Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/14111/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9960/24 Справа № 201/14111/23 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 грудня 2024 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого Ткаченко І.Ю., суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мандриківська-134 про зобов`язання надати документацію, визнання протиправним протоколу правління, заборону використовувати та поширювати персональні дані, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мандриківська-134 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового рішення,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мандриківська-134 (далі ОСББ Мандриківська-134) про зобов`язання надати документацію, визнання протиправним протоколу правління, заборону використовувати та поширювати персональні дані, відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2024 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ Мандриківська-134 про зобов`язання надати документацію, визнання протиправним протоколу правління, заборону використовувати та поширювати персональні дані, відшкодування моральної шкоди закрито. 03 травня 2024 року ОСББ Мандриківська-134звернулося до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 10500 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу за заявою ОСББ Мандриківська-134. В апеляційній скарзі відповідач ОСББ Мандриківська-134, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та стягнути витрати на правову допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Вказували, що докладний опис недобросовісних та необґрунтованих дій позивача, визначені, в тому числі, в заявах по суті поданих ними, оскільки судом не було закрито провадження на початку розгляду справи, тому сторону подали до суду передбачені процесуальним законом заяви по суті, клопотання, тощо, тобто сторони пройшли розгляд справи у першій інстанції, і є очевидним, що суд обізнаний щодо недобросовісних дій позивача. Зазначали, що диспозитивне право позивача не повинно спричиняти шкоду, в тому числі матеріальну, відповідачу, якщо у відповідача відсутнє таке диспозитивне право здійснювати захист та витрати на правничу допомогу, тому суд при ухваленні рішення повинен врахувати не тільки права позивача, а й права відповідача. Просили врахувати, що очікують понести судові витрати в зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 500 грн (підготовка апеляційної скарги - 4 000 грн, участь адвоката в одному судовому засіданні - 2 500 грн). 03 грудня 2024 року адвокат Луковенко А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Вказував, що суд не встановив, що в цьому випадку мали місце свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальним правам. Саме по собі подання позову за неналежною підсудністю не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСББ Мандриківська-134на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача у заяві про стягнення судових витрат не посилався на недобросовісні дії позивача, які б були підставою для компенсації здійснених суб`єктом оскарження судових витрат. Суд не встановив, що в цьому випадку мали місце свідомі недобросовісні дії скаржниці, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Саме по собі подання позову за неналежною підсудністю не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Одним з основних принципів цивільного судочинства, закріплених у ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачено ч. 5 ст. 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, не у всіх випадках закриття провадження, а лише якщо воно відбулось внаслідок необґрунтованих дій позивача. З системного тлумачення положень ч. 5 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Отже, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та який ступінь його вини, чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів іншої сторони та чим це підтверджується. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, від 16 червня 2021 року у справі № 904/9024/16. Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач, відповідно до положень ст. 12, ст. 81 ЦПК України, повинен довести, що дії позивача були необґрунтованими й між ними та процесуальним результатом (залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі) існує причинно-наслідковий зв`язок. Проте, відповідач у своїй заяві до суду першої інстанції про стягнення понесених судових витрат не зазначив та не довів, які саме необґрунтовані дії були здійснені позивачем під час розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, не довів, що пред`явивши позов в порядку цивільного, а не господарського, судочинства позивач свідомо порушив правила предметної та суб`єктної юрисдикції з метою порушення прав та інтересів відповідача. Сама по собі подача позовної заяви в суд не тієї юрисдикції, не може розцінюватися судом, як зловживання позивачем своїми процесуальними правами на шкоду іншим учасникам справи. Чинні норми законодавства, які встановлюють правила визначення підвідомчості справ, часто викликають складнощі в осіб, які звертаються до суду, а тому допущена помилка не завжди вказує на умисел заявника. Колегія суддів вважає, що у цій справі відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом, як він вважає, свого порушеного права з порушенням підвідомчості, за відсутності доказів недобросовісності, є реалізацією конституційної гарантії кожного на судовий захист, що саме по собі не може свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала, якою було відмовлено в ухваленні додаткового рішення, є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Відповідно ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги сторони позивача. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мандриківська-134 - залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: