Постанова Дніпровський апеляційний суд № 189/910/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7603/24 Справа № 189/910/24 Головуючий у першій інстанції: Степанова О. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: У квітні 2024 року ТОВ «Коллект центр» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 28.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2111820935228 «Стандартний», за умовами якого позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5900,00 грн. Між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг №2111820935228 від 28.04.2021. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до відповідачки на користь ТОВ «Коллект центр», відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року. Станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається. Загальний розмір заборгованості становить 107507,44 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5900,00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 101607,44 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 59997,00 грн, з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5900.00 грн, заборгованість за відсотками - 54097,00 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки вказану заборгованість у загальному розмірі 59997,00 грн. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «Коллект центр», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, в редакції, що діяла на час відкриття апеляційного провадження, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За положеннями вказаної вище норми у редакції Закону №3831-IX від 19.06.2024, що діє на час розгляду справи, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, пунктом другим Розділу II Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах від 19 червня 2024 року №3831-IX, який набрав чинності 19.07.2024, установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 59997,00 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано копію договору про надання фінансових послуг №2111820935228 «Стандартний» від 28.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого, товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит у сумі 5900,00 грн, орієнтовним строком повернення кредиту 16 днів, а позичальник зобов`язався повернути повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом згідно умов договору (а.с.6-8). Пунктом 1.4 договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтованого строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процента ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процента ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки- фіксована. Згідно з п.1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії договору) становить 1 рік. 01.12.2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2111820935228 «Стандартний» від 28.04.2021 року (а.с. 14-16, 17-19). 10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги №10-03/2023/1, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», у тому числі за договором про надання фінансових послуг №2111820935228 «Стандартний» від 28.04.2021 року (а.с. 20-23). Відповідно до копії Реєстру боржників до договору №10-03/2023/1 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року, ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 107507,44 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5900,00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 101607,44 грн (а.с. 24). Також до матеріалів справи долучено копію довідки ТОВ «ФК «Вей фор пей» від 01.03.2024 року, з якої вбачається, що товариством було здійснено наступний переказ грошових коштів: номер карти НОМЕР_1 , власник карти (емітент) банк raiffeisen bank aval jsc, час запиту - 28.04.2021 8:55:12, номер договору згідно інформації від кредитора 2111820935228, сума 5900,00 грн (а.с. 9). У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «Служба миттєвого кредитування»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Позивачем до суду першої інстанції надані докази щодо укладення договору про надання фінансових послуг №2111820935228 «Стандартний» від 28.04.2021 року, а самекопію договору, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів не вбачається, що відповідачка вчинила певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від позивача, а саме, зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримала повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Служба миттєвого кредитування») із одноразовим ідентифікатором, та прийняла пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора. Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачці кредитних коштів за вказаними у договорі реквізитами, зокрема, платіжної інструкції, меморіального ордеру, виписки з особового рахунку, тощо. Розрахунок заборгованості, що наданий разом з позовною заявою, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже, не є належними доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок створений самим позивачем, а тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником кредитних коштів (а.с. 9-13). Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Однак, позивачем також не представлено доказів підтвердження оплати ТОВ "Вердикт Капітал" на користь ТОВ «Служба миттєвого кредитування» ціни продажу за договором факторингу №1-12, тобто суми грошових коштів, що сплачуються фактором клієнту після підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників на умовах договору. Також у матеріалах справи відсутні докази оплати ТОВ «Коллект центр» на користь ТОВ «Вердикт Капітал» ціни продажу за договором про відступлення права вимоги №10-03/2023/1. Колегія зауважує, що у відзиві на позовну заяву, який було також надіслано на адресу позивача засобами поштового зв`язку (а.с. 62), відповідачка заперечувала позовні вимоги, факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не визнає (а.с. 60-61). Позивачем долучена до матеріалів справи лише копія довідки ТОВ «ФК «Вей фор пей» від 01.03.2024 року, з якої вбачається, що товариством було здійснено наступний переказ грошових коштів: номер карти НОМЕР_1 , власник карти (емітент) банк raiffeisen bank aval jsc, час запиту - 28.04.2021 8:55:12, номер договору згідно інформації від кредитора 2111820935228, сума 5900,00 грн (а.с. 9). Однак, вказана вище довідка не є первинним бухгалтерським документом та допустимим доказом отримання позичальником кредитних коштів. У матеріалах справи також відсутні будь-які документи, які б уповноважували ТОВ ФК «Вей Фор Пей» на здійснення переказу коштів у порядку виконання договору про надання фінансових послуг №2111820935228 «Стандартний» від 28.04.2021 року. Крім того, зазначена довідка від 01.03.2024 рокуне відповідає законодавчо визначеним вимогам бухгалтерських документів, які підтверджують вчинення фінансової операції. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що банківська картка НОМЕР_1 відкрита на ім`я відповідачки, а також зарахування на користь відповідачки грошових коштів у сумі 5900,00 грн на її банківську картку/рахунок, тощо; клопотання про витребування відповідних доказів судом першої інстанції - не заявлено. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У позовній заяві ТОВ «Коллект центр» просило також розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, клопотання про надання суду додаткових доказів, витребування відповідних доказів та інших документів не заявляв. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги недоведеність видачі ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відповідачці кредитних коштів за умовами договору про надання фінансових послуг №2111820935228 «Стандартний» від 28.04.2021 року, у зв`язку з чим, недоведеність наявності заборгованості; враховуючи також непредставлення позивачем достатніх доказів набуття ТОВ «Коллект центр» права вимоги за вказаним кредитним договором, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача за вказаним договором заборгованості у розмірі 59997,00 грн, з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5900.00 грн, заборгованість за відсотками - 54097,00 грн, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений 25 грудня 2024 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова