Постанова Київський апеляційний суд № 753/7310/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 грудня 2024 року м. Київ Справа №753/7310/24 Провадження № 22-ц/824/15301/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , поданою адвокатом Тивоненком Данилом Руслановичем на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в якому просив суд: стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії у розмірі та постачання гарячої води у розмірі 38 771,55 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 7 860,09 грн., 3 % річних у розмірі 1989,85 грн., а всього 48 621,49 грн., судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Позов мотивований тим, що відповідачі є мешканцями квартири АДРЕСА_1 , а відтак є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідачі своєчасно з жовтня 2016 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, та з вересня 2020 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, що обумовило виникнення заборгованості, яка станом на 01.03.2024 складає 38 771,55 грн., з яких заборгованість з централізованого опалення становить 6258,22 грн. та заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 32 513,33 грн. Відповідачі як боржники, що прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень ст. 625 ЦК України зобов`язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох відсотків річних. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.04.2024 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2024 року позов ТОВ «Євро-реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041, місцезнаходження: вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ, 02094) заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 6 258,22 грн. заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 32 513,33 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 7 860,09 грн., 3% річних у розмірі 1 989,85 грн., а всього 48 621,49 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 (на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 757,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 757,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 757,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 757,00 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що суд встановив факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за житлово-комунальні послуги в розмірі 48 621,49 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 01 серпня 2024 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - адвокат Тивоненко Д.Р. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати повністю рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року, та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем у позовні заяві жодним чином не обґрунтував яким чином він проводив розрахунки заборгованості. Зазначає, що у позивача та відповідача відсутні договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Вказує, що судом першої інстанції не встановлено дати реєстрації кожного з відповідачів за адресою АДРЕСА_2 . Вказує, що позивачем у 2022 році було встановлено лічильник обліку гарячої води, оте у період з листопада 2022 року по лютий 2024 року, значення на лічильнику становили 0,00, а тому за вказаний період відповідачі не користувались послугами гарячого водопостачання. В апеляційні скарзі представник відповідачів просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 серпня 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Листом Київського апеляційного суду від 14 серпня 2024 витребувано з Дарницького районного суду м. Києва матеріали справи № 753/7310/24 за позовом ТОВ «Євро-реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги. Відповідно до супровідного листа, матеріали справи № 753/7310/24 за позовом ТОВ «Євро-реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги надійшли до Київського апеляційного суду 20 серпня 2024 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подану адвокатом Тивоненком Д.Р. - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 рокувідкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подану адвокатом Тивоненком Д.Р. на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року у справі за позовом ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Стороною позивача відзив на апеляційну скаргу не подно. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Установлено, що надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_3 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція». 23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» № 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «Євро-Реконструкція». З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «Євро-Реконструкція»послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111 (4511). Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 , а відтак є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за даною адресою. Матеріали справи свідчать, що між сторонами не укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Щодо доводів апелянта про те, що у позивача та відповідача відсутні договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV (діяв до 01.05.2019 року) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб?єктом господарювання, є договором приєднання). Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Як вбачається з матеріалів справи 23 липня 2014 року у газеті Хрещатик (№ 103(4503)) Позивачем розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 року (№ 111(4511)). Відповідно до частини третьої статті 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 641 ЦК України, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Законом України № 2189-VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 визначено порядок укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (Відповідача), так і на виконавця (Позивача) (п.) ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня" опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Як убачається з матеріалів справи Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13 жовтня 2021 року. Пунктом 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право виконавця комунальної послуги у разі укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги-отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об?єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача (зокрема довідка про осіб, проживаючих за вказаною адресою). Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно, відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги. Таким чином, слід дійти висновку про те, що за відсутності договірних відносин, але в разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг, суди покладають на боржника відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13). Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Як убачається з розрахунку заборгованості за постачання теплової енергії (а.с. 7-8), відповідачка ОСОБА_2 здійснювала часткову оплату за надані послуги в листопаді 2016 року, грудні 2016 року, лютому 2017 року, березні 2017, а також оплати були здійснені в інші місяці 2017,2018,2019,2020,2021,2022,2023,2024 років. Як вбачається з розрахунку заборгованості за постачання гарячої води (а.с. 9), відповідачка ОСОБА_2 здійснила часткову оплату за надані послуги в жовтні 2023 року. Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що оскільки відповідачка сплачувала за послуги які були їй надані вона погодилась з умовами договору про надання комунальних послуг, який було опубліковано в газеті Хрещатик 23 липня 2014 року у газеті Хрещатик (№ 103(4503)), та з вартістю таких послуг, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не встановлено дати реєстрації кожного з відповідачів за адресою АДРЕСА_2 . Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні: за адресою АДРЕСА_2 : ОСОБА_3 зареєстрована за вказаною адресою 06 березня 1985 року; ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою 12 червня 1985 року; ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою 15 травня 2012 року; ОСОБА_4 зареєстрований за вказаною адресою 23 червня 2016 року (а.с. 10). Відповідно до Розрахунку заборгованості за житлові комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою за адресою АДРЕСА_2 , стягнення заборговангості розпочинається з жовтня 2016 року (а.с. 8-9). Відповідно до Розрахунку заборгованості за житлові комунальні послуги з постачання гарячого водопостачання за адресою за адресою АДРЕСА_2 , стягнення заборговангості розпочинається з вересня 2020 року (а.с. 9). Враховуючи викладене колегія судів дійшла до висновку, що позивачем були надані належні докази, щодо реєстрації відповідачів за вказаною адресою до виникнення заборгованості за житлові комунальні послуги. Разом з тим, представником відповідача не надано належних доказів, щодо відсутності реєстрації відповідачів за вказаною адресою на час виникнення заборгованості. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Вказує, що позивачем у 2022 році було встановлено лічильник обліку гарячої води, 0,00, а тому за вказаний період відповідачі не користувались послугами гарячого водопостачання. Постачання холодної і гарячої води та водовідведення на час спірних правовідносин здійснюється відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, якою виконавцеві, не тільки встановлено обов`язки але і надано право вимагати від споживача дотримання останнім нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, КМУ тим самим надав право виконавцеві вимагати від споживача і виконання п.п. 4 п. 30 цих же Правил стосовно обв`язку споживача забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу. Відповідно до п. 9 Правил у квартирі роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. З матеріалів справи встановлено, що позивачем суду не надано належних доказів про те, що відповідачами було встановлено лічильник гарячого водопостачання, разом з тим, з долучених до апеляційної скарги доказів (фото лічильника) не можливо встановити якій саме квартирі належить лічильник. Також, представником відповідача не надано належних доказів, щодо звернення до позивача з вимогою про встановлення вказаного лічильника на облік до позивача. Отже, відповідачами не надано також жодних доказів на підтвердження того, що такий прилад обліку встановлений в квартирі позивача з дотриманням всіх умов та вимог, передбачених чинним законодавством і що відповідні документи надавалися позивачем разом із заявою про взяття на абонентський облік. Доводи представника відповідача про те, що позивачем у позовні заяві жодним чином не обґрунтував яким чином він проводив розрахунки заборгованості, є необґрунтованими та зводяться до непогодження з наданими розрахунками заборгованості до суду, проте власних розрахунків які на думку відповідачів є правильними суду надано не було. В апеляційні скарзі представник відповідачів просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати на правничу допомогу на користь відповідачів не підлягають стягненню. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , поданої адвокатом Тивоненком Д.Р. на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подану адвокатом Тивоненком Данилом Руслановичем - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до ВерховногоСуду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна