Постанова 4821 № 703/3553/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2024 року м. Черкаси Справа № 703/3553/23 Провадження № 22-ц/821/1634/24 категорія: 311000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Новікова О.М. суддів: Карпенко О.В., Фетісова Т.Л. секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача: адвокат Світличний Олег Сергійович відповідач: Акціонерне товариство «Укрзалізниця» представник відповідача: адвокат Говорова Альона Ігорівна розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Укрзалізниця» - адвоката Говорової Альони Ігорівни на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання незаконним наказу, поновлення дії трудового договору та стягнення заробітної плати. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Кириченко Р.Ю., звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач перебуває у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця» та працює у Департаменті внутрішнього аудиту та контролю на посаді старшого ревізора. 24 лютого 2022 року вступив у силу Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України постановив, ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено. Наказом АТ «Укрзалізниця» від 04 травня 2022 №483/ос з ОСОБА_1 було призупинено дію трудового договору починаючи з 06 травня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Уповноважені особи відповідача не ознайомлювали позивача з оспорюваним наказом про призупинення з ним трудового договору, а про існування вказаного наказу він довідався з відповіді на адвокатський запит від 27 червня 2023 року, яку було отримано лише 10 липня 2023 року. Вказав також, що із вказаної відповіді на адвокатський запит йому стало відомо, що згідно з наказом АТ «Українська залізниця» № Ц-42/6 від 24 лютого 2022 року працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю було переведено на простій. Представник позивача також вказав, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи та вважає, що ці дві умови мають виконуватися одночасно. Водночас на день винесення наказу абсолютна неможливість надання відповідачем роботи позивачу не вбачалась, оскільки на території м. Сміла, Черкаської області, де останній безпосередньо працював, не велись активні бойові дії, місто під окупацією не перебувало. Відповідачем також не було запропоновано переведення його на іншу роботу із збереженням середньої заробітної плати, в тому числі до іншого структурного підрозділу. Зауважує також що позивач звертався до відповідача з повідомлення про готовність працювати та поновлення дії трудового договору, на що отримав відмову від відповідача. Отже, на час видання оспорюваного наказу, не існували обставини, які б виключали можливість обох сторін трудових відносин, якими є позивач і відповідач, виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Зазначені в наказі № 483/ос підстави призупинення вважає загальними, та такими, що не конкретизують підстав призупинення трудового договору щодо працівників Департаменту внутрішнього аудиту. За твердженням представника позивача, наказ №483/ос від 04 травня 2022 року про призупинення дії трудового договору не відповідає приписам ч.2 ст.13 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме в ньому відсутні відомості щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача або серія та номер його паспорта, а також відсутня інформація про погодження означеного наказу (розпорядження) з військовою адміністрацією, яка здійснює свої повноваження на відповідній території. Позивач вважає такий наказ протиправним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки незважаючи на введення та дію на території України правового режиму воєнного стану АТ «Укрзалізниця», в тому числі і її регіональна філія «Одеська залізниця», будучи об`єктом критичної інфраструктури, свою діяльність не призупинило та здійснює її і надалі протягом усього часу. За таких обставин у роботодавця була і є можливість забезпечити позивача роботою, дійсних причин та підстав для призупинення дії трудового договору стороною відповідача не було. Також з дня призупинення дії трудового договору позивач не отримує заробітної плати, страховий стаж йому не зараховується. Безпідставне та необґрунтоване призупинення дії трудового договору порушує права та інтереси позивача, є вимушеним прогулом, оскільки працівник позбавлений можливості працювати з вини роботодавця. З огляду на вказані обставини, представник позивача просив визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Українська залізниця» №483/ос від 04 травня 2022 року в частині, що стосується ОСОБА_1 ; поновити дію трудового договору між ним та АТ «Українська залізниця»; стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 належну суму заробітної плати та інших виплат за період дії оспорюваного наказу та додатку до нього по дату поновлення дії трудового договору, а саме з 04 травня 2022 року по дату поновлення трудового договору; вирішити питання, щодо розподілу судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним наказу, поновлення дії трудового договору та стягнення заробітної плати - задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ акціонерного товариства «Українська залізниця» № 483/ос від 04 травня 2022 року в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 . Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 за період з 06 травня 2022 року по 30 жовтня 2023 року середній заробіток за час призупинення дії трудового договору у розмірі 338895 (триста тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 90 (дев`яносто) коп., із якого підлягають вирахуванню обов`язкові податки, збори та інші платежі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. Стягнуто з акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць. Рішення суду мотивоване тим, що, оскільки у справі не встановлено обставин неможливості надання відповідачем ОСОБА_1 роботи у зв`язку з військовою агресією, а позивачу - її виконувати, тому суд встановивши фактичні обставини у справі, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов висновку про те, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним. Враховуючи наведене суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу №483/ос від 04 травня 2022 року в частині, що стосується ОСОБА_1 , є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Отже, установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суд вважає за необхідне покласти обов`язок з відшкодування позивачу середньої заробітної плати за весь час його перебування у вимушеному прогулі на відповідача, тому доводи відповідача про те, що такий обов`язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію, у цьому випадку безпідставні. Враховуючи, що позивач з 30 жовтня 2023 року звільнений із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня призупинення дії трудового договору, тобто з 06 травня 2022 року, до дня звільнення позивача з посади, тобто до 30 жовтня 2023 року включно, у розмірі 338895 грн. 90 коп., з розрахунку 875 грн.70 коп. х 387 робочих днів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У вересні 2024 року представник акціонерного товариства «Укрзалізниця» - адвокат Говорова Альона Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга представника акціонерного товариства «Укрзалізниця» - адвоката Говорової Альони Ігорівни мотивована тим, що призупинення дії трудового договору слід розглядати саме в контексті таких обмежень, зумовлених воєнним станом, проте суд першої інстанції тлумачить ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» виключно в інтересах працівника. Вказує, що для перевірки законності призупинення дії трудового договору необхідним і достатнім є встановлення факту того, чи мав місце вплив військової (збройної) агресії на діяльність роботодавця, чи такого впливу роботодавець не зазнав. Стверджує, що всі сили та ресурси АТ «Укрзалізниця» в умовах війни спрямовані виключно на забезпечення життєдіяльності та обороноздатності країни. Так, судом першої інстанції не надано оцінку вказаним обставинам, що свідчить про відсутність повного судового розгляду та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що АТ «Укрзалізниця» є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Вказує, що до обставин, які обумовлюють заявлені позовні вимоги, існували та були відомі позивачу з травня 2022 року, а отже до спірних правовідносин має бути застосовано норму частини першої статті 233 КЗпП України та відмовлено у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення. Разом з тим, навіть беручи до уваги продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на строк дії карантину (пункт 1 Прикінцевих положень Глави ХІХ КЗпП України), строк звернення до суду у цій справі пропущено, оскільки позовну заяву подано вже після закінчення карантину 01.08.2024. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У жовтні представник ОСОБА_1 адвокат Світличний О.С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження існування, передбачених ст. 13 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», підстав для тимчасового призупинення дії трудового договору, а саме неможливості надати позивачу роботу в АТ «Укрзалізниця». Наголошує, що АТ «Українська залізниця» не призупиняло свою діяльність під час військової агресії, є товариство, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. зазначає, що встановивши, що незаконні дії відповідача позбавили можливості працювати, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов`язок відшкодувати йому середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували ознайомлення позивача з оспорюваним наказом Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 11 вересня 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника акціонерного товариства «Укрзалізниця» - адвоката Говорової Альони Ігорівни на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання незаконним наказу, поновлення дії трудового договору та стягнення заробітної плати. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Новіков О.М., судді Карпенко О.В., Фетісова Т.Л. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 02 грудня 2016 року. Так, згідно з копією наказу (розпорядження) №2309/ос від 30 листопада 2016 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду старшого ревізора відділу внутрішнього аудиту управління аудиту та контролю регіональної філії «Одеська залізниця» Департаменту аудиту та контролю ПАТ «Укрзалізниця» за переведенням з регіональної філії «Одеська залізниця» (Т.1 а.с.44). Згідно копії наказу (розпорядження) №2042/ос від 18 серпня 2017 року ОСОБА_1 було переведено на посаду старшого ревізора відділу внутрішнього аудиту управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Одеська залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.110). Вказані обставини підтверджуються також копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (Т.1 а.с.24-36). Відповідно до Положення про Департамент внутрішнього аудиту та контролю, затвердженого рішенням наглядової ради АТ «Укрзалізниця» від 7-9 жовтня 2020 року, Департамент внутрішнього аудиту та контролю є структурним підрозділом «акціонерного товариства «Українська залізниця» та підпорядковується наглядовій раді (комітету з аудиту) Товариства (п.1.1 Положення про Департамент). Департамент виконує функції підрозділу/служби внутрішнього аудиту Товариства (п.1.2 Положення про Департамент). Ціллю Департаменту є надання незалежних, об`єктивних аудиторських послуг, спрямованих на збільшення вартості Товариства та вдосконалення його діяльності і процесів (п.2.1 Положення про Департамент) (Т. 1 а.с.113-133). Отже, Департамент внутрішнього аудиту та контролю надає аудиторські послуги згідно затверджених наглядовою радою (комітетом з аудиту) планів внутрішніх аудитів. Згідно з витягом з наказу голови правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-42/6-В від 24 лютого 2022 року було встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року до відміни для працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця» відповідно до додатка

