Постанова Тернопільський апеляційний суд № 602/137/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/137/24Головуючий у 1-й інстанції Олещук Б.Т. Провадження № 33/817/922/24 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 грудня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Янчишина В.Й. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Янчишина В.Й. на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року, в с т а н о в и в: Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Як визнав суд, 21 січня 2024 року о 11 годині 19 хвилин на 276 км + 300 м автодороги М-19 Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. У водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка вимова, не стійка хода. Огляд на стан сп`яніння проводився в законодавчому порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6820», табло якого висвітило результат 2,64% (проміле). Таким чином, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Янчишин В.Й. вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що у діях ОСОБА_1 відсутнє порушення вимог п.2.9 а ПДР України, через незгоду з результатом огляду та відмову від проходження огляду в медичному закладі. Звертає увагу, що про незгоду з результатом огляду проведеного на місці зупинки свідчать фрагменти відеозапису, акт огляду на стан сп`яніння з використанням технічних засобів та роздруківки з Драгер, в яких відсутні підписи ОСОБА_1 та зазначено, що він незгідний з результатом від підпису відмовився. Таким чином, на переконання захисника, інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення вимог п.2.9 а ПДР та відповідна кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП за ознакою керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, не підтверджена наявними у справі доказами, оскільки останній відмовився від проходження огляду в медичному закладі, тобто порушив п.2.5 ПДР. Вказує, що у матеріалах справи наявне письмове направлення на проходження огляду у медичному закладі, яке не було оформлено та не вручено ОСОБА_1 , поліцейський оформив направлення об 12.03 год., про те, що ОСОБА_1 направлявся в медичний заклад об 11.30 год., що свідчить про порушення процедури направлення в медичний заклад. Захисник стверджує, що при процедурі проходження огляду на стан сп`яніння та при складанні протоколу ОСОБА_1 не було роз`яснено і забезпечено реальне право на допомогу адвоката, що, на його думку, є істотним процесуальним порушенням його права на захист. Вважає відеозапис, долучений до матеріалів справи недопустимим доказом, оскільки жодних даних про долучення до протоколу доказів відеофіксації та технічного приладу, на який булі здійснено фіксацію, немає, також немає відомостей про диск, а тому просить визнати диск, який міститься у матеріалах справи аркуш №9 недопустимим доказом. Посилається на те, що поліцейські в порушення вимог ст.266 КУпАП не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Просить скасувати постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Янчишина В.Й., який повністю підтримав подану ним апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, відповідно до вимог п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №161274 від 21 січня 2024 року, 21 січня 2024 року о 11 годині 19 хвилин на 276 км + 300 м автодороги М-19 Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. У водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка вимова, не стійка хода. Огляд на стан сп`яніння проводився в законодавчому порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6820», табло якого висвітило результат 2,64% (проміле). Таким чином, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників патрульної поліції. Зокрема, даними відеозаписами працівниками поліції зафіксовано зупинку транспортного засобу марки ВАЗ 21093, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом під час перестроювання із крайньої лівою смуги у крайню праву смугу не подав світловий покажчик повороту, а також на транспортному засобі був відсутній задній лівий захисний фартух (бризговик). Також в матеріалах справи міститься копія постанови серії БАД №938268 про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 та ч.1 ст.121 КУпАП. В подальшому, на вимогу працівників поліції, у зв`язку з виявленням ознак алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 на місці зупинки пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», на табло якого висвітлило результат 2, 64‰ (проміле). Водій ОСОБА_1 з вказаним результатом погодився та відмовився проїхати в найближчий медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (файл:VID240121-112043F-000000-0002; час:11:35:04). При цьому, ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, одразу погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як водій вищевказаного транспортного засобу, погодився з результати огляду та будь-яких заперечень не висловлював. Доводи апеляційної скарги, що із результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння він згідний не був, є непереконливі, оскільки спростовуються матеріалами справи. З огляду на дані протоколу, акту огляду та роздруківки з результатами огляду, та змісту відеозапису, на якому не зафіксовано жодних заперечень відносно результатів огляду, доведено, що він був згідний з результатами огляду, проведеного поліцейським з використанням спеціального технічного засобу. Тому, оцінюючи доводи апелянта, що із результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння він згідний не був, суд враховує, що водій, після проведення огляду на стан сп`яніння, з результатом огляду погодився і це давало підставу працівниками поліції зафіксувати виявлене правопорушення, склавши відповідний протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за порушення вимог п. 2.9 а ПДР України. Факт відмови ОСОБА_1 на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорон здоров`я після проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, з результатом якого водій погодився, на думку суду, не дає підстав кваліфікувати його дії як порушення п.2.5 ПДР України, як про це ставить питання сторона захисту. Апеляцій суд зазначає, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним п. 2.9 а Правил дорожнього руху є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП, а тому доводи апелянта про неправильно викладену фабулу правопорушення є необґрунтованими. Щодо доводів апеляційної скарги, про те, що відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції, не можна вважати належним та допустимим доказом по справі апеляційний суд констатує наступне. Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Аргументи апеляційної скарги про те, що в протоколі не зазначено технічний засіб за допомогою якого здійснено відеозапис, який долучений до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на те, що зміст протоколу відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Також у протоколі зазначено, що до нього долучено працівниками поліції відео з реєстратора та нагрудної відеокамери. Про здійснення відеозапису працівниками поліції було повідомлено також ОСОБА_1 при зупинці транспортного засобу та спілкуванні з ним. Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Наведені апелянтом доводи щодо недопустимості як доказу відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Зазначені захисником міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису. Те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, на що звертається увагу в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовує безпосередньо самого факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, встановленого працівниками поліції оглядом на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, що доведено судом належними та допустимими доказами. Незважаючи на те, що на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських не зафіксовано того, що після складення адмінматеріалів водія було відсторонено від керування транспортним засобом, стверджувати про те що поліцейськими було допущено ОСОБА_1 до керування автомобілем підстав немає. Твердження апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не було належним чином запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я, а саме шляхом вручення письмового направлення, задоволенню не підлягають, оскільки водій ОСОБА_1 погодився з результатом огляду проведеного на місці і відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, а письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я згідно вимог закону видається поліцейським медичному працівнику/лікарю у разі згоди водія пройти огляд на стан сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я, куди поліцейський доставляє останнього. Доводи апеляційної скарги у частині того, що працівниками патрульної поліції не забезпечено реальне право на правову допомогу адвоката при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про порушення права останнього на захист, оскільки під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не вирішується питання про його адміністративну відповідальність, а є лише фіксується факт правопорушення, висновок щодо якого вправі зробити суд. З огляду на наведені вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015р.'' №1452/735. Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду у зв`язку з неповнотою судового розгляду, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Збаразького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Янчишина В.Й. залишити без задоволення, а постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя