Постанова Житомирський апеляційний суд № 293/1329/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №293/1329/24 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О. М. Номер провадження №33/4805/1544/24 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2024 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Левчука М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Левчука Мирослава Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. А також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 10 вересня 2024 року о 10-45 год у селищі Черняхів, по вул. Житомирська, 19 а керував транспортним засобом марки «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився на портативний реєстратор поліцейського, чим порушив пункт 2.5 Правил Дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Левчук М.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що працівники поліції порушили право ОСОБА_1 на захист, відмовивши йому надати можливість скористатися правовою допомогою. Також порушили порядок огляду водія. Долучене до матеріалів справи направлення водія до медичного закладу, на думку адвоката, є неналежним доказом, оскільки не відповідає встановленій законом формі, назва медичної установи записана не коректно та не містить імені, звання і підпису особи, що його склала. У зв`язку з тим, що відмова ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння не зафіксована належним чином вважає акт огляду неналежним доказом, як і протокол про адміністративне правопорушення. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина не доведена. Одночасно, адвокат Левчук М.І. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що розгляд справи відбувся у відсутності ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанову отримав 12 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу захисник подав до районного суду із пропуском встановленого законом строку 17 жовтня 2024 року, яка постановою Житомирського апеляційного суду 29 жовтня 2024 року повернута. Повторно подав апеляційну скаргу 06 листопада 2024 року. На підставі викладеного вважає, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, у зв`язку з тим, що доводи адвоката щодо поважності причини пропуску строку узгоджуються із матеріалами справи, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника Левчука М.І., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, доходжу наступного висновку. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 126438 від 10 вересня 2024 року; копією постанови серії ЕНА №3019594 від 10 вересня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо ОСОБА_1 ; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів із встановленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння рук; направленням на огляд водія транспортного засобу до Черняхівського ТМО з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 вересня 2024 року, від проходження відмовився; розпискою про роз`яснення прав та обов`язків; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан алкогольного сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; довідкою поліцейського СРПП Відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області сержанта поліції Карини Соловйової, що ОСОБА_1 має посвідчення водія НОМЕР_2 ; відеозаписами з портативної камери поліцейських. Так, із вказаного відеозапису з портативних камер працівників поліції вбачається, що у службовому автомобілі водію транспортного засобу марки «RENAULT MEGANE» д.н.з. НОМЕР_1 працівник поліції роз`яснив причину зупинки його автомобіля, а саме: не використання під час керування автомобілем пасків безпеки. Вказавши на наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу газоаналізатора Драгер чи у медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП. В подальшому ОСОБА_1 роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Складені адміністративні матеріали надані йому на ознайомлення, які він підписав без примусу та будь-яких заперечень. Від керування транспортним засобом відсторонений. Досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції повно відображає обставини, за яких патрульні, після виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому усі надані адміністративні матеріали водій ОСОБА_1 підписав, погодивши їх зміст. Посилання в апеляційній скарзі на те, що акт огляду на стан сп`яніння та направлення водія на огляд до медичного закладу складені з порушенням, на думку суду, правового значення не мають, оскільки за приписами «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 акт огляду на стан сп`яніння складається виключно за результатами проведення огляду водія на стан сп`яніння, а водій ОСОБА_1 відмовився від проходження будь-якого огляду. Разом з тим, перелік ознак, за якими у поліцейських виникли підстави вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Крім того, пунктом 2 Розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції. Працівники поліції зауважили водію на запах алкоголю з ротової порожнини, що є однією із ознак алкогольного сп`яніння як підстави для вимоги про проходження відповідного огляду. Аргументи апеляційної скарги щодо порушення працівниками поліції права водія на захист шляхом не залучення до розгляду справи захисника ОСОБА_1 зібраними у справі доказами не підтверджуються, натомість водію на місці зупинки роз`яснювались передбачені законом права та обов`язки, зокрема і право скористатися правовою допомогою, проте матеріали справи не містять посилання на намагання водієм реалізувати це право. Також законодавством не передбачена обов`язкова участь адвоката під час проходження особою огляду на стан сп`яніння та оформлення поліцією матеріалів про адміністративне правопорушення. Відсутність захисника не перешкоджала ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан сп`яніння, що є його обов`язком відповідно до п. 2.5. ПДР, та не є обставиною, яка може бути підставою для визнання огляду недійсним. Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність протоколу про адміністративне правопорушення як доказу, варто зазначити, що останній складений за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 та є лише одним із доказів, на підставі яких можна встановити наявність адміністративного правопорушення та винність особи, а згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доводи захисника стосовно неправомірних дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП судом не приймаються, як не підтверджені доказами. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з тим, що він дійсно мав ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та від проходження в медичному закладі, що підтверджується вищевказаними відеозаписами. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані об`єктивні висновки суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги стосовно неправомірних дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП судом не приймаються, як не підтверджені доказами. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано. Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Левчука Мирослава Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2024 року - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й.Григорусь