Постанова 4811 № 446/1488/23

Справа № 446/1488/23 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т. І. Провадження № 22-ц/811/1891/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді: Мікуш Ю.Р., суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянувши у м. Львові без участі учасників справи цивільну справу №446/1488/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Білик Романни Олегівни на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки і піклування виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів, в с т а н о в и в : 28 червня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Білик Романна Олегівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів. Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 вересня 2020 року. Від подружнього життя у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18 серпня 2020 року рішенням Кам`янка-Бузького районного суду призначено стягнення з відповідача аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходу. Вказує, що після винесення рішення їй стало відомо, що відповідач змінив місце праці та отримує більший дохід, а оскільки прожитковий мінімум зростає щоквартально, вважає, що розмір аліментів є недостатнім для повноцінного розвитку дитини. Дитина після розлучення і по сьогоднішній день проживає разом з позивачкою, яка змушена одноосібно виховувати дитину. Відповідач впродовж останніх років не бере участі у вихованні доньки, не провідує та не цікавиться її життям, умовами її проживання, не піклується про її фізичний та духовний розвиток. Усунувшись у повній мірі від виховання дитини, він фактично переклав свої батьківські обов`язки на позивачку та не здійснив жодного заходу для встановлення способу його участі у вихованні доньки. Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Тривалість невиконання відповідачем батьківських обов`язків по вихованню і утриманню дитини, свідчить про свідоме нехтування ним цими обов`язками. Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав задля захисту інтересів дитини є доцільним та необхідним. Просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 та змінити призначений рішенням суду від 18 серпня 2020 року спосіб стягнення аліментів. Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки і піклування виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 7000,00 грн. щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Рішення суду в частині відмови в позбавленні батьківських прав, оскаржила представник ОСОБА_1 -адвокат Білик Романна Олегівна. Апеляційна скарга мотивована тим, що з 2020 року відповідач проживає окремо та не виконує батьківських обов`язків, не піклується про дитину. З часу розірвання шлюбу відповідач перестав цікавитися донькою і такого бажання в нього нема. За наявності можливості зустрітися з дочкою, відповідач відмовляється від зустрічі.Змінити поведінку відповідача у кращу сторону неможливо. Просить скасувати рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 травня 2024 року в частині відмови в позбавленні батьківських прав та ухвалити в цій частині нове рішення яким задовольнити позовну вимогу про позбавлення батьківських прав. 22 жовтня 2024 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Павловської Я.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За змістом ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом та матеріалами справи встановлено, що 17 липня 2018 року між сторонами по справі було укладено шлюб, який зареєстрований Кременецьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 92. 07 вересня 2020 року рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.8-9) ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 29 жовтня 2018 року. Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 серпня 2020 року з ОСОБА_2 вирішено стягувати на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання дитини, а саме ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.16 -18) Як видно з акту обстеження від 18 липня 2023 року № 214, виданого старостою Дернівського округу, за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 і фактично проживають у с. Дернів без реєстрації. (а.с.42) Згідно довідки розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_2 від 05 червня 2023 №20132, заборгованість з 23 березня 2020 по 05 червня 2023 відсутня (а.с 13-14) Із постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 03 листопада 2021 року, видно, що з ОСОБА_2 стягувалися аліменти на користь ОСОБА_1 щомісячно на утримання дружини ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу), починаючи з 23 березня 2020 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох річного віку, і таке закінчене у зв`язку з досягненням дитиною трьох річного віку і стягнуто в повному обсязі (а.с.55) З довідки виданої закладом дошкільної освіти комбінованого типу ясла-садок № 5 Кам`янка-Бузької міської ради, видно, що вихованку ОСОБА_6 щоденно приводить в садок і забирає мама, завжди вчасно сплачує за харчування, дівчинка завжди акуратна, доглянута. Мама завжди бере активну участь у житті групи та в роботі батьківського комітету (а.с. - 15) Відповідно висновку від 21 вересня 2023 року № 9/3 комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам`янка-Бузької міської ради, як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.107) Задовольняючи позовні вимоги частково, враховуючи, що зміна способу стягнення аліментів на тверду грошову суму є виключною прерогативою того з батьків, з яким проживає дитина, а саме матері ОСОБА_1 , враховуючи думку відповідача, який не заперечив щодо зміни розміру стягнення з нього аліментів, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір аліментів, що стягується з відповідача на користь позивача, з урахуванням норм чинного законодавства, а також з розрахунку на одну дитину, підлягає зміні з 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на тверду грошову суму у розмірі 7 000,00 грн., починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття. Вирішуючи питання щодо позбавлення батьківських прав суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено, що поведінка відповідача відносно своєї доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, не доведено та не надано суду достатніх доказів, в чому полягає захист її інтересів шляхом саме позбавлення батька по відношенню до доньки батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а тому застосування до відповідача такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав суд вважав недоцільним. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Представник ОСОБА_1 -адвокат Білик Романна Олегівна оскаржує рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 травня 2024 року, виключного в частині відмови в позбавленні батьківських прав, у зв`язку з чим, колегія суддів не перевіряє законність рішення Кам`янка-бузького районного суду Львівської області від 21 травня 2024 року в іншій частині. Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволені позову в частині позбавлення батьківських прав відповідача. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження. Відповідно до положень ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. Згідно ст.9 Конвенції ООН «Про права дитини» держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання. Відповідно до положень ст.ст. 150, 155, 164 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний та духовний та моральний розвиток, той з батьків, що проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні. У випадку ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавлені батьківських прав. Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, суд має мати незаперечні підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» зазначив, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц). У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зроблено правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявника проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання ним апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 27 лютого 2023 року в справі № 443/643/21. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач тривалий час ухиляється від належного виконання своїх обов`язків щодо виховання малолітньої доньки ОСОБА_3 , участі у вихованні дитини не приймає, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не провідує, не цікавиться її життям. Однак, під час розгляду судом даної справи не встановлено, злісного ухилення батьком ОСОБА_2 від виконання його батьківських обов`язків, щодо дочки ОСОБА_3 , посилання на те, що відповідач ОСОБА_2 систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дитини в судовому засіданні не було доведено належним чином. Разом з тим, судом не встановлено фактів вчинення ОСОБА_2 будь-якого іншого негативного впливу на свою дитину чи такого ступеню бездіяльності, який би шкодив інтересам дитини. Окрім цього, судом встановлено, що відповідач заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, вказує, що немає змоги бачитися з дитиною, оскільки перебуває за межами країни, крім того вказав, що вчасно сплачує аліменти на утримання доньки, що не було заперечено позивачем, а також підтверджується матеріалами справи. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не заперечив щодо збільшення розміру стягнення з нього аліментів, а тому сам факт його відсутності за місцем проживання дитини, не може свідчити про свідоме і винне ухилення від виконання батьківських обов`язків, крім випадків, якщо це призвело до негативних наслідків для дитини, її життя або здоров`я, а тому не є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача, що має наслідком повне припинення зав`язків дитини з батьком. Суд першої інстанції не погодився з висновком комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам`янка-Бузької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , як органу опіки та піклування, оскільки він має рекомендаційний характер та не є обов`язковими для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України). Крім того, вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав. В апеляційній скарзі зазначено, що судом не прийнято до уваги пояснення представника Органу опіки і піклування виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради, яка вважає, що відповідач самоусунувся від участі у вихованні доньки, тому було надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Однак, колегія суддів наголошує, що вказаний вище висновок оцінений судом у сукупності з іншими доказам і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (ч.ч.5, 6 ст.19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Доводи апеляційної скарги про те, що жодними документами відповідач ОСОБА_2 не підтвердив свій намір спілкуватися зі дитиною, брати участь у її вихованні та житті, є необрунтованими, оскільки під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 та його представник Павловська Я.В. заперечувала проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , що додатково вказує на позитивне ставлення батька до своїх обов`язків до дитини. Також колегія суддів звертає увагу, що відмовляючи у задоволені позову в частині позбавлення батьківських прав відповідача, суд першої інстанції взяв до уваги ту обставину, що на початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, відповідач ініціював переїзд його доньки та колишньої дружини на територію сусідньої держави, що визнала у судовому засіданні позивачка. Така обставина, на думку суду, свідчить про наявність у батька відповідальності за створення для його дитини належних та безпечних умов проживання. Таким чином, колегія суддів вважає, що доказів, які свідчили би про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку батька на краще та наявності у його діях вини, позивачка не надала. Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено передбачених статтею 164 СК України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не підлягають до задоволення. Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Білик Романни Олегівни залишити без задоволення. Рішення Кам`янка-бузького районного суду Львівської області від 21 травня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 21 листопада 2024 року. Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш Судді: Т.І. Приколота Р.В. Савуляк