час звільнення зі служби зі служби органів внутрішніх справ України та відсутності 25 років трудового стажу (страхового стажу), зазначив, що останній не має права на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «б» ст.12 Закону №2262-ХІІ. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно ст. 48 Закону № 2262 заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою дата їх відправлення. Відповідно до п. 2 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби. Уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії (п. 1 розділу ІІІ Порядку № 3-1). Наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.09.2018 року № 760 затверджено Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань (далі Інструкція). Згідно з п. 1 Розділу І Інструкції ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України, та Національній гвардії України роботи з: 1) оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом № 2262. Уповноважені структурні підрозділи визначені МВС, структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів (п. 3 Розділу І Інструкції). Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції, Уповноважені структурні підрозділи: 1) приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком. Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії; 2) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії; 3) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів; 4) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу). Витребовувати документи, подання яких не передбачено Порядком, забороняється; 5) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи; 6) долучають до облікової справи особи отриману від органів, що призначають пенсії, розписку-повідомлення. З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що вищезазначений алгоритм дій відбувається лише за умови, що заяву подає особа, яка набула право на пенсію відповідно до Закону. Суд звертає увагу, що згідно з наказом МВС України від 18.04.2022 №219 внесено зміни до підп. 1 п. 1 наказу МВС «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій» від 25.02.2019 №129, визначивши таким органом Департамент пенсійних питань та соціального захисту. Отже, саме Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України наділений функціями та повноваженнями щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів. Отже, вирішуючи спір у цій справі, суд повинен встановити, насамперед, чи має позивач право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Так, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. З матеріалів справи суд встановив, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнений з Кам`янець-Подільського райвиконкому управління внутрішніх справ Хмельницького облвиконкому 13.04.1990 року. Вислуга років станом на момент звільнення становила 14 років 7 місяців 7 днів. Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені ст.12 Закону №2262-ХІІ. Відповідно до п. "б" статті 12 Закону №2262-ХІІ (в редакції, що діяла на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 04 липня 2002 року № 51-IV внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема до пункту «б» статті 12, згідно яких право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року № 3591-IV, який набрав чинності 29 квітня 2006 року, було внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема пункт «б» цієї статті передбачав, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Суд зауважує, що редакція пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» змінювалась, змінюючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби. Так, з 31.07.2002 по 29.04.2006 норма п. «б» ст.12 Закону №2262-ХІІ діяла в редакції згідно якої особа могла звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні нею 45-річного віку їй могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов`язкових показників. Суд звертає увагу, що на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України (13.04.1990) та на час звернення останнього із заявою до відповідача щодо направлення до пенсійного органу необхідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ (07.06.2023) діяла редакція п. «б» ст.12 Закону №2262-ХІІ, згідно якої право на пенсію за вислугу років мали особи в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку за наявності у них трудового стажу (страхового стажу) 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Суд також встановив, що на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України позивач не досяг 45 років та не мав 25 років трудового стажу (страхового стажу). Таким чином, з огляду на недосягнення позивачем 45 років на час звільнення зі служби зі служби органів внутрішніх справ України та відсутності 25 років трудового стажу (страхового стажу), останній не має права на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «б» ст.12 Закону №2262-ХІІ. Доводи позивача, а також висновки суду першої інстанції про те, що оскільки на час досягнення ОСОБА_2 45 років останній мав необхідний стаж і відповідно він має право на призначення пенсії за вислугу років згідно Закону №2262-ХІІ, колегія суддів відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства, які регулюють спірні відносин та не узгоджуються із висновками суду апеляційної інстанції у даній справі. Указане свідчить відсутність у відповідача правових підстав для направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідки про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 , які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Наведені вище висновки суду також узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.05.2022 у справі №640/25383/19. Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність ознак протиправної бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідки про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 , які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби для розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області заяви ОСОБА_1 від 19.03.2018 про призначення пенсії. З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів і перевірених доводів на підставі аналізу чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Крім того, вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19). Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (Верховний Суд від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19). Так, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1). Пунктом 1 Порядку № 3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Згідно з п. 12 Порядку 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені п. 6 цього Порядку. Суд звертає увагу, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні. Відповідно до п. 14 Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для призначення пенсії на підставі пункту «б» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ особа, яка звільнена з військової служби, звертається із заявою про призначення пенсії до уповноваженого структурного підрозділу органу за останнім місцем служби, зокрема, Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, який за результатом розгляду такої заяви і доданих до неї документів складає подання про призначення пенсії та направляє його до органу, що здійснює призначення пенсії. Водночас позивач не звертався до відповідача із вимогами щодо вчинення дій для призначення йому пенсії згідно п. «б» ст.12 Закону №2262-ХІІ. При цьому, позивач просив зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області передбачену абзацом 2 пункту 7 Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та Розділу III Наказу МВС від 17.09.2018 №760 довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 , які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби для розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області заяву ОСОБА_1 від 19.03.2018 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статей 1, 2, п. «б» статті 12 Закону 2262-ІІ (в редакції Закону від 4 липня 2002 р) №51-IV, який набув чинності 31 липня 2002 р). Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що також є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.