Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/6718/23-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/6718/23-а Головуючий у 1-й інстанції: Григораш Віталій Олександрович Суддя-доповідач: Моніч Б.С. 25 грудня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу"; - зобов`язати відповідачів здійснити переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до положень Закону України "Про державну службу". В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 07.11.1991 по 17.01.2022 працював в органах Державної митної служби. Після звільнення став на облік у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та по сьогоднішній день отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказував, що 16.08.2023 звернувся до відповідача із заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме пенсію згідно з Законом України Про державну службу. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.08.2023 №241670005363 було відмовлено в перерахунку пенсії. Вказане рішення було вмотивовано тим, що відсутні підстави для зарахування періодів роботи в органах митної служби України до стажу державної служби, оскільки у період роботи йому присвоювались спеціальні звання, а тому відсутній необхідний стаж державної служби, передбачений Постановою №622. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.08.2023 №241670005363 про відмову в переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №899-VIII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №899-VIII, з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію за віком з 18.01.2022 відповідно до Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 16.08.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з заявою про переведення його на інший вид пенсії, а саме на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу". За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке рішенням від 24.08.2023 №241670005363 відмовило позивачу в переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №899-VIII від 10.12.2015 з врахуванням довідки від 16.08.2023 №7.2-1/7.2-22/10/6250 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) Державної митної служби України Чернівецької Митниці, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби. Зазначено, що для зарахування періодів роботи позивач в органах Митної служби України до стажу державної служби підстави відсутні, оскільки у період роботи у вказаних органах ОСОБА_1 присвоювалися спеціальні звання. Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у переведенні на пенсію за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Порядком №283, чинним до 01.05.2016, і діючим Порядком №229, передбачено зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Суд першої інстанції дійшов висновку, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Таким чином, суд зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно не зарахувало періоди роботи позивача в митних органах до страхового стажу, а також передчасно дійшло висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у переведенні його на інший вид пенсії, а саме на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу". V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржили його в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, та оскільки позивачеві як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, головним управлінням не порушено вимог чинного законодавства та обґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону № 889 VIII. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що визначений судом першої інстанції спосіб захисту не відновлює порушеного права позивача, та посилання суду на втручання в дискреційні повноваження Пенсійного органу спростовуються наявною судовою практикою. Сторони не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється Законом України "Про державну службу" в редакції Закону від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі Закон № 3723 ХІІ). З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року за № 889-VIII, за змістом якого, пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктом 10 та 12 Прикінцевих положень цього Закону. Статтею 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті митного контролю. Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17. Як встановлено судом, підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно оскаржуваного рішення було відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, у зв`язку з тим, що "згідно статті 3 Закону №889-VIII його дія не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом". Згідно записів трудової книжки позивача з 10.09.1991 по 22.01.2022 працював в органах Митної служби України. Наявний запис про прийняття присяги державного службовця 07.06.1995, 10.12.2019 присвоєно 6 ранг державного службовця після прийняття присяги. Таким чином, для зарахування періодів роботи в органах Митної служби України до стажу державної служби підстави відсутні, оскільки у період роботи у вказаних органах позивачу присвоювалися спеціальні звання. Оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби, передбачений Постановою №622, право на призначення пенсії за віком згідно Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" відсутнє". Таким чином, спірним в даній справі є питанням зарахування до стажу державної служби часу перебування особи державній службі в митних органах. Так, частиною першою статті 25 Закону №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Згідно із приписами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка. Зі змісту записів трудової книжки позивача вбачається, що позивач з 07.11.1991 по 17.01.2022 працював на різних посадах у Чернівецькій митниці, які підпадають під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону №3723-XII. З 07.11.1991 до 21.06.1994 - інспектор "Вадул-Сіретської" митниці; з 21.06.1994 до 14.02.1995 - старший інспектор "Вадул-Сіретської" митниці; з 14.02.1995 до 01.04.1997 - головний інспектор "Вадул-Сіретської" митниці; 07.06.1995 прийняв присягу державного службовця. з 01.04.1997 до 15.09.1997 - в.о. начальника пасажирського відділу митного поста "Чернівці" "Вадул-Сіретської" митниці ДМСУ; з 15.09.1997 до 11.03.1999 - начальник пасажирського відділу митного поста "Чернівці" "Вадул-Сіретської" митниці; 01.04.2004 позивачу присвоєно спеціальне звання "радник митної служби 3 рангу". з 11.03.1999 по 01.06.2004 - начальник вантажного відділу митного поста "Чернівці" "Вадул-Сіретської" митниці; з 01.06.2004 по 26.01.2006 - інспектор вантажно-пасажирського відділу митного поста "Чернівці"; з 26.01.2006 по 29.12.2006 - інспектор відділу митного оформлення №7 відділу митного поста "Чернівці"; з 29.12.2006 по 21.03.2008 - інспектор відділу митного оформлення №З митного поста "Порубне"; з 21.03.2008 по 30.12.2008 - головний інспектор відділу митного оформлення №3 митного поста "Порубне"; з 06.05.2009 по 27.06.2009 - головний інспектор сектору митного оформлення № 5 відділу митного оформлення № 1 митного поста "Вадул-Сірет"; з 27.06.2009 по 06.11.2009 - головний інспектор сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста "Вадул-Сірет"; з 06.11.2009 по 14.04.2010 - головний інспектор сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Вадул-Сірет"; з 14.04.2010 по 17.07.2010 - головний інспектор сектору митного оформлення № 3 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Вадул-Сірет"; з 17.07.2010 по 27.01.2012 - інспектор сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Вадул-Сірет"; з 27.01.2012 по 04.05.2012 - старший інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста "Вадул-Сірет"; з 04.05.2012 по 06.12.2012 - старший інспектор відділу митного оформлення №5 митного поста "Вадул-Сірет"; з 06.12.2012 по 04.06.2013 - головний інспектор відділу митного оформлення №5 митного поста "Вадул-Сірет"; з 04.06.2013 по 28.10.2013 - головний інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці Міндоходів; 04.06.2013 позивачу присвоєно 12 ранг державного службовця; з 28.10.2013 по 18.11.2014 - головний державний інспектор відділу митного оформлення №3 митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці Міндоходів; 30.12.2013 позивачу присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу"; з 18.11.2014 по 18.11.2016 - головний державний інспектор відділу митного оформлення № 5 митного поста "Вадул-Сірет"; з 18.11.2016 до 09.12.2019 - головний державний інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці ДФС; з 10.12.2019 до 17.01.2022 - головний державний інспектор відділу чергових Буковинської митниці Держмитслужби; 10.12.2019 позивача присвоєно 6 ранг державного службовця; 01.07.2020 позивачу присвоєно спеціальне звання "Радник митної справи ІІІ рангу". Так, згідно статті 342 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами. Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон №3723-XII. Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Митний кодекс України. Згідно статті 569 Митного кодексу України посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги. Таким чином, посадові особи митних органів, які займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями. Частиною першою статті 588 Митного кодексу України (у редакції, чинній впродовж періоду роботи позивача в митних органах) пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Таким чином, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Висновки аналогічного характеру викладено в постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18, від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в митних органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Так, відповідно до пункту 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб митних органів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб митних органів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", передбачені і Митним кодексом України. Відповідно до статті 573 Митного кодексу України, посадовим особам митних органів присвоюються такі спеціальні звання: 1) дійсний державний радник митної служби; 2) державний радник митної служби I рангу; 3) державний радник митної служби II рангу; 4) державний радник митної служби III рангу; 5) радник митної служби I рангу; 6) радник митної служби II рангу; 7) радник митної служби III рангу; 8) інспектор митної служби I рангу; 9) інспектор митної служби II рангу; 10) інспектор митної служби III рангу; 11) інспектор митної служби IV рангу; 12) молодший інспектор митної служби. Спеціальні звання митної служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Суд також враховує Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 04.07.2013 №405-VII, який є чинним на сьогоднішній день, прямо встановлює, що період роботи (служби) посадових осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у митних органах та організаціях зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України "Про державну службу". Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 04.07.2013 №405-VIII встановлено співвідношення між спеціальними званнями працівників митниць та органів доходів і зборів. Так, звання "Інспектор митної служби 1 рангу" відповідає званню "Інспектор податкової та митної справи I рангу", "Радник митної служби 3 рангу" відповідає званню "Радник податкової та митної справи III рангу", "Радник митної служби 2 рангу" відповідає званню "Радник податкової та митної справи II рангу", "Радник митної служби 1 рангу" відповідає званню "Радник податкової та митної справи I рангу". Спеціальне звання інспекторів митної служби та радників митної служби відповідають рангам державних службовців згідно додатку №6 Порядку про співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306. Додатком 13 постанови №306 передбачено, що спеціальне звання "Радник митної служби IІ рангу", яке присвоєне позивачу прирівнюється до 5 рангу державного службовця. Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Наведене вище спростовує доводи пенсійного органу, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має стаж понад 30 років роботи в митних органах, який підпадає під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу", а період роботи позивача в митних органах з 07.11.1991 по 17.01.2022 має бути зарахований до стажу державної служби. При цьому колегія суддів вважає відзначити, що загальний стаж роботи позивача на відповідних посадах станом на 01.05.2016 року складає 24 роки 2 місяці 24 днів, що є достатнім для переведення позивача на інший вид пенсії. Стосовно доводів позивача щодо неефективного способу захисту визначеного судом першої інстанції, колегія суддів зазначає. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Колегія суддів наголошує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення. За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі). Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21. Як встановлено судом, 16.08.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з заявою про переведення його на інший вид пенсії, а саме на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.08.2023 №241670005363 відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №899-VIII від 10.12.2015 з врахуванням довідки від 16.08.2023 №7.2-1/7.2-22/10/6250 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) Державної митної служби України Чернівецької Митниці, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби. Зазначено, що для зарахування періодів роботи позивач в органах Митної служби України до стажу державної служби підстави відсутні, оскільки у період роботи у вказаних органах ОСОБА_1 присвоювалися спеціальні звання. Отже, заява позивача була розглянута відповідачем з урахуванням долучених позивачем документів і в її задоволенні відмовлено. Незаконність цієї відмови підтверджено в суді першої інстанцій і не спростовано під час справи в суді апеляційної інстанції. Таким чином колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача, і таким, що відповідає завданню адміністративного судочинства у даній справі, є зобов`язання відповідача здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' на пенсію за віком відповідно до Закону України ''Про державну службу''. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. VII. ВИСНОВКИ СУДУ Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.08.2023 № 241670005363 про відмову у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, зарахувавши ОСОБА_1 період роботи в органах Митної служби з 07.11.1991 по 17.01.2022 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2683,40 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.