Ухвала КАС ВС № 420/6924/24

УХВАЛА 30 грудня 2024 року м. Київ справа № 420/6924/24 адміністративне провадження № К/990/50659/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., суддів: Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі № 420/6924/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього грошового забезпечення, УСТАНОВИВ: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - Прикордонна служба), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Прикордонної служби щодо не застосування з 29 січня 2020 року по 03 лютого 2024 року при обчисленні позивача грошового забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошової компенсації за невикористані відпустки 2022, 2023 та 2024 роки, одноразової допомоги при звільнені грошової компенсації відпустки УБД за 2016- 2024 роки, за період з 29 січня 2020 року по 03 лютого 2024 року включно розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; - зобов`язати відповідача виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальні допомоги на оздоровлення, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористані відпустки 2022, 2023 та 2024 роки, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації відпустки УБД за 2016- 2024 роки, за період з 29 січня 2020 року по 03 лютого 2024 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704, із урахування виплачених сум; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Прикордонної служби щодо незастосування з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року при обчисленні позивачу грошового забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошової компенсації за невикористані відпустки 2022, 2023 та 2024 роки, одноразової допомоги при звільненні грошової компенсації відпустки УБД за 2016- 2024 роки, за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористані відпустки 2022, 2023 роки, одноразову допомогу при звільненні, грошову компенсацію відпустки УБД за 2016- 2023 роки, за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 Постанови № 704 та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704, з урахуванням виплачених йому сум грошового забезпечення та інших виплат. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Судом установлено що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, представник позивача посилається пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме виплати грошового забезпечення військовослужбовцям з урахуванням розмірів «посадового окладу» та «окладу за військовим званням», визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704». Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а» та «в» пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами, доходить висновку про наявність в цьому випадку обставин, наведеному у підпункті «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що уможливлює допуск цієї касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження та/або у справі незначної складності. Проте, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» частини п`ятої статті 328 КАС України, позаяк твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для позивача не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Водночас, обґрунтування скаржника наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів. Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328- 330, 334, 335, 338 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі № 420/6924/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього грошового забезпечення.

2. Витребувати справу № 420/6924/24 із Одеського окружного адміністративного суду.

3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

4. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Желєзний Судді В. Е. Мацедонська Ж. М. Мельник-Томенко