Постанова Львівський апеляційний суд № 462/1175/23

Справа № 462/1175/23 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М. Провадження № 22-ц/811/2076/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: Головуючої судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. Секретар Салата Я.І. Без участі учасників розглянувши у спрощеному провадженні в м.Львові без повідомлення учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника-адвоката Коваленко Володимира Васильовича на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 05 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаззбут» про захист прав споживачів» в с т а н о в и в : 20.02.2023 року представник позивачки ОСОБА_1 -адвокат Коваленко В.В. звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Львівгаззбут» про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 переплачені кошти за газ в сумі 1 638,48 грн. та із врахуванням інфляційних втрат збільшив позовні вимоги, просив стягнути інфляційні втрати в сумі 3 232,60 грн. та судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2021 позивачка ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . При набутті квартири була повідомлена попереднім власником про відсутність заборгованості за комунальні послуги та оплату за газ, яку попередній власник оплатив відповідачу ТзОВ «Львівгаззбут» на особовий рахунок постачальника газу № НОМЕР_1 , враховуючи незмінну вартість газу за річне споживання. Набувши право власності на квартиру АДРЕСА_2 , за позивачкою був закріплений попередній особовий рахунок у постачальника газу № 0900562352. Позивачка ОСОБА_1 щомісячно повідомляла оператору ГРМ покази лічильника газу та станом на 01.05.2022 на особовому рахунку № НОМЕР_1 була наявна переплата за газ на суму 1 638,48 грн. На звернення про повернення переплачених коштів в розмірі 1 638,48 грн. позивачка отримала відмову. Вважає, що вказані кошти виникли в результаті річної оплати за газ попереднім власником квартири, а тому повинні бути їй повернені. Просила позов задоволити. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 05 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду оскаржили позивачка ОСОБА_1 та її представник-адвокат Коваленко В.В. Позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, які призвели до постановлення незаконного рішення. Суд першої інстанції послався на обставини, які не доведені належними та допустимими доказами, що мають значення для справи, тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. При ухваленні рішення, судом першої інстанції не враховано п.24 розділу 3 Правил постачання природного газу, який передбачає, що у разі переплати, сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги. Вважає, що має право на отриману переплату в сумі 1638,48 грн., оскільки на її вимогу до ТзОВ «Газзбут» про повернення переплати, їй відмовлено. Вважає відсутні підстави вважати, що переплата попереднім власником ОСОБА_2 виникла за рахунок субсидій за спожитий газ, що є припущенням та порушенням вимог ст.81 ЦПК України. Вважає, що переплата за спожитий газ виникла у зв`язку з неякісним обліком наданого споживачу газу, що підтверджується коливанням нарахованої плати за газ, що підтверджується довідкою про фінансовий стан рахунку № 09005623522 на ім.»я ОСОБА_2 та довідкою про фінансовий стан рахунку № 09005623522 на ім`я ОСОБА_1 . Зокрема, у грудні 2018 нараховано 1225,01 грн., у березні 2019 -973,93 грн. Внаслідок не повернення їй переплачених грошових коштів в сумі 1638,48 грн. провела нарахування інфляційних втрат станом на 01 червня 2024 року, що становить 6247,09 грн. Порушення норм процесуального права полягає в тому, що у тексті ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 08.08.2023 року про відкриття провадження у справі не вказано про розгляд клопотання, яке зазначено у позовній заяві про проведення судових засідань за участю представника позивача в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду через сервіс Easy Con, що є порушенням прав позивача. Суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання позивача у відзиві від 13.10.2023 про визнання роздруківки скріншоту із файлу Залізничного ВСУ СЗДГП ЛМР неналежним доказом. У рішенні суду відсутні відомості про розгляд зазначеного клопотання. Просить скасувати оскаржуване рішення суду та задоволити апеляційну скаргу в повному обсязі. Апеляційна скарга адвоката Коваленко В.В. аналогічна за своїм змістом до апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 15.08.2024 рок представником ТОВ «Львівгаззбут»-адвокатом Володимиром Стернюком надано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, оскільки грошові кошти в сумі 1638,48 грн. є переплатою, що утворилася за рахунок надання субсидії попередньому власнику особового рахунку ОСОБА_2 . З моменту набуття права власності на квартиру (12.05.2021) позивачкою та до часу подання позовної заяви, остання жодних коштів за спожитий газ від позивача на рахунки ТзОВ не сплачувала, тому відсутні підстави для повернення коштів в порядку ст.1212 ЦК України. Просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін. 15.08.2024 року представник позивачки ОСОБА_1 -адвокат Коваленко В.В. надав суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Вважає обставини, викладені представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу безпідставними. Дає аналіз використаних субсидій попереднім власником ОСОБА_2 із зазначенням, що останній даних про спожитий газ помісячно не надавав, вважає, що має місце переплата, яка повинна бути повернена позивачці ОСОБА_1 або зарахована у майбутні платежі. Просить повністю задоволити апеляційну скаргу та стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн. Відповідно до ч.1ст.369 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ч.2 ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Матеріалами справи та судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 12.05.2021 року є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири №1065 від 12.05.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Дубчак О.В. Зазначене підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2021. Позивачка по справі ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг, зокрема, послуг газу у ТзОВ «Львівгаззбут», де їй присвоєно особистий рахунок НОМЕР_1 . Зазначала, що після щомісячних платежів за газ, які відраховувалися з особового рахунку НОМЕР_1 , що належав попередньому власнику ОСОБА_2 , станом на 01.05.2022 року залишилася переплата за газ в сумі 1 638,48 грн. На її звернення із заявою до відповідача про повернення переплаченої суми 1 638, 48 грн. або зарахування такої у майбутні платежі їй було відмовлено, тому на підставі ст.ст.1212-1215 ЦК України, зважаючи на те, що такі кошти не є власніснтю ТзОВ «Львівгаззбут» та переплата виникла в результаті оплати за газ попереднім власником квартири, однак згідно рахунку, який присвоєно квартирі, просила стягнути 1 638,48 грн. на її користь як нового власника квартири та особового рахунку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції прописав, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «Львівгаззбут» допущено порушення її прав шляхом безпідставного збереження належного саме позивачці майна, а саме, грошових коштів призначених для оплати житлово-комунальних послуг, оскільки останньою з часу набуття у власність квартири у травні 2021 року жодних оплат на користь ТзОВ «Львівгаззбут» за послуги з газопостачання не проводилося як і не надано доказів, що заявлена сума утворилася внаслідок переплати за житлово-комунальні послуги попереднім власником квартири. З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується. Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України застосовується тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015, справа № 6-100цс/15. Застосування статті 1212 ЦК України передбачає встановлення наявності у позивача права власності на безпідставно набуте відповідачем майно. Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Коваленко В.В. у доводах позовної заяви, апеляційних скаргах стверджують, що кошти у розмірі 1 638,48 грн. на особовому рахунку № НОМЕР_2 , який на даний час належить позивачу, є переплатою за газ попереднім власником, не є власністю відповідача, відтак підлягають поверненню позивачу як власнику квартири та особового рахунку. З Витягу з особового рахунку № НОМЕР_2 з особистого кабінету сайту «104ua» , що належав ОСОБА_2 та згідно Довідки про фінансовий стан рахунку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не проводила оплат за спожитий газ з часу набуття права власності на квартиру. Остання оплата за спожитий газ за адресою АДРЕСА_1 вносилась 06.2018 року на суму 125,24 грн.. Після цього, залишилася заборгованість в розмірі 701,17 грн. Крім цього, у період з 2016 року по 2018 рік ОСОБА_2 була призначена субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а саме газопостачання та з часу здійснення останньої проплати ОСОБА_2 у червні 2018 року жодних інших оплат не здійснював. Згідно листа Залізничного відділу соціального захисту від 26.08.2022, ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 субсидією на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.08.2016 по 30.04.2018 не користувалася. Відповідно до абз.1 п.11 розділ ІІ Правил, розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. За змістом абз.2 п.11 розділ ІІ Правил, у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. Порядок нарахування субсидії та її повернення до бюджету регламентований постановою КМУ № 848 від 21.10.1995 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива». Так як споживач ОСОБА_3 щомісячно не повідомляв показники споживання природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 , нарахування сум на оплату та сум субсидії не відповідало фактичним спожитим обсягам природного газу. Тому, після актуалізації показників лічильника, було виявлено переплату субсидії в розмірі 1638,48 грн. Крім цього, відповідно до постанови КМУ № 848 в редакції, яка була чинною до 01 травня 2019 року, житлові субсидії на оплату комунальних послуг до грудня 2018 січня 2019 р. включно надавалися громадянам не у грошовій формі за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом перерахування коштів на рахунки надавачів послуг. Після закінчення опалювального сезону невикористана сума житлової субсидії, яка надавалася не у грошовій формі мала повертатися виконавцем послуг до державного бюджету на підставі акту розрахунку обсягу невикористаних сум житлової субсидії у порядку, встановленому КМУ. Отже, кошти в сумі 1638,48 грн. є переплатою, що утворилася за рахунок поступлення житлових субсидій не у грошовій формі. Зазначена сума переплати не може бути повернена на рахунок споживача. Споживачі, які отримали переплату в ході перерахунків за субсидіями, не мають права претендувати на повернення таких коштів, оскільки їх профінансував бюджет, відбувся перерахунок і зазначені кошти підлягають поверненню державі. Колегія суддів зазначає, що житлова субсидія була призначена попередньому власнику особового рахунку за вказаною адресою ще до набуття позивачкою ОСОБА_1 права власності на квартиру. Житлова субсидія призначається не рахунку, а власникові квартири відповідно до наданих довідок щодо отриманих доходів. Позивачка ОСОБА_1 немає ніякого відношення до отриманої субсидії та переплати, яка виникла у попереднього власника ОСОБА_2 , не є власником таких коштів, тому застосування ст.1212 ЦК України до даних правовідносин є безпідставним. Позивачка мала намір скористатися державними коштами для оплати спожитого нею газу, враховуючи що за нею закріплений рахунок, який належав попередньому власнику, однак сама жодних проплат за спожитий газ не проводила з часу набуття нею у власність квартири. Колегія суддів не надає оцінки проведеним нарахуванням внаслідок інфляційних втрат, оскільки такі не підлягають до задоволення, не випливають із договірних відносин, грошові кошти, які позивачка вважає переплатою в розмірі 1 638,48 не були її власністю, положення статтей 1212-1215 ЦК України на зазначені правовідносини не поширюються, позивачка не має не те, що матеріального права претендувати на зазначені грошові суми, але і морального права. Так як витрати на правову допомогу є похідними від основного позову з яким звернулася позивачка ОСОБА_1 , тому відмова у задоволенні позовних вимог є також підставою для відмови у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу. Відповідно до ч.2 п.2 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються п.2) у разі відмови у позові-на позивача. Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосовані норми права, підстав для скасування оскаржуваного рішення у суду немає. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.375 ЦПК України). ЄСПЛ прописав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати свій обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», рішення від 10 лютого 2010). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України). Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1; 375; 383; 384; 389 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Коваленко Володимира Васильовича залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 05 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 26 грудня 2024 року. Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк