Постанова 4820 № 686/32247/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2024 року м. Хмельницький Справа № 686/32247/23 Провадження № 22-ц/4820/2182/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретаря: Шевчук Ю.Г. учасники справи: представник позивачки адвокат Трубай І.С., представник відповідача адвокат Флис В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2024 року (суддя Заворотна О.Л.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, в с т а н о в и в : У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Позовну заяву мотивувала тим, що з 2003 по 2012 роки проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2022 року, у справі № 686/1860/22, ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто з відповідача на утримання дитини аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2022 і до повноліття дитини. На підставі цього рішення суд видав виконавчий лист, який перебуває на виконанні в Підволочиському відділі державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). ОСОБА_2 сплачував аліменти на дитину не вчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 04 грудня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 30045,23 грн. Позивачка має право на стягнення з ОСОБА_2 неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За період з вересня 2022 року по жовтень 2023 року розмір пені за порушення ОСОБА_2 аліментних зобов`язань складає 90910,97 грн., однак ця сума не може перевищувати 100 відсотків заборгованості за аліментами. В подальшому позивачем було збільшено позовні вимоги, зазначивши, що станом на 01 грудня 2023 року, за період з січня 2022 року по листопад 2023 року заборгованість по аліментам ОСОБА_2 становила 239642,83 грн. Із урахуванням викладеного, а також заяви про збільшення позовних вимог, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь 239688,06 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з січня 2022 року по жовтень 2023 року. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2024 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , провадження у справі закрито. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01.07.2024 року ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2024 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В подальшому представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог та просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з урахуванням платежів сплачених відповідачем на виконання мирової угоди, 219714 грн. 10 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2024 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини боржника, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення пені за прострочення сплати аліментів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що відповідач був обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів, оскільки в межах виконавчого провадження №69592476 державними виконавцем неодноразово приймались постанови про арешт коштів боржника, встановлення тимчасового обмеження щодо здійснення певних дій, про які боржник фактично не міг не знати. Позивач також неодноразово повідомляла відповідача про те, що вона пред`явила виконавчий лист до виконання. Крім того, зазначає, що із жовтня 2022 року розпочались списання аліментів, що навряд чи залишилось поза увагою відповідача. На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що матеріалами справи підтверджено, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів, що є підставою для застосування до нього відповідальності за прострочення їх сплати, а наданий позивачем розрахунок відповідає обставинам справи, відповідачем не спростований і мав бути прийнятий судом при визначенні розміру заборгованості. Апелянт не погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з вини відповідача, адже обов`язок утримувати дітей не залежить від звернення до суду чи виконання органами державної виконавчої служби покладених на них повноважень. Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило. В судовому засіданні представник позивачки адвокат Трубай І.С. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Представник відповідача адвокат Флис В.В. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2022 року у справі № 686/1860/22 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто з ОСОБА_2 на утримання дитини аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2022 і до повноліття дитини. Постановою старшого державного виконавця Підволочиського відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 09.08.2024 ВП № 69592476 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/686/2503/22 від 08.07.2022 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2022 і до повноліття дитини. 20 січня 2023 року у вказаному виконавчому провадженні державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у якій зазначив, що боржник ОСОБА_2 отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України. Відповідно до постанови від 26 червня 2023 року виконавчий лист був переданий до Збаразького відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 27 червня 2023 року державний виконавець цього відділу ДВС виніс постанову про прийняття виконавчого провадження № 69592476. 22 вересня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України. Згідно з довідкою № 27 від 23.01.2024 ОСОБА_2 проходив військову службу в ЗСУ в період з 04 березня 2022 року по 15 травня 2023 року. Державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №686/1860/22, який станом на 01.12.2023 року становить 239688,06 грн. 29 травня 2024 року та 28 червня 2024 року відповідач за мировою угодою здійснював часткове погашення пені по аліментах по 9987 грн., всього 19974 грн. Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. У справі, яка переглядається колегією суддів, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2022 року визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнуто з нього на утримання доньки аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2022 і до повноліття дитини. У вищевказаному рішенні зазначено, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, а отже відповідач був обізнаний про існування даної справи, повинен був цікавитись результатом її розгляду, вжити всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання. З огляду на це, відповідачем не доведено відсутність вини з приводу виникнення заборгованості зі сплати аліментів. Висновок суду першої інстанції, що заборгованість за аліментами виникла не з вини ОСОБА_2 є помилковим. Як вбачається із матеріалів справи, станом на 01.12.2023 року розмір заборгованості по аліментах становить 239688,06 грн. (а.с. 58). Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів згідно виконавчого листа 3686/1860/22 виданого 08.07.2022 року Хмельницьким міськрайонним судом, станом на 01 грудня 2023 року в розмірі 239688,06 грн., у встановленому законом порядку відповідач не оскаржував. Наданий позивачкою розрахунок по пені за весь період прострочення аліментів становить 1 048 134,23 грн., проте позивачка просила суд стягнути суму неустойки, що не перевищує 100% заборгованості зі сплати аліментів, з урахуванням сплаченої відповідачем за мировою угодою пені по аліментам на загальну суму 19974 грн., 219714,10 грн. Сторони не навели обґрунтованих заперечень щодо здійсненого розрахунку пені. Водночас, колегією суддів за положеннями частини 2 статті 196 СК України враховано те, що ОСОБА_2 , крім доньки ОСОБА_4 , має на утриманні ще двох членів сім`ї, це син ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дружина відповідача, яка не працює, зайнята доглядом за дитиною, та має інвалідність третьої групи з дитинства, відповідач працює, але має не високий дохід. З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки (пені), що підлягає стягненню з нього до 30 000 грн. Зважаючи на вищезазначене, рішення суду першої інстанції постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 30 000 грн. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а позовна заява та апеляційна скарга позивачки задоволені частково, судовий з розмірі 747,02 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 в дохід держави. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) 30000 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 747,02 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 грудня 2024 року. Судді: Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк