Постанова 4817 № 607/21390/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/21390/24Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В. Провадження № 33/817/911/24 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 грудня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна Е.Т. розглянувши справу про адміністративне правопорушенняза апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Карапетяна Е.Т. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року, в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Як визнав суд, 20.09.2024 о 21 год. 23 хв. на вул. Бережанській, 42 в м. Тернополі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen» моделі «Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6820» № ARHJ-0251 (повірка дійсна до 02.11.2024), а також від проходження огляду в КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради водій категорично відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 посадовою особою органу Національної поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Карапетян В.М. вважає оскаржувану постанову незаконною та не обґрунтованою, яка винесена із порушенням норм матеріального права та процесуальних вимог, а також обставинам справи надано неправильну правову оцінку, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні мотиви відхилення клопотань сторони захисту. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 зупинено працівниками поліції без належних на те підстав, всупереч положенням ст.35 ЗУ Про національну Поліцію, та те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в контексті ст.251 КУпАП, які б свідчили про наявність підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу. Вказує, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 листопада 2024 року скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3094791 від 20.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. та закрито відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Апелянт стверджує, що, оскільки ОСОБА_2 був зупинений поліцейськими без належних на те підстав, тому і протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №100273 від 20 жовтня 2024 року, складений поліцейським за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , є неналежним та недопустимим доказом. Зазначає, що з відеозаписів з нагрудних камер працівників патрульної поліції вбачається, що будь-яких зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп`яніння, передбачених Інструкцією № 1452/735, на момент проведення огляду на стан сп`яніння у ОСОБА_2 немає, а наявність такої ознаки як різкий запах алкоголю з ротової порожнини з відеозапису встановити неможливо. Крім того, вказує, що в матеріалах справи наявне письмове направлення в медичний заклад, яке не було вручено ОСОБА_1 . Більше того він неодноразово вимагав проведення огляду у відповідному медичному закладі охорони здоров`я, на що працівниками поліції йому було відмовлено. Також захисник зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений працівниками поліції під час оголошення на території Тернопільської області повітряної тривоги та на місці події громадянин ОСОБА_1 неодноразово наполягав пройти в укриття. Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Карапетяна Е.Т. який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №100273 від 20 вересня 2024 року, 20 вересня 2024 о 21 год. 23 хв. на вул. Бережанській, 42 в м. Тернополі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen» моделі «Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 6820» № ARHJ-0251 (повірка дійсна до 02.11.2024), а також від проходження огляду в КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради водій категорично відмовився. В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції та реєстратора службового автомобіля поліції. Місцевим судом, з оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалів, що зафіксовані нагрудною камерою працівника патрульної поліції та з реєстратора службового автомобіля поліції, встановлено, що під час здійснення патрулювання працівниками патрульної поліції був зупинений транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В подальшому, під час спілкування з ОСОБА_1 патрульні поліцейські встановили, що останній перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці (22 год. 38 хв., назва файлу «part_00000_export-kcq8u»). Крім цього, ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що сьогодні (тобто 20.09.2024) вживав алкоголь (21 год. 23 хв., назва файлу «part_00000_export-kcq8u»). Унаслідок цього ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки водій відмовився (22 год. 02 хв., назва файлу «part_00000_export-kcq8u»). Так само ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у найближчому медичному закладі, однак чіткої відповіді ОСОБА_1 не надав, що розцінено працівником поліції як відмову від проходження огляду, про що також було повідомлено ОСОБА_1 (22 год. 15 хв., назва файлу «part_00000_export-kcq8u»). Твердження апелянта про відсутність підстав для проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 є непереконливі, оскільки працівник поліції повідомив водія про наявні у нього ознаки сп`яніння, які давали підстави вимагати проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до положень п.2.5 ПДР України та Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735, що підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами, а також письмовими доказами. Доводи сторони захисту про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, що слугувало підставою зупинки та доказів зупинки транспортного засобу працівниками поліції і, відповідно, недопустимості всіх інших доказів по справ, суд вважає необґрунтованими. Апеляційний суд не погоджується з такими доводами сторони захисту, оскільки досліджені судом матеріали провадження підтверджують наявність у працівників поліції, за обставин відображених у матеріалах справи, підстав для перевірки водія транспортного засобу ОСОБА_1 . Окрім того, на думку суду, скасування постанови про накладення адмінстягнення ЕНА №3094791 з мотивів, наведених у рішенні суду від 15.11.2024 року, не перешкоджає суду першої та апеляційної інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення за ст.130 ч1 КУпАП, дослідити законність дій працівників поліції щодо фіксації правопорушення, яке полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, саме по собі є самостійним складом правопорушення і доведеність факту вчинення цього правопорушення не залежить від того, чи були у поліцейських підстави зупиняти транспортний засіб. Тому доводи апелянта і в цій частині є необґрунтованими. Твердження апелянта про порушення працівниками поліції порядку проведення огляд на стан сп`яніння з тих мотивів, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я і йому не було забезпечено такої можливості, апеляційний суд вважає безпідставними. Характер поведінки ОСОБА_1 та манера його спілкування з працівниками поліції, що зафіксовано відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, спростовує доводи захисника щодо наміру пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, а навпаки - підтверджує відмову від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не було належним чином запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я, а саме шляхом вручення письмового направлення, суд також вважає необґрунтованими, оскільки водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, а письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я згідно вимог закону видається поліцейським медичному працівнику/лікарю у разі згоди водія пройти огляд на стан сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я, куди поліцейський доставляє останнього. Не вбачає апеляційний суд підстав для скасування рішення місцевого суду з підстав проведення усіх процесуальних дій при фіксації правопорушення під час повітряної тривоги, про що також ставить питання сторона захисту в апеляційній скарзі. За встановлених судом обставин фіксації правопорушення працівниками поліції та враховуючи, що особа, відносно якого складався протокол про адміністративне правопорушення, не зазначала про необхідність припинення процесуальних дій з метою пройти в укриття у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою, такі дії поліцейських не містять ознак порушень, які б мали наслідком скасування правильного по суті рішення суду. Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376. З огляду на викладене, апеляційний суд констатує, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП. Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання захисника про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується. Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції. Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Карапетяна Е.Т. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя