Постанова 4807 № 337/6369/23

Дата документу 27.12.2024 Справа № 337/6369/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/6369/23 Головуючий у 1-й інстанції: Котляр А.М. Провадження № 22-ц/807/1197/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Кухаря С.В. Онищенка Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що відповідач ОСОБА_2 30.12.2022 о 17 год. 00 хв. у м. Запоріжжя, керуючи транспортним засобом Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Зої Космодем`янської, наближаючись до нерегульованого перехрестя з вул. Брянська, не надав перевагу в русі та скоїв зіткнення з автомобілем Ford C-Мах, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Ford C-Max, д.н.з. НОМЕР_2 . 07.06.2023 року позивач отримав страхове відшкодування в розмірі 160 000 грн., що дорівнює ліміту відповідальності страхової компанії. Відповідно до висновку звіту № 1274, складеного 15.05.2023 року оцінювачем ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford C-Max, держномер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження, складає: 281400,63 грн. та дорівнює ринковій вартості пошкодженого майна, зважаючи на те, що вартість відновлення перевищує ринкову вартість автомобіля на момент оцінки. Таким чином, вважає, що стягненню з відповідача підлягає різниця між ринковою вартістю автомобіля до ДТП та ринковою вартістю після ДТП з врахуванням виплати страхового відшкодування: 281400,63 - 160000,00 = 121400,63 грн. Внаслідок ДТП виникла необхідність залучення незалежного оцінювача, у зв`язку з чим позивачем були понесені витрати на оцінку пошкодженого автомобіля на суму 4800,00 гривень. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» з встановленим зокрема лімітом за шкоду, заподіяну майну, - 160 000 грн., то відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач має право на відшкодування шкоди, завданої його майну, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу за рахунок коштів страхової компанії, а решту шкоди має відшкодувати відповідач ОСОБА_2 відповідно до ст. 1194 ЦК України. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, що складається з матеріальних збитків розміром 121 400,63 грн. та витрат на послуги оцінки автомобіля в сумі 4 800 грн. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оцінювачем був чітко встановлений розмір матеріальних збитків в сумі 281400,63 грн, завданих позивачу як власнику автомобіля внаслідок його пошкодження під час ДТП, що мало місце 30.12.2022 року. З урахуванням наведеного, скаржник вважає, що ним доведено суму матеріальних збитків в розмірі 121 400,63 грн, що підлягає стягненню з відповідача. Крім того, внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП позивач вимушений був звернутися до незалежного оцінювача, у зв`язку з чим позивачем були понесені витрати на оцінку пошкодженого автомобіля на суму 4 800,00 грн, яка також підлягає стягненню на його користь з відповідача. Всі ці обставини та надані письмові докази достатньою мірою обґрунтовують заявлену позивачем загальну суму матеріальної шкоди в розмірі 126 200,63 грн, що має бути стягнена на його користь з відповідача. Від ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 27.12.2024 року. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач мав право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю цього автомобіля до та після ДТП за вирахуванням сплаченого йому страхового відшкодування, проте повинен був довести належними та допустимими доказами зазначені суми. Суд першої інстанції врахував відсутність у справі будь-яких належних та допустимих доказів про вартість належного позивачу автомобіля після ДТП, що унеможливлює встановлення різниці між його вартістю до та після ДТП, та дійшов висновків, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України). Частиною 1статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно постанови судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2023 року по справі № 335/460/23, ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Згідно постанови суду ОСОБА_2 , 30.12.2022 о 17 год. 00 хв. у м. Запоріжжя, керуючи транспортним засобом Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Зої Космодем`янської, наближаючись до нерегульованого перехрестя з вул. Брянська, не надав перевагу в русі та скоїв зіткнення з автомобілем Ford C-Мах, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постанова набрала законної сили 21.02.2023 року. Власником автомобіля Ford C-Мах, д.н.з. НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА», страховий договір № 210293247 від 29.07.2022 року. Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого, складає 160000 гривень. 07.06.2023 року ОСОБА_1 отримав страхове відшкодування в розмірі 160 000 грн., що дорівнює ліміту відповідальності страхової компанії. Відповідно до звіту №1274, складеного 15.05.2023 року оцінювачем ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля FORD С-МАХ, держномер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження, складає 281400,63 грн. та дорівнює ринкової вартості пошкодженого майна, зважаючи на те, що вартість відновлення перевищує ринкову вартість автомобіля на момент оцінки. Відповідно розділу 3.3 Звіту, ринкова вартість автомобіля FORD С-МАХ, держномер НОМЕР_3 , в непошкодженому вигляді на дату оцінки становить 281 400,63 грн. Згідно розділу 3.5 Звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля FORD С-МАХ, держномер НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових, становить 504 589,92 грн. Вартість автомобіля після ДТП оцінювачем у Звіті не визначена. Як правильно встановив суд першої інстанції, між сторонами по справі склались правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19. Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, що вартість ремонту пошкодженого автомобіля FORD C-MAX, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перевищує вартість цього автомобіля до ДТП. Разом з тим, позивач не надав належних та допустимих доказів вартості автомобіля після ДТП. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування певних стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач мав право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю цього автомобіля до та після ДТП (за вирахуванням сплаченого йому страхового відшкодування), водночас повинен був довести зазначені суми, проте він не виконав своїх процесуальних обов`язків, зокрема, не надав до суду належних та допустимих доказів вартості автомобіля після ДТП, що унеможливлює захист його порушених прав за матеріалами цієї справи. В апеляційній скарзі заявник стверджує про доведення ним розміру матеріальних збитків в сумі 121 400,63 грн, що зазначено у звіті № 1274 про оцінку автомобіля FORD C-MAX реєстраційний номер НОМЕР_3 , складеного на підставі заяви ОСОБА_1 . Проте, позивач помилково ототожнив суму матеріального збитку пошкодженого в ДТП автомобіля з вартістю такого автомобіля після ДТП. Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика). Положеннями Методики, встановлено, що відновлювальний ремонт це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складників та відновлення їхніх ресурсів. Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу (п. 2.3 Методики). Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості) (п. 2.4 Методики). Вищезазначеним звітом визначено ринкову вартість автомобіля FORD C-MAX, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в непошкодженому вигляді на дату оцінки, яка становить 281 400,63 грн (а.с. 20). Разом з тим, у вказаному звіті відсутня оцінка (вартість) автомобіля FORD C-MAX, реєстраційний номер НОМЕР_3 , після ДТП, тобто з урахуванням пошкоджень, які виникли внаслідок ДТП, що мало місце 30.12.2022 року. Позивач не надав суду доказів вартості його пошкодженого автомобіля після ДТП, зокрема, експертної оцінки майна. Також позивач протягом розгляду справи не заявляв клопотань про призначення експертизи у справі з метою визначення вартості такого пошкодженого автомобіля. Вказане позбавило суд першої інстанції можливості встановити вартість автомобіля FORD C-MAX, реєстраційний номер НОМЕР_3 , після ДТП, враховуючи ступінь його пошкодження. З огляду на викладені обставини справи, відсутність належних та допустимих доказів вартості пошкодженого автомобіля FORD C-MAX, реєстраційний номер НОМЕР_3 , після ДТП (з урахуванням пошкоджень), що, відповідно, унеможливлює встановлення різниці між його вартістю до та після ДТП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають. У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа № 641/6648/16-ц) зроблено висновок, що відмова у позові за недоведеністю не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду та надати докази в підтвердження своїх вимог із дотриманням встановленого порядку надання доказів. З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 не позбавлений у подальшому права повторного звернення до суду із вимогами про відшкодування шкоди, надавши до такого позову відповідні докази. При цьому, такий позов не буде вважатися тотожним позову у даній справі, враховуючи різні підстави позову, зокрема, докази, якими позивач підтверджуватиме обставини, на яких ґрунтуватимуться позовні вимоги. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 27 грудня 2024 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко