Постанова Тернопільський апеляційний суд № 602/990/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/990/24Головуючий у 1-й інстанції Холява Л.І. Провадження № 33/817/886/24 Доповідач - Тиха І.М. Категорія - ч.2 ст.123 КУпАп П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 грудня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю ОСОБА_1 та його представника адвоката Череватого П.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Череватого П.М. на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 13.11.2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 123 КУпАП,- ВСТАНОВИЛА: Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 123 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту терміном 7 діб. Також стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. в дохід держави. Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 1 жовтня 2024 року близько 14 години 54 хвилини по вул.Вишнівецька в м.Ланівці Кременецького району Тернопільської області керуючи вантажним автомобілем MAN д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом WEIGHTLIFTER д.н.з. НОМЕР_2 , наближаючись до залізничного переїзду, на якому було увімкнено заборонений червоний миготливий сигнал світлофора та почав опускатися шлагбаум, здійснив проїзд даного залізничного переїзду, чим порушив п.20.5 в Правил дорожнього руху. В апеляції захисник Череватий П.М. вважає постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 13.11.2024 року незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та закрити провадження у справі в звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 123 КУпАП. Вважає що протокол про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського та пояснення самого ОСОБА_1 , на яких грунтується висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не доводять провину останнього поза розумним сумнівом. Апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і сам по собі без підтвердження викладених у ньому обставин іншими доказами не може слугувати доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначає про те що рапорт поліцейського не є доказом у даній справі оскільки у ньому відображені обставини які він сприймав зі слів чергового із залізничної станції м. Ланівці, який не був очевидцем правопорушення і пояснення якого відсутні у матеріалах справи. Стверджує, що висновок судді у справі ґрунтується на поясненнях ОСОБА_1 , які не є конкретизовані в частині того, чи червоний миготливий сигнал світлофора мав місце тоді коли він наближався до залізничного переїзду чи коли почав переїжджати його. Зазначає, що світлофор, який знаходився перед залізним переїздом був у технічно несправному стані, оскільки то миготів червоним світлом, то його миготіння припинялося. Безпосередньо перед виїздом на залізничний переїзд червоний миготливий сигнал світлофора був відсутній. Шлагбаум був піднятий. Світлова чи звукова сигналізація була відсутня. Перед вантажним автомобілем ОСОБА_1 на залізний переїзд виїхало легкове авто. Ці обставини були відображенні на відеозаписі з камери спостереження розміщеної поряд залізничного переїзду, який був продемонстрований поліцейськими під час складання адміністративних матеріалів, однак, вказаний відеозапис, як і відеозапис з нагрудних камер поліцейських не долучено не було. Окрім того, зазначає що з вказаного відеозапису вбачалося як шлагбаум почав опускатися вниз в той час, як ОСОБА_1 вже знаходився на залізничному переїзді, і фактично опустився за кабіну водія. Зазначені вище пояснення ОСОБА_1 , на думку представника, не вказують на порушення ним вимог п. 20.5 ПДР України, оскільки червоний миготливий сигнал світлофора не працював безпосередньо перед рухом вантажного автомобіля під його керуванням через залізничний переїзд. Будь-яких доказів, які б спростовували вказане відсутні. Поліцейські не спромоглися встановити будь-яких свідків інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення та не опитали працівників залізниці щодо вказаної події. Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , який визнав вину у скоєному та просив накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу посилаючись на те що він до відповідальності раніше не притягувався, шкоду заподіяну залізниці відшкодував, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та керування вантажним автомобілем є основним видом доходу його сімї, його представника, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п.20.5. в Правил дорожнього руху України передбачено, що рух через переїзд забороняється, якщо увімкнено заборонний сигнал світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума. Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 123 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього та залізничного руху. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП полягає у в`їзді на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений. Заборона руху може відбуватися шляхом горіння забороненого сигналу світлофору, поданням регулювальником жесту про заборону руху, шляхом закриття шлагбауму на переїзді. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Суб`єктом правопорушення є водій транспортного засобу. Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним а адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 123 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується даними, які містяться в: - протоколі про адміністративне правопорушення від 1 жовтня 2024 року серії ЕПР1 № 140669, згідно з яким ОСОБА_1 1 жовтня 2024 року близько 14 години 54 хвилини по вул.Вишнівецька в м.Ланівці Кременецького району Тернопільської області керуючи вантажним автомобілем MAN д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом WEIGHTLIFTER д.н.з. НОМЕР_2 , наближаючись до залізничного переїзду, на якому було увімкнено заборонений червоний миготливий сигнал світлофора та почав опускатися шлагбаум, здійснив проїзд даного залізничного переїзду, чим порушив п.20.5 в Правил дорожнього руху; письмових поясненнях ОСОБА_1 від 01.10.2024, що надані після події, з яких вбачається, що він 1 жовтня 2024 року близько 14 години 50 хвилин в м.Ланівці Кременецького району Тернопільської області керував вантажним автомобілем MAN д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом WEIGHTLIFTER д.н.з. НОМЕР_2 , попереду нього рухався легковий автомобіль. Наближаючись до залізничного переїзду побачив миготливий червоний сигнал світлофора, зупинився, щоб переконатися у безпечності маневру, після чого поїхав далі. При цьому вказав, що шлагбаум, який опускався, не зауважив та продовжив рух; письмових поясненнях ОСОБА_1 від 13.10.2024, що надані до суду першої інстанції, з яких вбачається, що він, керуючи вантажним автомобілем MAN д.н.з. НОМЕР_1 1 жовтня 2024 року м.Ланівці по вул. Вишнівецька поїхав через залізничний переїзд на червоний колір світлофора, тому, що думав, що він не робочий, бо попереду нього і на зустріч їхали автомобілі. Перед переїздом зупинився впевнитися, що не їде потяг і продовжив рух. Переїжджаючи почав опускатися шлахбаум йому за кабіну, чого він не помітив та поїхав на завантаження. На поле до нього приїхали працівники поліції та показали відео. Вину визнає, кається та просить не позбавляти його посвідчення водія, оскільки це його основний дохід (а.с.6), рапорті чергового відділення поліції №1 (м.Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області № 3366 від 01 жовтня 2024 року, з якого вбачається, що 1 жовтня 2024 року близько 14 години 54 хвилини по вул.Вишнівецька в м.Ланівці Кременецького району Тернопільської області ОСОБА_1 , керуючи вантажним автомобілем MAN д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом WEIGHTLIFTER д.н.з. НОМЕР_2 , наближаючись до залізничного переїзду, на якому було увімкнено заборонений червоний миготливий сигнал світлофора та почав опускатися шлагбаум, здійснив проїзд даного залізничного переїзду, внаслідок чого відбулося зіткнення із шлагбаумом. Щодо водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративнеправопорушення за ст.124КУпАП; Вказані докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустими та такими, що в сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог ч.2 ст. 123 КУпАП, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції та не погоджується із доводами апелянта, що наведені докази не доводять провину останнього поза розумним сумнівом. Доводи апелянта про те, що пояснення ОСОБА_1 не конкретизовані, а світлофор, який знаходився перед залізничним переїздом був у технічно несправному стані, оскільки то миготів червоним світлом, то його миготіння припинялося, а безпосередньо перед виїздом на залізничний переїзд червоний миготливий сигнал світлофора був відсутній, шлагбаум був піднятий, світлова чи звукова сигналізація була відсутня, а перед вантажним автомобілем ОСОБА_1 на залізний переїзд виїхало легкове авто не заслуговують на увагу, оскільки водій, який обізнаний з вимогами ПДР України, побачивши червоний сигнал світлофора, що він не заперечує, повинен був дотримуватись вимог п. 20.5 в ПДР України, невиконання яких стало причиною зіткнення із шлахбаумом та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із даною подією, помилка водія щодо несправності світлофора залізничного переїзду та рух інших транспортних засобів попри заборону такого руху, не виключає наявності вини водія. При цьому, за п. 20.5 в ПДР України водію заборонено рух незалежно від наявності та положення шлагбаума. Щодо доводів про про те, що матеріали справи не містять доказів відео фіксації вчиненого водієм правопорушення та відомостей про свідків, які б могли підтвердити подію та скоєння правопорушення, то вони не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи містять достатні доказові дані щодо вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 . Вважаю, що судом першої інстанції в повній мірі дотримано практику Європейського суду з прав людини, а справу розглянуто з дотриманням гарантій презумпції невинуватості та з дотримання принципу поза розумним сумнівом. Попри те, що судом першої інстації вірно зроблено висновок про наявність вини ОСОБА_1 , суд все ж порушено вимоги КУпАП при призначенні виду та розміру стягнення. Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Санкція статті 123 ч.2 КУпАП передбачає також накладення адмінстягнення у виді штрафу з оплатним вилученням транспортного засобу або без такого. Вважаю, що судом першої інстанції не в достатній мірі враховано характер вчиненого правопорушення, особу винного, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, щире розкаяння, майновий стан, не враховано перебування на його утриманні двох малолітніх дітей, відшкодування шкоди потерпілій стороні, а тому є підстави застосувати за дане правопорушення, яке не є грубим, адміністративне стягнення у вигляді штрафу. З огляду на викладене, постанову місцевого суду щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 123 КУпАП слід змінити призначивши йому покарання у виді штрафу в межах санкції даної статті без оплатного вилучення транспортного засобу. З огляду на викладене, постанову місцевого суду щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 123 КУпАП слід змінити в частині накладеного адмінстягнення, а апеляційну скаргу, подану його представником - задовольнити частково. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Череватого П.М. задовольнити частково, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 13.11.2024 щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 123 КУпАП в частині накладеного адміністративного стягнення змінити. Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 123 КУпАП з накладеннням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 50(п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот пятдесят) гривень без оплатного вилучення транспортного засобу. В решті постанову суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя