Постанова 4813 № 521/25808/23

Номер провадження: 22-ц/813/6859/24 Справа № 521/25808/23 Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 27.12.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Громіка Р.Д., Назарової М.В., учасники справи: позивач ПАТ Страхова компанія АРКС, відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «Страхова група «ТАС» розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 липня 2024 року, за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2023 року ПАТ Страхова компанія АРКС звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, в обґрунтування якого зазначив, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ТОВ «САНДОРА» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №2021199/21/FR. Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Skoda Octavia А7, НОМЕР_1 . 09.12.2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Skoda Octavia А7, НОМЕР_1 , та транспортного засобу Opel, НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Малиновського районного суду м. Одеса від 11.01.2022 року по справі №521/280/22 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. До АТ «СК «АРСК» із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа, у зв`язку з чим позивач здійснив виплату страхового відшкодування згідно страхового акту № ARX3098672 у розмірі 41845,72 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована в АТ "СГ "ТАС" (ПРИВАТНЕ) згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ000740014. АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 32747,62 грн. Позивач вказує в позові, що з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 9098,10 грн. (41845,72 32747,62). Відповідачу направлялась претензія щодо добровільного відшкодування шкоди. ПАТ Страхова компанія АРКС просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь завдані збитки в розмірі 9098,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Іллічівський міський суд Одеської області рішенням від 22 липня 2024 року у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , відмовив. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оцінюючи ремонтну калькуляцію в частині переліку та опису ремонтно-відновлювальних робіт, їх вартості та вартості деталей і вузлів, заміну яких пропонується здійснити на нові, наведених у калькуляції відновлювального ремонту, та співставляючи їх з описом та характером пошкоджень, які вказані у протоколі огляду ТЗ, суд за наявності заперечень відповідача, які не спростовані позивачем, дійшов висновку, що різниця вартості ремонтних відновлювальних робіт між даними звіту та рахунків, виставлених суб`єктом підприємницької діяльності, який проводив роботи з відновлення автомобіля страхувальника без надання обґрунтування формування ціни. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ПАТ Страхова компанія АРКС просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ПАТ Страхова компанія АРКС посилається на те, щопри виплаті страхового відшкодування страхова компанія відповідача вирахувала знос транспортного засобу внаслідок чого не покрила нанесений збиток відповідачем у розмірі фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу. Також зазначає, що при розрахунку страхового відшкодування АТ СГ ТАС застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого розраховано та виплачено страхове відшкодування з урахуванням приписів статті 29 Закону № 1961-ІV. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.08.2024 року позивачу роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, а третій особі - пояснень. Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги представник позивача адвокат Калітіна О.В. отримала 05.10.2024 року о 2:35:47 годині в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги третя особа отримала 24.08.2024 року о 5:04:49 годині та 21.08.2024 року о 18:51:03 годині в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. Копію ухвали про відкриття провадження позивач отримав 24.08.2024 року о 5:04:49 годині в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. Від відповідача надійшов до суду відзив, в якому зазначається, що в обґрунтуванні апеляційної скарги позивач фактично змінює підстави позову, а саме зі змісту позовної заяви слідує, що позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 9098,10 грн у якості різниці між вартістю матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.12.2021 року, та отриманим страховим відшкодуванням від третьої особи у сумі 32747,62 грн, тому вона підлягає стягненню з відповідача. Проте, вже в тексті апеляційної скарги мова іде про те, що матеріальна шкода у розмірі 9098,10 грн виникла через те, що страхове відшкодування з боку третьої особи сплачене із врахуванням зносу автомобіля. Ця підстава не була підставою позову і, відповідно, не досліджувалася у суді першої інстанції під час розгляду справи. Більш того, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» не надавало жодних пояснень до суду першої інстанції, а також відсутні будь-які інші підтверджуючі документи, які б давали підстави прийти висновку, страхове відшкодування у сумі 32 747,62 грн здійснено із врахуваннями зносу автомобіля. До апеляційної скарги позивач долучає новий доказ, а саме Витяг із програмного комплексу Audatex сформований 31.07.2024 року, який не подавався до суду першої інстанції, без пояснення причин неподання такого та який взагалі не може нічого підтвердити у справі. Судова практика, надана позивачем, не є релевантною, адже у тих справах питання різниці вартості із врахуванням зносу було предметом дослідження і відповідно досліджувався договір страхування ОСЦПВ, а також не було наявного факту втручання у розрахунок вартості ремонту. Також зазначає, що в даному випадку обов`язок щодо відшкодування позивачеві завданих внаслідок ДТП збитків (у випадку їх доведення) покладається на страховика, тому ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі. Колегія суддів не приймає та не надає оцінку новому доказу, доданому до апеляційної скарги, а саме історії розрахунків вартості ремонту ТЗ, сформованого 31.07.2024 року, зважаючи на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. В позовній заяві відсутнє зазначення про неможливість надання будь-якого доказу під час подання позовної заяви. Будь-яких клопотань про витребування доказів, або їх приєднання до матеріалів справи позивачем не заявлялося. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою позивачем не викладені обставини та не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції у визначений цивільним процесуальним законодавством строк зазначеного вище доказу. Позивач не був позбавлений можливості в суді першої інстанції заявляти клопотання, подавати докази та користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України. За таких обставин колегія суддів вважає, що додана до апеляційної скарги історія розрахунків вартості ремонту ТЗ не підлягає дослідженню судом апеляційної інстанції. З викладених вище підстав колегія суддів не досліджує докази додані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9098 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України, які регулюють суброгацію. Суд зазначив, що при визначенні суми страхового відшкодування, позивач виходив з акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості), фото зображень, ремонтної калькуляції, рахунку фактури, згідно якого розмір ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля потерпілого визначений в сумі 41845,72 грн. При цьому вказана сума визначена, як вартість вузлів та деталей, що підлягають заміні, вартість необхідних експлуатаційних матеріалів згідно ремонтної калькуляції, вартість ремонтних і відновлювальних робіт без застосування коефіцієнту фізичної зношеності деталей і вузлів автомобіля. Суд оцінюючи ремонтну калькуляцію в частині переліку та опису ремонтно-відновлювальних робіт, їх вартості та вартості деталей і вузлів, заміну яких пропонується здійснити на нові, наведених у калькуляції відновлювального ремонту, та співставляючи їх з описом та характером пошкоджень дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки різниця вартості ремонтних відновлювальних робіт між даними звіту та рахунків, виставлених суб`єктом підприємницької діяльності, який проводив роботи з відновлення автомобіля страхувальника без надання обґрунтування формування ціни. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 09.12.2021 року о 16 год. 50 хвилин ОСОБА_1 в м. Одесі по вул. Овідіопольська дорога, 3, керуючи транспортним засобом Opel, державний номерний знак НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Skoda Octavia А7, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.01.2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Статтею 5 Закону України «Про страхування», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачено, що страхування може бути добровільним або обов`язковим. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин (ст. 6 Закону України «Про страхування»). Транспортний засіб Skoda Octavia А7, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахований згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 2021199/FR від 01.07.2021 року, укладеного між АТ «Страхова Компанія «АРКС» та ТОВ «Сандора», предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом згідно з додатком № 1 до договору. Пунктом 3 договору страхування № 2021199/FR від 01.07.2021року передбачено, що вигодонабувачем за договором страхування є ТОВ «Сандора». Відповідно до п. 26.13 договору страхування № 2021199/FR від 01.07.2021року при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 9 договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. Пунктом 9 договору страхування передбачено, що франшиза за збитки завдані внаслідок ДТП визначається в додатку № 1 до договору. В додатку № 1 до договору страхування розмір франшизи за збитки завдані внаслідок ДТП визначено «0». Зазначені обставини свідчать про те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Skoda Octavia А7, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, застрахована в АТ «Страхова Компанія «АРКС» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 2021199/FR від 01.07.2021 року, вигодонабувачем за яким є ТОВ «Сандора». Із матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до ремонтної калькуляції № 1.003.21.0 від 14.12.2021року та рахунку фактури № АС 0015227 від 14.12.2021 року ДП «Автотрейдінг-Одеса» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 41845,72 грн. Згідно розрахунку суми страхового відшкодування, та умов договору страхування № 2021199/FR від 01.07.2021року, розмір страхового відшкодування склав 41845,72 грн. 22.12.2021 року АТ «СК «АРКС» виплачено суму страхового відшкодування згідно акту ARX3098672, ТОВ «Сандора» рах. № НОМЕР_4 , отримувач ДП «Автотрейдінг-Одеса», що підтверджується платіжним дорученням від 22.12.2021 року № 854137. Зазначені обставини свідчать про те, що АТ «СК «АРКС» виконано обов`язок з виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 2021199/FR від 01.07.2021року. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією». Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія наземного транспортного засобу Opel, державний номерний знак НОМЕР_3 ,станом на момент дорожньо-транспортної пригоди забезпечена в АТ "СГ "ТАС" (приватне) за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі №АТ000740014. За вказаним полісом страхування страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 260000 грн, за шкоду заподіяну майну 130000 грн, розмір франшизи 0 грн. АТ «СГ «ТАС» (приватне) здійснила виплату страхового відшкодування по договору № АТ000740014 від 20.07.2021 року т/з Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , регресний платіж по справі № 0029902/ІНС.ЛОУ, без ПДВ, в сумі 32747,62 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2022 року № 268387. Судом першої інстанції правильно визначено правову природу права вимоги позивача, застосувавши до спірних правовідносин положення ст. 37 Закону України «Про страхування» та ст. 933 ЦК України, які регулюють суброгацію. Звертаючись до суду із позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 9098,10 грн, позивач в обґрунтування зазначив, що АТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування згідно страхового акту № АRХ3098672 у розмірі 41845,72 грн. Цивільно правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована в АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ000740014. АТ «СГ «ТАС» (ПРИВАТНЕ) здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 32747,62 грн. Тому позивач вважає, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 9087,10 грн. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним законом та регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Статтею 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі №АТ000740014 встановлено ліміт за шкоду заподіяну майну 130000 грн, розмір франшизи 0 грн. Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21). Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 із змінами та доповненнями, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим. Повивачем в позовній заяві не викладені обставини стосовно різниці між здійсненою АТ «СК «АРКС» виплатою страхового відшкодування згідно страхового акту № АRХ3098672 та сумою сплаченого АТ «СГ «ТАС» (приватне) страхового відшкодування. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що при розрахунку страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС» (приватне) застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого розраховано та виплачено страхове відшкодування з урахуванням приписів статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте, в матеріалах справи відсутній розрахунок страхового відшкодування із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Skoda Octavia А

7. Позивач, посилаючись на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не зазначає значення коефіцієнту фізичного зносу, яке повинно враховуватися під час визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Octavia А 7, та формулу розрахунку. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість пос­луг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Водночас у разі, якщо придбання послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюватися без урахування сум податку на додану вартість. З ремонтної калькуляції № 1.003.21.0 від 14.12.2021 року, розрахунку страхового відшкодування та рахунку-фактури № АС-0015227 від 14.12.2021 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобуSkoda Octavia А 7 без ПДВ складає 34871,43 грн, ПДВ 6974,29 грн, вартість відновлювального ремонту з ПДВ 41845,72 грн. Отже до суми страхового відшкодування 41845,72 грн, перерахованої ПАТ «Страхова компанія «АРКС» на рахунок ДП «Автотрейдінг-Одеса», що підтверджується платіжним дорученням від 22.12.2021 року № 854137, включений податок на додану вартість у розмірі 6974,29 грн. АТ «СГ «ТАС» (приватне) здійснило виплату страхового відшкодування по договору № АТ000740014 від 20.07.2021 року, т/з Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , регресний платіж по справі № 0029902/ІНС.ЛОУ, без ПДВ, в сумі 32747,62 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2022 року № 268387. Отже АТ «СГ «ТАС» (приватне) сплачено ПАТ «Страхова компанія «АРКС» страхове відшкодування без суми податку на додану вартість. Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що сума 9098,10 грн є сумою яку вирахувало АТ «СГ «ТАС» (приватне) саме як фізичний знос транспортного засобу, при цьому не зазначено значення коефіцієнту фізичного зносу, який повинен враховуватися під час визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Octavia А 7, та формулу його розрахунку. Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що огляд транспортного засобу проводився у відсутності відповідача не заслуговують на увагу з огляду на таке. Так, відповідно до п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092(у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159): «У разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату». Отже вказана норма не є імперативною та не визначає випадків в яких необхідним є виклик зацікавленою особи для огляду транспортного засобу. Колегія судді вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, проте помилково зазначив підставами відмови те, що різниця вартості ремонтних відновлювальних робіт між даними звіту та рахунків, виставлених суб`єктом підприємницької діяльності, який проводив роботи з відновлення автомобіля страхувальника, не обґрунтована формуванням ціни, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин, проте вказані порушення не призвели до неправильного вирішення справи та не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу беззадоволення, а судове рішення без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають колегії суддів підстав для його скасування, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню беззадоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Оскільки апеляційна скарга залишена беззадоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу АТ «Страхова Компанія «АРКС» залишити без задоволення. Рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 22 липня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 27 грудня 2024 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді Р.Д. Громік М.В. Назарова