Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 545/3332/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2024 р.Справа № 545/3332/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання - Щурової К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Путря О.Г., м. Полтава, повний текст складено 24.10.24 року по справі № 545/3332/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту ДПП, відповідач), Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (далі по тексту УПП ДПП, третя особа), в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену 31.08.2023 інспектором взводу № 2 роти № 1 БІПП в Полтавській області ДПП старшим лейтенантом поліції Сімоновим Олегом Олександровичем, серії БАД № 0610302022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 20400 грн; - закрити провадження по справі. В обґрунтування позовних вимог стверджував про протиправність спірної постанови серії БАД № 0610302022 від 31.08.2023, оскільки позивачем не було порушено вимог пункту 16.6 ПДР України (повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч). Так, ОСОБА_1 дотримувався вказаних вимог і пропускав транспорт, який рухався в зустрічному напрямку. Разом з тим, після проїзду до середини перехрестя, позивач побачив автомобіль, який рухався з великою швидкістю у зустрічному напрямку, а тому, з метою уникнення дорожньо-транспортної пригоди зупинився, після чого продовжив маневр і розвернувся. Пояснив, що станом на 31.08.2023 (дата зупинки транспортного засобу під керуванням позивача) у ОСОБА_1 був наявний тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, який виданий 25.07.2023 з терміном дії на 3 місяці. При цьому, судового рішення про позбавлення позивача права керування транспортними засобами ще не існувало, а тому ОСОБА_1 мав повне право управляти автомобілем. Переконував, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2023 у справі № 554/6846/23 безпосередньо у день слухання не проголошувалось та не вручалось позивачу, а про його існування останньому стало відомо лише 05.09.2023. Таким чином, при винесенні постанови від 31.08.2023 у інспектора були відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 126 КУпАП, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 24.10.2024 по справі № 545/3332/23 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського районного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 545/3332/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Управління патрульної поліції в Полтавські області Департаменту патрульної поліції повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок залишення поза увагою фактичних обставин справи, що в силу положень КАС України є підставою для його скасування. Вважав такими, що не відповідають дійсності доводи відповідача про те, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2023, яким позивача позбавлено права керування транспортними засобами на 1 рік 28.08.2023 вступило в законну силу, оскільки з наданих витягів із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що відомості про вступ рішення в законну силу відсутні. Звернув увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 № 338/855/17, відповідно до якої зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, зокрема, в ній потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Разом з цим, всупереч вказаного висновку, працівником поліції в оскаржуваній постанові не зазначено на підставі чого та з якої дати ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом. Додатково зауважив на порушенні інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, останнім не було роз`яснено позивачу його права. Наполягав, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (далі по тексту Положення № 340), за змістом якого, рішення суду про позбавлення права керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеної у цьому рішенні, чого в свою чергу, зроблено не було. Так, згідно з інформацією Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях № 5341 від 17.07.2024 № 32/32/5341/105-аз-178-2024, постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2023 у справі № 554/6846/23 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП надійшла в територіальний сервісний центр лише 05.01.2024 та внесена до ЄДР МВС 06.01.2024, що підтверджує її відсутність станом на момент складення спірної постанови. Відповідач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів викладених в ній, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Звернув увагу на безпідставність доводів апеляційної скарги щодо ненадання інспектором під час здійснення зупинки транспортного засобу позивача друкованого примірника постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2023, оскільки наряд поліції користується базою МВС та Єдиним державним реєстром судових рішень, а обов`язок із ознайомлення з текстом судового рішення на відповідача законодавством не покладено, так само як і відсутній обов`язок мати при собі роздрукований екземпляр такої постанови. Необґрунтованими є і доводи ОСОБА_1 щодо залишення судом першої інстанції поза увагою листа РСЦ ГСЦ МВС від 17.07.2024, позаяк такий документ був долучений до матеріалів справи в день судових дебатів після закінчення дослідження матеріалів справи, а тому не може бути взятий до уваги. Третя особа правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання, про причини неявки до суду не повідомили. Відповідно до частини 3 статті 268 та частини 2 статті 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2023, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Вказана постанова набрала законної сили 28.08.2023 року. 31.08.2023 року інспектором взводу №2 роти №1 БУПП в Полтавській області ДПП старшим лейтенантом поліції Сімоновим О.О. винесено постанову серії БАД №061030 про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122, частиною 4 статті 126 КУпАП та згідно зі статтею 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній 31.08.2023 року, об 18-22, у м. Полтаві, вул. Європейська, 187, керуючи автомобілем ГАЗ 24 СПГ, д.н.з. НОМЕР_1 на регульованому перехресті, розвертаючись при зеленому світлі світлофору не дав дорогу транспортним засобам, які рухалися у зустрічному напрямку, а також керував транспортним засобом будучи позбавленим в праві керування транспортним засобом, чим порушив пункт 16.6 ПДР України, статтю 15 Закону України "Про дорожній рух" та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що доводи позивача про невчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, не відповідають дійсності та у повному обсязі спростовується даними відеозапису, який було долучено відповідачем та досліджено судом, а тому за висновком суду доведеним є порушення позивачем порушено пункту 16.6 ПДР України З посиланням на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2023 у справі № 554/6846/23 відповідно до якої ОСОБА_1 був присутній під час розгляду адміністративного матеріалу в суді та під час оголошення вступної та резолютивної частини вказаної постанови, вину визнав, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про необізнаність щодо існування такого рішення. Окрім того, судом враховано, що згідно з квитанцією від 28.08.2023 ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 17000 грн на підставі постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 15.08.2023 (а.с. 137), а відповідно до постанови про адміністративне правопорушення позивачеві були роз`яснені передбачені статтею 268 КУпАП права та обов`язки та строк оскарження відповідно до статті 289 КУпАП, про що він власноручно підписався, та проти чого не заперечував в суді. Судом зазначено, що інспектором поліції у повному обсязі була дотримана процедура розгляду адміністративної справи. Водночас, позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова складена повноважною особою на місці вчинення правопорушення, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції частини 2 статті 122 КУпАП, а інспектор патрульної поліції при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України (далі ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). Статтею 16 Закону 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Статтею 14 Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон 3353-XII) вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За правилами пункту 16.6 ПДР повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Згідно приписів частини 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З огляду на вказані норми права, порушення правил проїзду перехресть, зокрема, створення перешкоди транспортним засобам, які рухалися у зустрічному напрямку при зеленому світлі світлофору, при розвертанні на перехресті, має наслідком встановлену частиною 2 статті 122 КУпАП відповідальність. Відповідно до приписів пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Згідно з підпунктом «а» пункту 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону № 3353-XII. А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону 3353-XII). Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. Як встановлено частиною 1 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частиною 4 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведеного слідує, що відповідальність за частиною 4 статті 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Колегією суддів встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП та частиною 2 статті 122 КУпАП слугувало те, що ОСОБА_1 в м. Полтава по вул. Європейській, 187, керуючи транспортним засобом на регульованому перехресті розвертаючись при зеленому світлофорі не дав дорогу транспортному засобу, що рухався в зустрічному напрямку, а також керував транспортним засобом будучи позбавленим в праві керування транспортним засобом. Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. На виконання положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Згідно зі статтею 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України Про Національну поліцію поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України Про Національну поліцію поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідачем на підтвердження вчинення ОСОБА_1 вищевказаних адміністративних правопорушень було надано до матеріалів справи відеозапис з відеореєстратора поліцейського, на якому зафіксовано рух транспортного засобу позивача ГАЗ 24 СПГ д.н.з. НОМЕР_1 31.08.2023 по вул. Європейській, 187 у м. Полтава. Приписами частини 10 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" встановлено заборону керування транспортними засобами особами, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Колегією суддів встановлено, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2023 від 15.08.2023 у справі № 554/6846/23, яка згідно із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, 28.08.2023 набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Отже, станом на момент зупинення працівниками поліції транспортного засобу позивача (31.08.2023), останній був позбавлений права його керування. Надаючи оцінку доводам позивача з приводу його необізнаності про існування вказаного рішення, колегія суддів зауважує, що зі змісту рішення вбачається, що ОСОБА_1 з`явився у судове засідання, вину та обставини справи визнав повністю, був присутній на оголошенні вступної та резолютивної частини, а 28.08.2023 сплатив штраф у розмірі 17000 грн на підставі постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 15.08.2023, що підтверджується А-Банку від 28.08.2023 (т.1 а.с. 137). Таким чином, станом на 31.08.2023 позивач був позбавлений права керування транспортним засобом, про що був обізнаний, що спростовує доводи апелянта про зворотне. Статтею 77 Кодексу адміністративного правопорушення встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів). З огляду на встановлені у справі обставини, наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, слід вважати доведеним. На підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення за частиною 2 статті 122 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху) відповідачем надано диск з відеозаписом із відеореєстратора, про який міститься відмітка у постанові про адміністративне правопорушення. Так, ознайомившись із відеозаписом з колегією суддів встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом ГАЗ 24 СПГ д.н.з. НОМЕР_1 31.08.2023 по вул. Європейській, 187 у м. Полтава, на регульованому перехресті, здійснюючи розворот на зеленому сигналі світлофора, не надав дорогу автомобілю, який рухався в зустрічному напрямку прямо на зелене світло світлофора. Колегія суддів враховує, що позивачем взагалі не заперечується той факт, що ним не було надано дорогу автомобілю, який рухався в зустрічному напрямку прямо на зелене світло світлофора. Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Таким чином, враховуючи відсутність заперечень сторін щодо встановлення у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, наявність в матеріалах справи відеозапису, що повною мірою підтверджують факт порушення позивачем вимог пункту 16.6 ПДР України, у колегії суддів відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вищенаведене дозволяє дійти висновку про доведення відповідачем наявності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 яке передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП та, як наслідок, правомірності оскаржуваної постанови в цій частині. Щодо доводів апелянта про недотримання відповідачем процедури розгляду справи, а саме не роз`яснення прав, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 ( далі Інструкція № 1395), встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Колегія суддів зазначає, що з долученої до матеріалів справи копії спірної постанови вбачається, що позивачу були роз`яснені його права у відповідності до статті 268 КУпАП, про що свідчить власноруч зроблений підпис. За встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення інспектором процедури розгляду справи, зокрема не роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених статтею 268 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для скасування спірної постанови. Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24.10.2024 по справі № 545/3332/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін