LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4823748/2060/25

від 03.11.2025 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 07 серпня 2025 року залишити без змін.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 03 листопада 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 748/2060/25 Головуючий у першій інстанції Супрун О. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1583/25 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів (суддя Супрун О.П.), постановлену у м. Чернігів, В С Т А Н О В И В: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.06.2010 року ухваленого у справі №2-3530/2010 з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу винесення рішення сімейний та матеріальний стан позивача змінився, він одружився і у нього з новою дружиною народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом від 20 серпня 2024 року виданим Славутицьким міським судом Київської області з нього також стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на утримання доньки ОСОБА_4 . Він є військовослужбовцем ЗСУ, розмір аліментів відповідно до довідки від 07.05.2025 року, які утримуються з його заробітку в досить великому розмірі, що в рази перевищує реальні потреби дитини і фактично використовується не тільки на її утримання, не за цільовим призначенням, а на особисті потреби колишньої дружини. Зазначені обставини є підставою для зменшення розміру аліментів з ? частки до 1/6 частки. Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 07 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів залишено без розгляду за клопотанням позивача. Ухвалу мотивовано тим, що подане представником позивача клопотання про залишення позову без розгляду не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. Клопотання представника відповідачки щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу не задоволено, оскільки завідомо та очевидно недобросовісних дій позивача при зверненні до суду з цим позовом або зловживання ним процесуальними правами, суду надано не було. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 07 серпня 2025 року в частині відмови у клопотанні представника відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу в сумі 24000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про їх стягнення, посилаючись на неповне з`ясування обставин та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що у відзиві на позовну заяву було детально викладено обставини, що свідчать про недобросовісність дій позивача. Вважає, що спір виник внаслідок недобросовісних, необгрунтованих дій позивача, а не внаслідок реальної зміни його матеріального стану. Заява про залишення позову без розгляду, подана після отримання відзиву, є лише підтвердженням того, що позивач усвідомив безперспективність свого позову і вирішив уникнути негативних для себе наслідків, зокрема ухвалення рішення на користь відповідача та стягнення всіх судових витрат. За доводами ОСОБА_2 , подання позову, а згодом його відкликання, після того як відповідач вже поніс витрати на правничу допомогу є саме тим прикладом необгрунтованих дій, про які йдеться у статті 142 ЦПК України. Відповідач була змушена витрачати час і кошти для захисту своїх прав та інтересів дитини від недобросовісного позову, який зрештою не був розглянутий по суті. Крім того, ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 484,48 грн судового збору, понесених у суді апеляційної інстанції у цій справі. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи (частини перша, третя статті 133 ЦПК України). Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадку, встановленому частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України). Згідно з частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 вказано, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. У справі, яка переглядається, 30 липня 2025 року ОСОБА_1 після відкриття провадження у справі подав клопотання про залишення позову без розгляду (а.с.83). У відзиві на позов ОСОБА_2 посилалася, зокрема на те, що недобросовісна поведінка позивача свідчить про системну спробу ухилення від виконання аліментного обов`язку шляхом використання процесуальних механізмів у спосіб, що суперечить меті їх правового регулювання. За доводами ОСОБА_2 , спочатку позивач протягом тривалого часу допускав систематичну несплату аліментів, а згодом вдався до створення додаткового аліментного зобов`язання штучним шляхом. Третя особа у справі ОСОБА_5 , яка фактично проживає з позивачем і є зацікавленою особою, скориставшись своїми процесуальними правами в порушення принципів добросовісності та змагальності, подала заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на свою користь, що створює додаткове юридично оформлене фінансове зобов`язання ОСОБА_1 для формування скрутного фінансового стану. Вважає, що ці дії створюють ситуацію, за якої, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», виконавча служба не має законних підстав стягувати з позивача більше ніж 50% від його щомісячного доходу, що фактично призводить до обмеження реалізації прав відповідача та дитини на стягнення суми аліментів одночасно з сумою заборгованості (1/4+1/4), оскільки 1/4 йде на виплату аліментів на користь ОСОБА_5 (а.с.40-45). У серпні 2025 року ОСОБА_2 подала клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копії: акту приймання передачі наданих послуг за додатковою угодою №1 до Договору про надання правничої допомоги від 14 липня 2025 року, докази направлення заяви про долучення доказів з доданими документами і доказів оплати зазначених послуг та послуг під час направлення копії клопотання відповідача про відеоконференцію, відзиву на позов з доданими документами (а.с.88-96). Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах цивільної справи відсутні належні докази наявності умислу в діях позивача та спричинило відповідачу негативні наслідки та свідчило про недобросовісність та незаконність звернення ОСОБА_1 до суду, розгляд справи тривав менше 1 місяця з часу відкриття провадження у справі, судом до позивача заходи процесуального примусу за зловживання процесуальними правами не застосувалися. Доводи апеляційної скарги щодо виникнення спору внаслідок недобросовісних, необгрунтованих дій позивача, є безпідставними, оскільки, як уже зазначалося, завідомо та очевидно недобросовісних дій позивача при зверненні до суду з цим позовом або зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами в ході судового розгляду не встановлено. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що само по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не являється необґрунтованими діями позивача, оскільки це диспозитивне право сторони, яка позивалась, передбачене п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, що не містить обмежень в його реалізації. Наведені положення цивільно-процесуального законодавства не зобов`язують сторону наводити у заяві про залишення позову без розгляду підстави, з яких така процесуальна дія вчиняється. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, ухвалу суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 07 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»