Постанова Київський апеляційний суд № 373/289/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 грудня 2024 року м. Київ Справа № 373/289/24 Провадження № 22-ц/824/14584/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А. М., суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №17.01.2022-100005342 від 17.01.2022 в розмірі 16 000,00 грн; стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. Позов мотивований тим, що 7.01.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою укладено кредитний договір № 17.01.2022-100005342 відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 42 дні зі сплатою відсотків за користування кредитом, що передбачені кредитним договором. Проте, відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, в зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 16000,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8000,00 грн, заборгованість по відсотках - 8000,00 грн. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2024 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2024 року позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 17.01.2022-100005342 від 17.01.2022 у розмірі 14720 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок, яка складається з: основної суми кредиту в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок; суми несплачених процентів в розмірі 6720 (шість тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» понесені судові витрати у сумі 2228 (дві тисячі двадцять вісім) гривень 60 копійок. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження укладення кредитного договору. Разом з тим, як вбачається з копії таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 17.01.2022-100005342 від 17.01.2022, а також з копії паспорту споживчого кредиту, загальна вартість кредиту становить 14720,00 грн з яких: 8000,00 грн сума кредиту за договором; 6720,00 грн проценти за користування кредитом. Однак сума заборгованості відповідачки щодо сплати відсотків, яку просить стягнути позивач, перевищує узгоджену сторонами при укладенні кредитного договору суму та нічим не обґрунтована, у тому числі у доданій до позову довідці-розрахунку. 12 липня 2024 року представник ТОВ «Спожичий Центр» - Чмир М.П. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що умови нарахування відсотків регламентується кредитним договором. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 липня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» передано судді-доповідачу. Листом Київського апеляційного суду від 19 липня 2024 року витребувано з Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області матеріали справи № 373/289/24. 06 серпня 2024 року матеріали справи № 373/289/24 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Споживчий центр» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2024 року у справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Правом подання відзиву сторона відповідача не скористалася. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У частинах першій-третій статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Встановлено, що 17.01.2022 ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було акцептовано угоду про укладення кредитного договору №17.01.2022-100005342, відповідно до умов якої відповідачці надано кредит у розмірі 8000,00 грн шляхом переказу на рахунок відповідачки, строком на 42 дні, копії оферти, заявки та квитанції додані до позову. Крім того, відповідачкою погоджено паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту, де зазначено, що загальна вартість кредиту становить 14720,00 грн, з яких: 8000,00 грн сума кредиту за договором; 6720,00 грн проценти за користування кредитом. Відповідно до наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором становить 16000,00 грн, що складається із заборгованості по кредиту в розмірі 8000,00 грн, заборгованість по відсотках в розмірі 8000,00 грн. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 308/3956/15-ц. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19). Разом з тим, Довідка-Розрахунок яка була долучена до матеріалів справи у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не є первинним документом а тому не може підтверджувати розмір заборгованості. Також, позивач зазначає, що відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн. Договором передбачено дві відсоткові ставки перша «Економ» фіксована процентна ставка у розмірі 2% за 1 день кредитування яка застосовується протягом первинного періоду та ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за один день яка застосовується після закінчення періоду ставки «Економ». Позивач зазначив що за період «Економ» який тривав 14 днів нараховано відсотків у розмірі 2 240,00 грн., за період «Стандарт» який тривав 24 дні нараховано 5 760,00 грн., разом 8 000,00 грн. Разом з тим, дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що вказані доводи є необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, у суду відсутні можливість врахувати за який час та які відсотки були зараховані до загальної суми заборгованості. Проте, вказані суми та нарахування відсотків зазначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 17.01.2022-100005342 від 17.01.2022, де загальна вартість кредиту становить 14720,00 грн з яких: 8000,00 грн сума кредиту за договором; 6720,00 грн проценти за користування кредитом, отже вказані доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Враховуючи викладене колегія судів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» -залишити без задоволення. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна