Постанова 4807 № 334/9579/13-ц

Дата документу 18.12.2024 Справа № 334/9579/13-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/9579/13-ц Головуючий у 1-й інстанції: Гнатюк О.М. Провадження № 22-ц/807/1523/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Гончар М.С., Онищенка Е.А. при секретарі Бєловій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2013 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, який неодноразово уточнювався, до ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що відповідно до укладеного договору № 14.12609 від 06 липня 2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 34 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04 липня 2014 року. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_4 05 липня 2007 року уклали договір іпотеки № 14.12609/1, відповідно до якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 32,87 кв. м., житловою площею 17,50 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належало ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло. Ціна предмету іпотеки, зазначена сторонами договору, складала 75 750 грн. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 06 липня 2007 року уклали договір іпотеки № 14.12609/2, згідно умов якого останній надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 41,19 кв. м., житловою площею 20,50 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло. Зазначена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки склала 132 563 грн. У зв`язку з порушенням зобов`язань, заборгованість позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором № 14.12609 від 06 липня 2007 року, яка утворилась станом на 09 червня 2015 року, відповідно до заяви позивача про збільшення позовних вимог, перед АТ КБ «ПриватБанк» становить 49 223,68 дол. США, що еквівалентно 1 321 851,22 грн. На підставі зазначених обставин, з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог, банк просив у рахунок погашення вищевказаної заборгованості звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_3 , та квартиру АДРЕСА_4 . Стягнути в солідарному порядку з відповідачів, понесені АТ КБ «ПриватБанк», судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 19 827,77 грн. та витрати на оплату судової експертизи в розмірі 22 176,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2022 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про звернення стягнення відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, які було вжито ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2016 року по цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про звернення стягнення, в частині накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо перереєстрації права власності на квартиру загальною площею 41,19 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Ленінською районною адміністрацією м. Запоріжжя 22.02.1996 року. Скасовано заходи забезпечення позову, які було вжито ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2016 року по цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про звернення стягнення, в частині накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо перереєстрації права власності на квартиру загальною площею 32,87 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Хортицької районної ради народних депутатів м. Запоріжжя 23.06.1995 року. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області повернути АТ КБ «ПриватБанк» надмірно сплачений судовий збір в сумі 6 884,99 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, якимзадовольнити позов. В частині скасування заходів забезпечення позову та повернення АТ КБ «ПриватБанк»» надмірно сплаченого судового збору просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2022 року залишити без змін. Також просить стягнути солідарно з відповідачів понесені Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати: по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 19 827,77 грн., витрати по оплаті судової економічної експертизи в розмірі 22 176,00 грн., по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 29 741,66 грн. В обґрунтування апеляційної скарги представник АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що суд першої інстанції ухилився від виконання обов`язку по з`ясуванню дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, дійшов помилково висновку, зазначивши про неможливість дослідити правову природу зміни відсоткової ставки у спірних правовідносинах. При цьому скаржник зазначає, що в період з 01 лютого 2009 року до 31 липня 2009 року Банк дійсно підвищив відсоткову ставку з 15 до 20 відсотків річних, яка нараховувалась на поточну заборгованість за кредитом. Відсутність доказів направлення Банком листа Позичальникові про підвищення відсоткової ставки, скаржник пояснює значною тривалістю розгляду справи в суді. На думку скаржника, сплата позичальником кредиту за новою відсотковою ставкою підтверджує прийняття ним пропозиції кредитора про підвищення такої ставки. Крім того, Банк зазначає, що надавав суду всі необхідні докази (судово-економічні експертизи, виписки за рахунками, розрахунки заборгованості на будь-яку дату та будь-який період з будь-якими вихідними даними), а тому суд мав усі правові підстави для встановлення розміру заборгованості за кредитом і задоволення позову. У липні 2022 року від представника відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 адвоката Леонової Л.М. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду. У серпні 2022 року до апеляційного суду надійшов відзив третьої особи ОСОБА_3 на апеляційну скаргу Банку, в якому вона заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить зашити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2022 року залишено без змін. Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, просила скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. У травні 2023 року третя особа ОСОБА_3 надала до Верховного Суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 08 травня 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 29 травня 2024 року касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, оскаржуване рішення суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Зазначає, що в справі відсутній основний борг, який повинен бути погашений за рахунок іпотечного майна. Нова вимога про визначення боргу кредитором не заявлена одночасно з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з існуванням боргу за кредитним договором, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надав доказів, а також детального розрахунку розміру такої заборгованості за кредитним договором, чим позбавив можливості суд дослідити правову природу зміни відсоткової ставки у спірних правовідносинах, чи відбулись такі зміни правомірно, із дотриманням процедури, визначеної умовами кредитного договору, що впливає на визначення загального розміру заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки у справі. Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 липня 2007 року між ОСОБА_3 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитну угоду № 14.12609, згідно з якою ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 34 000 дол. США зі сплатою за користування ним 15 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04 липня 2014 року. Відповідно до п. 1.1 Кредитної угоди, предметом даної угоди є загальні умови і порядок надання Банком, у рамках Програми мікрокредитування, кредиту Позичальнику. Кредит надається при наявності вільних коштів. Надання коштів здійснюється окремими частинами - Траншами кредиту (Транш - визначена сума коштів, обговорена в договорі про видачу Траншу, надана в рамках кредитної Угоди), сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обговорену п. 1.2 даної Угоди. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу Траншу, на термін і на умовах, передбачених у даній Угоді, а також у договорі про видачу Траншу. Позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною Угодою і договорами про видачу Траншів у повному обсязі. Відповідно до п. 1.2 Кредитної угоди, загальна сума кредиту в рамках кредитної Угоди: 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) доларів США. Відповідно до п. 1.3 Кредитної угоди, термін повернення кредиту й окремих частин - Траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу Траншів кредиту, а також Графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід`ємними додатками до договорів про видачу Траншів, але не пізніше 04.07.2014 року. Відповідно до п. 1.4 Кредитної угоди, кредит надається на наступні цілі: споживчі цілі. Ціль надання окремих частин кредиту - Траншів, уточнюється в п. 1.4 договорів про видачу Траншів. Згідно з п.п. 2.3.1-2.3.3 кредитної угоди № 14.12609 від 06.07.2007 року, передбачено різні підстави та порядок зміни відсоткової ставки (як збільшення, так і зменшення). Так, відповідно до п.п. 2.3.1 вищезазначеної кредитної угоди, банк має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому Банк, за 20 днів до вступу в силу зміненої відсоткової ставки, направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки, що містить графік(и) погашення кредиту, відсотків і винагороди, розрахований з урахуванням нової відсоткової ставки. Відповідно до п. 3.1 Кредитної угоди, виконання зобов`язань Позичальника за цією Угодою і договорам про видачу Траншів забезпечується: 3.1.1. Іпотечним договором № 14.12609/1 від 06.07.07 р. з ОСОБА_4 . 3.1.2. Іпотечним договором № 14.12609/2 від 06.07.07 р. з ОСОБА_2 . Пунктом 4.1 кредитної угоди № 14.12609 від 06.07.2007 року встановлено, що за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення траншу кредиту згідно п.п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 цієї угоди, п.п. 1.3, 4.1, 4.2, 4.3 договорів про видачу траншів, позичальник сплачує відсотки в розмірі 15% річних. Відповідно до п. 4.3 Кредитної угоди, при порушенні позичальником, будь-якого із зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 цієї Угоди, а також п.п. 1.3, 2.2.3 договорів про видачу Траншів Позичальник сплачує банку відсотки за користування траншем кредиту в розмірі: 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При порушенні Позичальником якого-небудь зобов`язання передбаченого Кредитною Угодою, Позичальник несе відповідальність передбачену Розділом 6 Кредитної угоди № 14.12609 від 06.07.2007 року, та чинним законодавством України. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_4 06 липня 2007 року уклали договір іпотеки № 14.12609/1, відповідно до якого ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 32,87 кв. м, житловою площею 17,50 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 75 750 грн. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 06 липня 2007 року уклали договір іпотеки № 14.12609/2 , відповідно до якого ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 41,19 кв. м, житловою площею 20,50 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 132 563 грн. Пунктом 18.8 (п.п. 18.8.1-18.8.3) зазначених іпотечних договорів № 14.12609/1 та № 14.12609/2 від 06.07.2007 року визначено, що іпотекодержатель має право, з метою задоволення своїх вимог: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання Позичальником/Іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язання, передбаченого кредитним договором, воно не буде виконано; вимагати дострокового виконання всіх зобов`язань за кредитною угодою, а в разі невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки; звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань за кредитною угодою у випадках: порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами кредитної угоди та договорів про видачу траншу; порушення іпотекодавцем будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором; виявлення іпотекодержателем погіршення стану предмету іпотеки та (або) нецільового використання предмету іпотеки або зменшення вартості предмету іпотеки понад норми нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності предмету іпотеки; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в кредитній угоді та договорах про видачу траншу або в цьому договорі; смерті іпотекодавця; порушення кримінальної справи відносно іпотекодавця. Відповідно до пункту 18.9 іпотечних договорів № 14.12609/1 та № 14.12609/2 від 06.07.2007 року, сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і в разі дострокового розірвання кредитної угоди або зміни її умов, при наявності невиконаних зобов`язань на момент розірвання або внесення змін. Крім того, у пункті 18.10 іпотечних договорів № 14.12609/1 та № 14.12609/2 від 06.07.2007 року зазначено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з п.п. 18.6, 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 18.9 цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої, передбачені п.п. 2.4 цього Договору, вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Судом також установлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, у справі № 0417/9924/2012 відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14.12609 від 06 липня 2007 року у розмірі 23 951,91 доларів США. У вищезазначеному рішенні суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не знайшли свого підтвердження та належного обґрунтування, оскільки позивач в порушення вимог статті 131 ЦПК України не надав належних доказів на підтвердження правильності розрахунку заборгованості, не довів фактичної суми заборгованості за кредитним договором, яка була предметом позову, та часу її виникнення. Визначено, що дії позивача щодо не надання на дослідження експертові в повному об`ємі необхідних документів, вчинили перешкоду для повного та всебічного з`ясування обставин справи, а тому суд не знайшов законних підстав для задоволення позовних вимог Банку та відмовив у їх задоволені у зв`язку з недоведеністю. Крім того, відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 696/697-16 від 25 травня 2016 року, в результаті проведеного дослідження умов кредитного договору № 14.12609 від 06 липня 2007 року, розрахунку заборгованості, матеріалів справи тощо, встановлено, що за період з 06 липня 2007 року по 09 червня 2015 року розмір боргу ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк», який утворився станом на 09 червня 2015 року та визначений в розрахунку заборгованості підтверджується частково та становить 49 389,52 дол. США. З урахуванням результатів здійсненого дослідження, випливає, що наявний і матеріалах справи Розрахунок заборгованості за договором № 14.12609 від 06 липня 2007 року не відповідає умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору, розрахунковим документом щодо видачі та погашення кредиту, та не відповідає нормативно-правовим актам України, оскільки при проведенні дослідження підтверджується частково на суму 49 389,52 дол. США. Згідно висновку комісійної судової економічної експертизи № 9808/11400 від 25 листопада 2016 року встановлена заборгованість ОСОБА_3 за кредитною угодою № 14.12609 від 06 липня 2007 року станом на 09 червня 2015 року у розмірі 49 223,68 дол. США., у т.ч.: заборгованість за основною сумою кредиту 19 086,55 доларів США; заборгованість за відсотками за користування кредитом 12 097,77 доларів США; заборгованість за щомісячною винагородою за надання фінансового інструменту 1 268,73 доларів США; заборгованість з пені за порушення виконання зобов`язань за кредитною угодою 16 770,63 доларів США. Розрахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо заборгованості ОСОБА_3 за кредитною угодою №14.12609 від 06.07.2007 станом на 09.06.2015 року відповідає умовам зазначеної кредитної угоди та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту, в частині визначення заборгованості за кредитом в сумі 19 086,55 дол. США. Розрахунок банку заборгованості ОСОБА_3 за кредитною угодою № 14.12609 від 06.07.2007 станом на 09.06.2015 року в частині визначення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту та пені за порушення строків виконання зобов`язань за кредитною угодою, згідно з проведеними дослідженнями, не відповідає умовам вказаної кредитної угоди та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Статтями 572, 575, 576, 589 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року в справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22) вказано, що: у справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. У цій справі банк довів належними і допустимими доказами факт укладення між ним та ОСОБА_3 кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків. Однак ОСОБА_3 не надала власного розрахунку, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором. Крім того, ОСОБА_3 не заперечувала факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Посилання суду на те, що факт відсутності у ОСОБА_3 заборгованості перед банком преюдиційно встановлений у рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2014 року, ухваленим у справі № 0417/9924/2012, яким відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14.12609 від 06 липня 2007 року у розмірі 23 951,91 доларів США не заслуговує на увагу, з огляду на таке. Так, у вищезазначеному рішенні суди дійшли висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не знайшли свого підтвердження та належного обґрунтування, оскільки позивач в порушення вимог статті 131 ЦПК України не надав належних доказів на підтвердження правильності розрахунку заборгованості, не довів фактичної суми заборгованості за кредитним договором, яка була предметом позову, та часу її виникнення. Як зазначив у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року, колегія суддів приходить до висновку про те, що у справі № 0417/9924/2012 суд не встановлював жодних обставин чи фактів, які мають значення для цієї справи, зокрема, щодо припинення кредитного зобов`язання у зв`язку із його належним виконанням. Суд першої інстанції відмовляючи в позові, не врахував, що незгода з наданим суду розрахунком у частині періоду нарахування заборгованості не є підставою для відмови в позові в повному обсязі, оскільки суд у межах наданих йому ЦПК України повноважень не позбавлений можливості самостійно виконати розрахунок заборгованості та в будь-якому разі звернути стягнення на предмет іпотеки в межах тієї суми, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Апеляційний суд допущених судом першої інстанції порушень не усунув, не перевірив усіх доводів апеляційної скарги та не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи. Не встановивши дійсний розмір заборгованості ОСОБА_3 перед АТ КБ «ПриватБанк» на момент вирішення спору, в тому числі загальний розмір боргу та всі його складові, в межах яких пропонується звернути стягнення на предмет іпотеки з урахуванням погашених позичальником сум, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. За положеннями частини 5 стаття 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 76 ЦПК України). Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Зробивши висновок про недоведеність позовних вимог, суд першої інстанцій, дослідивши наявні в справі докази на підтвердження розміру заборгованості зазначив, що позбавлений можливості з`ясувати дійсний розмір заборгованості за кредитною угодою. Проте колегія суддів з таким висновком погодитися не може. Так, ухвалою суду першої інстанції від 18 серпня 2016 року було призначено комісійну судово-економічну експертизу у складі трьох експертів по справі № 334/9579/13-ц за всіма наявними документами у справі. Поставлено експертам наступні запитання: Провести розрахунок заборгованості за кредитним договором № 14.12609 від 06.07.2007 року за період з 06.07.2007 р. по 09.06.2015 р. та визначити розмір боргу ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 ) перед ПАТ КБ „ПриватБанк, який утворився станом на 09.06.2015 р. на підставі умов вказаного кредитного договору, розрахунку заборгованості, матеріалів справи та інших документів бухгалтерського/банківського обліку (виписки з особових рахунків клієнта) тощо. Чи відповідає наявний матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договорам. Чи відповідає розрахунок нормативно-правовим актам України. Доручено проведення комісійної судово-економічної експертизи у судово-експертній установі: Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ім. М.С. Бокаріуса, попереджено експертів про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384, ст. 385 КК України. Як зазначалося вище, за висновком комісійної судової економічної експертизи № 9808/11400 від 25 листопада 2016 року (по першому питанню) встановлена заборгованість ОСОБА_3 за кредитною угодою № 14.12609 від 06 липня 2007 року станом на 09 червня 2015 року у розмірі 49 223,68 дол. США., у т.ч.: заборгованість за основною сумою кредиту 19 086,55 доларів США; заборгованість за відсотками за користування кредитом 12 097,77 доларів США; заборгованість за щомісячною винагородою за надання фінансового інструменту 1 268,73 доларів США; заборгованість з пені за порушення виконання зобов`язань за кредитною угодою 16 770,63 доларів США. Отже, колегія суддів визначає дійсний розмір заборгованості ОСОБА_3 перед АТ КБ «ПриватБанк», в тому числі загальний розмір боргу та всі його складові, в межах яких пропонується звернути стягнення на предмет іпотеки з урахуванням погашених позичальником сум, відповідно до висновку комісійної судової економічної експертизи № 9808/11400 від 25 листопада 2016 року, згідно якого заборгованість ОСОБА_3 за кредитною угодою № 14.12609 від 06 липня 2007 року станом на 09 червня 2015 року встановлена у розмірі 49 223,68 дол. США., у т.ч.: заборгованість за основною сумою кредиту 19 086,55 доларів США; заборгованість за відсотками за користування кредитом 12 097,77 доларів США; заборгованість за щомісячною винагородою за надання фінансового інструменту 1 268,73 доларів США; заборгованість з пені за порушення виконання зобов`язань за кредитною угодою 16 770,63 доларів США. Частинами 1, 2 та 3 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" закріплено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15 (провадження № 14-11цс18) зазначено, що виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону. Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася. Оцінюючи наведені норми Закону, а також матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про доведеність позову належними та допустимими доказами та наявність достатніх правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про задоволення позову. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Щодо зупинення виконання рішення суду. Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила доповнити розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» пунктом 5-2 такого змісту: «5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону». Враховуючи, що на момент ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Щодо судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Позивачем у даній справі при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 19 827,77 грн., витрати по оплаті судової економічної експертизи становлять 22 176,00 грн., при поданні апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір в розмірі 29 741,66 грн., а всього 71 745,43 грн. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути солідарно з відповідачів понесені позивачем судові витрати, проте, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Отже, з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню у рівних частках судові витрати, тобто по 35 872,72 грн. (71 745,43 грн./2) з кожного з відповідачів, у зв`язку з чим апеляційна скарга задовольняється частково. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2022 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення скасувати та прийняти в цій частині постанову наступного змісту. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 14.12609 від 06.07.2007 року перед Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», яка утворилася станом на 09.06.2015 року і складає суму у розмірі 49 223,68 доларів США (сорок дев`ять тисяч двісті двадцять три долари США 68 центів), що складається з: заборгованості за кредитом 19 086,55 доларів США; заборгованості за відсотками 12 097,77 доларів США; заборгованості з винагороди 1 268,73 доларів США; заборгованості з пені 16 770,63 доларів США, - звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_3 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №14.12609/1 від 06.07.2007 року) на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Кошти, отримані від продажу нерухомого майна спрямувати на погашення вказаної кредитної заборгованості на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 1436057, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001). В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 ) за кредитним договором № 14.12609 від 06.07.2007 року перед Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», яка утворилася станом на 09.06.2015 року і складає суму у розмірі 49 223,68 доларів США (сорок дев`ять тисяч двісті двадцять три долари США 68 центів), що складається з: заборгованості за кредитом 19 086,55 доларів США; заборгованості за відсотками 12 097,77 доларів США: заборгованості з винагороди 1 268,73 доларів США; заборгованості з пені 16 770,63 доларів США, - звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_4 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі Договору іпотеки № 14.12609/2 від 06.07.2007 року) на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Кошти, отримані від продажу нерухомого майна спрямувати на погашення вказаної кредитної заборгованості на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 1436057, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001). Виконання судового рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки зупинити на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 понесені Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати: по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 19 827,77 грн., витрати по оплаті судової економічної експертизи в розмірі 22 176,00 грн., по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 29 741,66 грн., а всього 71 745 (сімдесят одна тисяча сімсот сорок п`ять) грн. 43 коп., тобто по 35 872 (тридцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 72 коп. з кожного з відповідачів. В іншій частини рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 30 грудня 2024 року. Головуючий Д.А.Трофимова Судді: М.С. Гончар Е.А.Онищенко