1. Як вбачається із вказаного додатку стан простою було застосовано до старшого ревізора ОСОБА_1 на період часу з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року. Підставою для винесення вказаного наказу зазначено акт про простій від 24 лютого 2022 року, з якого вбачається, що з 24 лютого 2022 року була зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі задачі. (Т.1 а.с.152-153, 154). Згідно з витягом з наказу голови правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-42/12-В від 24 березня 2022 року унесено зміни до додатку 1 наказу від 24 лютого 2022 року №Ц-42/6-В та викладено його у новій редакції. Так, згідно з указаними змінами старшому ревізору ОСОБА_1 встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року та з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року (Т.1 а.с. 155-156). Згідно з витягом з наказу голови правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-42/38 від 11 липня 2022 року внесено зміни до додатку 1 наказу № Ц-42/6-В від 24 лютого 2022 року «Про запровадження режиму простою» та викладено його у новій редакції. Так, згідно з указаними змінами старшому ревізору ОСОБА_1 встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року; з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року та 01 травня 2022 року по 05 травня 2022 року (Т. 1 а.с. 157-158). Відповідно до витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року час простою з причин, що не залежать від працівника товариства, було ухвалено оплачувати з розрахунку двох третин тарифної ставки (посадового окладу), встановленої (ого) працівнику (Т.1 а.с. 181-182). З листа Департаменту внутрішнього аудиту та контролю № ЦВА-18/136 від 27 квітня 2022 року, який надійшов на адресу члена правління АТ «Укрзалізниця», вбачається, що в зв`язку з неможливістю надання роботи працівникам Департаменту внутрішнього аудиту та контролю внаслідок критичного зменшення обсягів робіт через військову агресію Російської Федерації проти України, незатвердженням наглядовою радою АТ «Укрзалізниця» Плану внутрішніх аудитів на 2022 рік, та запровадження відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та іншими нормами зазначеного закону, на виконання п.1 вказівки №Ц-3-86/117-22від 29 березня 2022 року додатково надано перелік працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю з якими пропонується призупинити дію трудових договорів на період військового стану з 01 травня 2022 року. Згідно означеного переліку працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю запропоновано призупинити дію трудових договорів на період військового стану працівникам у загальній кількості 80 осіб, до якого включено і старшого ревізора ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 173-178). Відповідно до витягу з наказу голови правління АТ «Українська залізниця» №483/ос від 04 травня 2022 року припинено простій, введений наказом №Ц-42/6 від 24 лютого 2022 року (зі змінами), та до припинення або скасування воєнного стану в Україні призупинено дію трудових договорів з працівниками, які зазначені і додатку №1 до цього наказу, відповідно до якого з 06 травня 2022 року призупинено дію трудового договору в тому числі щодо старшого ревізора ОСОБА_1 . Підставами винесення цього наказу зазначено неможливість надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності товариства (Т.1 а.с. 179-180). Як вбачається з витягу з протоколу наглядової ради №А-10/4-23 Ком.т. від 23 лютого 2023 року вирішено ліквідувати структурний підрозділ - Департамент внутрішнього аудиту та контролю AT «Укрзалізниця» (Т.1 а.с.159). Попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 № ЦПК-157 від 21 серпня 2023 року разом з переліком вакантних посад AT «Укрзалізниця» було надіслано позивачу рекомендованим поштовим відправленням №0600040313076 (Т.1 а.с.160-170, 230-зворот - 239). Вказане попередження про наступне вивільнення з переліком вакантних посад було отримано позивачем 29 серпня 2023 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (Т.1 а.с. 239-зворот). Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що пропозиції іншої роботи з переліком вакантних посад, які пропонувалися для переведення повторно надсилалися позивачу 26 вересня 2023 року та 17 жовтня 2023 року, які були особисто вручені позивачу що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (Т.1 а.с.240-зворот - 242). Згідно з актами про ознайомлення ОСОБА_1 з попередженням про наступне вивільнення та переліком вакантних посад по АТ «Укрзалізниця» від 25 серпня 2023 року та від 25 жовтня 2023 року, останній від переведення на запропоновані вакантні посади відмовився. Вказане засвідчено підписами заступника директора Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики AT «Укрзалізниця» - Тритиниченко Ю.А., менеджером-начальником відділу обліку персоналу апарату управління Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики AT «Укрзалізниця» - Кучкової С.О. , та заступником начальника відділу обліку персоналу апарату управління Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики AT «Укрзалізниця» - Плюйко В.В. (Т.1 а.с. 240, 242-зворот). Наказом АТ «Укрзалізниця» №1948/ос від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з 30 жовтня 2023 року із займаної посади старшого ревізора у зв`язку зі скороченням штату.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника акціонерного товариства «Укрзалізниця» - адвоката Говорової Альони Ігорівнине підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зважаючи на те, що апелянт в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, адже, згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції. Зазначеним вище вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідає. Статтею 43 Конституції Українигарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час. Згідно з п. 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та в обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». 15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до ч. 2 ст. 1 вказаного Закону на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади. Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22(провадження № 61-292св23). Отже, розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків. Районний суд вірно вказав, що відповідачем не було доведено наявності передбачених закономпідстав для призупинення з позивачем дії трудового договору, як і не доведено, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто того, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника її виконувати. Сама по собі обставина не затвердження наглядовою радою товариства планів аудиту не є беззаперечним доказом неможливості відповідача забезпечити позивача роботою з незалежних від нього причин або перевести його на іншу роботу чи залучити його до роботи за дистанційною формою організації праці. Відтак, відсутність планів внутрішніх аудитів на 2022 рік не є доказом перебування відповідача в обставинах неможливості забезпечити позивача роботою, у зв`язку з військовою агресією проти України. Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що, оскільки у справі не встановлено обставин неможливості надання відповідачем ОСОБА_1 роботи у зв`язку з військовою агресією, а позивачу - її виконувати, призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним. Вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу №483/ос від 04 травня 2022 року в частині, що стосується ОСОБА_1 , є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Також, суд першої нстанції вірно дійшов висновку, що враховуючи, що позивач з 30 жовтня 2023 року звільнений із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня призупинення дії трудового договору, тобто з 06 травня 2022 року, до дня звільнення позивача з посади, тобто до 30 жовтня 2023 року включно, у розмірі 338895 грн. 90 коп., з розрахунку 875 грн.70 коп. х 387 робочих днів. При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», тому не підлягає застосуванню частина четверта цієї статті про те, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. Такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 2 ст. 235 КЗпП України, є помилковими. Оскільки, установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі. У КЗпП України відсутня норма права, яка б у даній ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України. Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Особливістю призупинення дії трудового договору є вимушена необхідність тимчасово не виконувати роботу протягом періоду, який роботодавцем не оплачується та тривалість якого може бути значною. На переконання суду, зазначене, за своєю правовою природою, є фактичним відстороненням від роботи (позбавленням права виконувати роботу за плату) та вимушеним прогулом. При цьому, захист відповідного права особи іншим чином є неможливим. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 464/2944/22 (провадження № 61-13092ск23). Посилання представника відповідача на відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 235 КЗпП України з посиланням на постанову Верховного Суду у справі №460/2675/18, оскільки позивача не було незаконно звільнено або переведено на іншу роботу є безпідставними, оскільки у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про незастосування положень статті 235 КЗпП України так, як позивач не виконував трудові обов`язки за власним переконанням, яке обумовлене незгодою із переведенням на іншу посаду, отже позивач міг виконувати роботу, в той час, як в межах цієї справи мова йде про призупинення трудового договору, а не переведення на іншу (нижчу) посаду, що виключає можливість працівника виконувати трудові обов`язки та не залежить від його переконань чи бажань. Суд першої інстанції також обґрунтовано виходив з того, що оскаржуваний наказ був винесений відповідачем під час дії карантину (01 квітня 2022 року), встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який перебігав безперервно та завершився 30 червня 2023 року, врахував тримісячний строк, визначений частиною першою статті 233 цього Кодексу, відтак дійшов правильного висновку, що ,звернувшись до суду 06 липня 2023 року, позивач не пропустив строк на звернення до суду з цим позовом. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2024 року в справі № 444/2538/23 (провадження № 61-7113св24). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу та в частині призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору. Доводи апеляційної скарги не спростовують доводів суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело, або могло призвести, до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Укрзалізниця» - адвоката Говорової Альони Ігорівнизалишити без задоволення. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2024 року, залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2024 року. Головуючий: О.М. Новіков Судді: О.В. Карпенко Т.Л. Фетісова