Постанова Київський апеляційний суд № 759/633/24

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2024 року місто Київ справа № 759/633/24 апеляційне провадження № 22-ц/824/18257/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді П`ятничук І.В. від 10 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Святошинського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів. Позов мотивовано тим, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2009 року у цивільній справі № 2-1389/09 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 жовтня 2009 року. Виконавчий лист № 2-1389 від 30 листопада 2009 року спочатку знаходився на примусовому виконанні у ВДВС Святошинського РУЮ у місті Києві, потім був переданий для виконання до ВДВС Солом`янського РУЮ у місті Києві, а згодом був повернутий до Святошинського РУЮ у місті Києві де перебуває по теперішній час. Вказувала, що державні виконавці Гуріна Д.І. та Бутко А.А. не беруть до уваги довідок-розрахунків заборгованості з 2009 року, зроблених попередніми державними виконавцями, а беруть лише довідку з місця роботи відповідача ТОВ "Гарантбудінвест" без належної перевірки та перерахунку такої заборгованості та посилаються на неї без належної перевірки щодо достовірності зазначених там даних, що станом на 1 листопада 2020 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 27 039 грн 25 коп. Крім того, зазначала, що надані звіти ТОВ "Гарантбудінвест" не містять підтвердження про перерахування стягувачу зазначених грошових сум, також відсутні будь-які інші докази надсилання особисто боржником або перерахування таких коштів стягувачу. Вважає, що між нею та органом державної виконавчої служби наявний спір у вигляді розбіжностей у системному тлумаченні правильності розрахунків заборгованості зі сплати на її користь аліментів за рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2009 року у цивільній справі № 2-1389/09. Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд визначити розмір заборгованості зі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_1 за період з 28 жовтня 2009 року по 3 березня 2024 року, згідно виконавчого листа № 2-1389 від 30 листопада 2009 року, виданого Тульчинським районним судом Вінницької області, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Святошинського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_2 про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.Суд вказав, що належним відповідачем у даній справі повинен бути саме боржник ОСОБА_2 , а не виконавча служба. Короткий зміст вимог апеляційної скаргита її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, не врахувавши, що єдиним суб`єктом, який має право обчислювати заборгованість по аліментах є державний/приватний виконавець. Якщо ж у сторін виконавчого провадження виникає спір з приводу визначення розміру заборгованості по аліментам, який визначає виключно виконавець, то саме він і є належним відповідачем у справі. Спір, тобто незгода, з проведеним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів може виникнути виключно з тим суб`єктом, який здійснив цей розрахунок, оскільки це незгода саме з його діями, а не з діями інших осіб. Вказує, що наявні у справі докази дають суду змогу визначити правильний розмір заборгованості по сплаті аліментів. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що заявлена позовна вимога спрямована виключно до боржника, оскільки у випадку задоволення позову змінюється загальний розмір його зобов`язання, вимог до виконавчої служби заявлено позивачем не було, тому доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2009 року у цивільній справі № 2-1389/09 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 жовтня 2009 року. На виконання вказаного рішення, 30 листопада 2009 року було видано виконавчий лист. Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 від 26 червня 2013 року, згідно виконавчого листа № 2-1389 від 30 листопада 2009 року, складеної старшим державним виконавцем Солом`янського ВДВС в місті Києві Халімон М.В., заборгованість по аліментам за період з жовтня 2009 року по травень 2013 року становить 57 404 грн. Згідно розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 від 4 грудня 2014 року, згідно виконавчого листа № 2-1389 від 30 листопада 2009 року, складеної державним виконавцем Риндя О.М. заборгованість по аліментам за період з червня 2013 року по листопад 2014 року, станом на 1 грудня 2014 року становить 30 926 грн 88 коп. Відповідно до довідки розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 згідно виконавчого листа № 2-1389 від 30 листопада 2009 року, складеної державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, заборгованість по аліментам за період з грудня 2014 року по березень 2017 року, станом на 1 квітня 2017 року становить 103 643 грн 50 коп. Відповідно до довідки розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 від 14 листопада 2019 року, згідно виконавчого листа № 2-1389 від 30 листопада 2009 року, складеної державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, заборгованість по аліментам за період з квітня 2017 року по жовтень 2019 року, станом на 1 листопада 2019 року становить 160 430 грн 71 коп. Згідно довідки розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 від 28 січня 2020 року, згідно виконавчого листа № 2-1389 від 30 листопада 2009 року, складеної державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), заборгованість по аліментам за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року, станом на 1 січня 2020 року становить 158 758 грн 47 коп. Відповідно до довідки розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 від 22 вересня 2020 року, згідно виконавчого листа № 2-1389 від 30 листопада 2009 року, складеної державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), заборгованість по аліментам за період з січня 2020 року по серпень 2020 року становить 245 798,06 грн. Згідно довідки розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 від 29 листопада 2021 року, згідно виконавчого листа № 2-1389 від 30 листопада 2009 року, складеної державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), заборгованість по аліментам за період з листопада 2020 року по листопад 2021 року, станом на 29 листопада 2021 року становить 29 206 грн 79 коп. Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 липня 2022 року у справі № 2-1389/09, визнано неправомірною та скасовано довідку-розрахунок заборгованості по аліментах боржника ОСОБА_2 від 29 листопада 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за підписом головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріної Д.І.; зобов`язано Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести повторний розрахунок нарахованих та сплачених аліментів боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з повним дослідженням сум, отриманих ним доходів за період з 1 вересня 2020 року по 1 грудня 2021 року. Відповідно до довідки розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 від 8 листопада 2022 року, згідно виконавчого листа № 2-1389 від 30 листопада 2009 року, складеної державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заборгованість по аліментам за період з листопада 2020 року по жовтень 2022 року, станом на 7 жовтня 2022 року становить 102 495 грн 14 коп. Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2023 року у справі № 4с/148/3/23, визнано неправомірною та скасовано довідку розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_2 - ОСОБА_7 від 8 листопада 2022 року у ВП № НОМЕР_1 за підписом старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бутко А.А. Постановою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року скасовано ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2023 року у справі № 4с/148/3/23 та постанову Вінницького апеляційного суду від 6 квітня 2023 року, у задоволенні скарги ОСОБА_7 на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бутко А.А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, заінтересована особа ОСОБА_2 відмовлено. Відповідно до довідки розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 від 20 лютого 2024 року, згідно виконавчого листа № 2-1389 від 30 листопада 2009 року, складеної державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), заборгованість по аліментам за період з листопада 2022 року по січень 2024 року, станом на 1 лютого 2024 року становить 116 959 грн 96 коп. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Згідно з частиною третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до частини четвертої статті 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (стаття 195 СК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справа № 487/4219/20 (провадження № 61-18539св20) зазначено, що у частинах першій, третій та восьмій статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. У статті 195 СК України встановлено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу). Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. […] У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 (провадження № 61-15422св20) зазначено, що: "оскільки заявник звернулася до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК України. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц, провадження № 14-192цс18; від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19. Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18, провадження № 61-18142св19. Тобто, у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року в справі № 125/2525/18 (провадження № 61-13525св20)зроблено висновок, що "спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні". У справі, що переглядається, установивши, що спір фактично виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу розміру заборгованості зі сплати аліментів та отриманих боржником доходів із урахуванням обставин відчуження спільного сумісного майна подружжя, апеляційний суд дійшов правильного висновку про доцільність вирішення спору в позовному провадженні". Таким чином, позивач як стягувач вправі звернутись до суду зі скаргою щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення. Проте наявність такого права не позбавляє її можливості подати до суду позов до боржника про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів у порядку позовного провадження. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу його учасників. ОСОБА_1 подала до суду позов до Святошинського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів. Зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця щодо визначення державним виконавцем розміру заборгованості зі сплати аліментів позивач не зверталась. Встановлено, що спір у даній справі фактично виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу розміру заборгованості зі сплати аліментів. Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляла. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про предявлення позову до неналежного відповідача, оскільки фактично спір виник між ОСОБА_1 , як стягувачем, та ОСОБА_2 , як боржником, з приводу розміру заборгованості зі сплати аліментів. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що належним відповідачем за вимогами позивача є саме ОСОБА_2 . Колегія суддів наголошує, що відмова у задоволенні позову з підстав пред'явлення позову до неналежного відповідача не позбавляє права позивача звернутися до суду з метою захисту її порушених прав у випадку доведеності, зазначивши належного відповідача. Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: