Постанова Полтавський апеляційний суд № 548/1887/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 548/1887/21 Номер провадження 22-ц/814/2874/24Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н. С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2024 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Обідіної О.І., суддів: Бутенко С.Б., Одринської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними та встановити додатковий 2 місячний строк для її прийняття в порядку спадкування за законом, після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що строк для прийняття спадщини пропущено нею з поважної причини, оскільки вона є інвалідом 2 групи з дитинства і за станом здоров`я як на момент смерті батька, так і на час звернення до суду являється підопічною Грабарівського психоневрологічного будинку інтернату. Про смерть батька дізналася нещодавно від працівників Вишняківського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів, підопічним якого був ОСОБА_3 . Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавця ОСОБА_3 терміном 2 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. Задоволення позову обґрунтовано наявністю поважних причин пропуску позивачем як спадкоємцем першої черги строку для прийняття спадщини. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , який не будучи учасником справи та вважаючи, що вказаним рішенням суду порушуються його права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на допущені місцевим судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що він є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 за заповітом, а рішення місцевого суду порушує його майнові права. Окрім того вказав, що Хорольська міська рада є неналежним відповідачем у справі, оскільки спадкове майно знаходиться на території Гребінківської міської ради Полтавської області, тому дана справа повинна розглядатися за місцем знаходження нерухомого спадкового майна за правилами виключної підсудності. Справа розглядалася судами різних інстанції неодноразово. Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вишняки Хорольського району Полтавської області ОСОБА_3 , що доводиться копіями свідоцтв про народження та смерть. 02 червня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Хорольської державної нотаріальної контори як за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. 16 червня 2021 року державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_2 у відкритті спадкової справи у зв?язку з пропуском строку для її прийняття. Згідно довідки №01-455/1 від 08.07.2021 вбачається, що ОСОБА_2 являється підопічною Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату Лубенського району Полтавської області та перебуває в зазначеному закладі на постійному місці проживанні з 27.06.2019 року та знаходиться на повному державному утриманні. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0079876, ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з дитинства безтерміново. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 вказувала, що вона проживаючи в будинку-інтернаті, як підопічна цього закладу, не знала про смерть батька, а випадково дізналася через деякий час від працівників іншого будинку інтернату, на утриманні якого в свій час батько перебував. Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд дійшов висновку про доведеність позивачем поважності причин пропуску нею строку для подачі заяви про прийняття спадщини та наявність правових підстав для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_3 , у зв`язку з чим відноситься до першої черги спадкування. Наявність у спадкодавця інших спадкоємців по закону по справі не встановлено. На час смерті спадкодавець ОСОБА_3 був підопічним Вишняківського будинку -інтернату для людей похилого віку та інвалідів Хорольського району. Згідно ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, у зв`язку з чим спадкоємцем ОСОБА_2 була подана заява про прийняття спадщини до Хорольської державної нотаріального контори, тобто в межах нотаріального округу за місцем відкриття спадщини. В своєму листі від 16.06.2021 р. завідувач Хорольської ДНК повідомив заявника ОСОБА_2 про пропуск строків, визначених законом для прийняття спадщини, що унеможливлює оформлення її спадкових справ, із роз`ясненням права звернутись до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які зокрема пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги, що спадкодавець ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в с. Вишняки Лубенського району в Вишняківському будинку-інтернаті для людей похилого віку та інвалідів, а його донька - позивач ОСОБА_2 як інвалід ІІ групи з дитинства була підопічною Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату, де перебуває на повному державному утриманні з 27.06.2019 року. Тобто, батько та донька перебували під опікою різних соціальних установ, розташованих в різних районах Полтавської області та з огляду на умови перебування не мали можливості бачитись та спілкуватись. Вказані обставини, а саме проживання членів однієї родини в різних будинках-інтернатах, відсутність між ними будь якого спілкування з огляду на хворобу позивача та вік спадкодавця, фактично унеможливлювали доньку, яка є інвалідом 2 групи з дитинства, бути своєчасно обізнаною про смерть свого батька, а відтак і подати заяву про прийняття спадщини у визначені законом строки. Вірно встановивши фактичні обставини по справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання поважними причин пропуску спадкоємцем ОСОБА_4 строку для прийняття спадщини. 24.08.2022 р. до суду із заявою про видачу судового рішення звернувся ОСОБА_1 та повідомив, що він є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 за заповітом та дізнався від державного нотаріуса про рішення суду про надання спадкоємцю ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що ухваленням такого рішення судом були порушені його майнові права як спадкоємця, у зв`язку з чим він має наміри оскаржити останнє. 29.08.2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою. За змістом ст. 352 ЦПК України правом на апеляційне оскарження наділені особи, які не брали участі в розгляді справи, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. З гідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Оскаржуючи рішення суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що ухвалене рішення порушує його права, як спадкоємця померлого ОСОБА_3 за заповітом. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Обґрунтовуючи порушення його прав як спадкоємця за заповітом, ОСОБА_1 надав копію заповіту складеного 11 квітня 2019 року, яким ОСОБА_3 заповів йому все належне йому майно, де б воно не знаходилось, та з чого воно не складалось, і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті. Разом з тим, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 в визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк не звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Таким чином, на час розгляду справи в суді першої інстанції та на час ухвалення рішення по ній в жовтні 2021 року, ОСОБА_1 не міг вважатись спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину, оскільки пропустив строки для її прийняття та не поновив останні в передбаченому законом порядку, шо унеможливило вирішення судом першої інстанції залучення його до участі в справі в якості відповідача. За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє твердження останнього про те, що суд порушив норми процесуального права та безпідставно не залучив його до участі в справі в якості відповідача, оскільки на час здійснення судом процесуальних дій по справі він не мав статусу спадкоємця який прийняв спадщину. З відповідним позовом про визначення йому додаткового строку про прийняття спадщини за заповітом він звернувся лише в грудні 2021 року (оскаржуване ним рішення було ухвалено в жовтні 2021 року) і після оскарження рішення Гребінківського районного суду, постановою Полтавського апеляційного суду від 28.07.2022 р. його позовні вимоги були задоволені та надано додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 строком один місяць з дня набрання рішення законної сили. Між тим, до своєї апеляційної скарги апелянт не приєднав зазначене рішення апеляційної інстанції та не надав доказів прийняття ним спадщини, як спадкоємцем за законом. Лише після скасування Верховним Судом попереднього рішення апеляційного суду, апеляційною інстанцією в межах висновків касаційного суду був зроблений запит до Хорольської державної нотаріальної контори і 30.10.2024 отримано відповідь. Як вбачається з відповіді Хорольської ДНК, ОСОБА_1 24.08.2022 особисто звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом на підставі постанови Полтавського апеляційного суду від 28.07.2022. Таким чином, станом на час подання апеляційної скарги ОСОБА_1 , реалізувавши судове рішення про надання йому додаткового строку для прийняття спадщини, являється спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину, а відтак наділений правом захищати свої спадкові права, в тому числі і шляхом подання апеляційної скарги як особа, яка вважає, що судовим рішенням було вирішено питання про його права та інтереси в частині отримання спадкового майна, тоді як іншому спадкоємцю за законом було встановлено додатковий строк для прийняття цієї ж спадщини. Щодо інших доводів апеляційного скарги колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1 ст. 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Оскільки на час звернення до суду з заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (серпень 2021 року) ОСОБА_2 була єдиною спадкоємницею померлого ОСОБА_5 , будь-яких інших спадкоємців за законом або за заповітом, які-б прийняли спадщину на той час не було, нею обґрунтовано визначено відповідачем Хорольську міську раду за останнім зареєстрованим місцем проживання спадкодавця - Вишняківській будинок-інтернат для людей похилого віку та інвалідів, тобто як територіальну громаду за місцем відкриття спадщини. Так, ст. 1251 ЦК України визначає, що територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття. Згідно до усталеної судової практики Верховного Суду (зокрема постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц ) відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. В даному випадку колегія суддів приходить до висновку про належність складу відповідачів, а саме залучення до участі в розгляді справи саме Хорольської територіальної громади в особі Хорольської міської ради, а не Гребінківської міської ради, яка як територіальна громада не може вважатись належним відповідачем в розумінні ст. 1251 ЦК України, оскільки розташована не за місцем відкриття спадщини. Крім того, не може бути прийнято до уваги колегією суддів твердження про те, що судом було порушено визначені ст. 30 ЦПК України правила виключної підсудності. Так, у відповідності до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. В даному випадку, станом на час відкриття судом першої інстанції провадження матеріали справи не містили жодної інформації про склад спадкового майна, до якого могли б входити об`єкти нерухомого майна та відповідно місце їх розташування (реєстрації). Такої інформації не містила ні позовна заява, ні відповідь нотаріуса про пропуск строку для прийняття спадщини, ні вже пізніше наданий апелянтом ОСОБА_1 заповіт на його ім`я, зміст якого не містив вказівки на те чи інше спадкове нерухоме майно. За наведених обставин, колегія суддів в межах перевірки доводів апеляційної скарги, не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б призвели до невірного вирішення справи, а відтак підстав для задоволення скарги колегією суддів не встановлено. З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 24 грудня 2024 року. Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Т.В. Одринська