Постанова Дніпровський апеляційний суд № 177/1397/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1656/25 Справа № 177/1397/23 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Лідовська А.А сторони справи: позивач- ОСОБА_1 відповідач -Акціонерне товариство «Українська залізниця», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження,цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Світличного Олега Сергійовича, який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2024 року, ухваленого суддею Лиходєдовим А.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судовое рішення складено 09 жовтня 2024 року, ВСТАНОВИВ У вересні 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним наказу та стягнення заробітної плати. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02.12.2021 р. між ним та АТ «Українська залізниця», укладено трудовий договір №746-2021. Цей договір укладено відповідно до ст.23 КЗпП України, та є таким, що укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін в інтересах ОСОБА_1 та за його заявою до 02.12.2024 р. Цей договір не є контрактом у розумінні частини 3 статті 21 КЗпП України. Відповідно до договору, ОСОБА_1 приймається на посаду аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця». 24.02.2022 р., вступив в силу Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022. У Зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України « Про правовий режим воєнного стану» Президент України постановив, ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. 19.05.2023 р. до АТ «Укрзалізниця», було направлено адвокатський запит, у якому просили: - повідомити чи призупинено або припинено АТ «Укрзалізниця» дію трудових правовідносин з ОСОБА_1 . Якщо дію трудових правовідносин призупинено або припинено, то потрібно надати належним чином завірену копію документу, підтверджуючого цю інформацію; - якщо дію трудових правовідносин призупинено або припинено, то потрібно повідомити чи повідомлявся належним чином ОСОБА_1 про призупинення або припинення трудових правовідносин та надати належним чином завірену копію документу підтверджуючого цю інформацію. 19.06.2023 р. отримано відповідь на адвокатський запит, у якій вказано, що наказом АТ «Укрзалізниця» від 04.05.2022 р. №483/ос, з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору з 06.05.2022 р. Але навесні 2022 р. через активні бойові дії на території України, ознайомлення з наказами про призупинення дії трудових договорів здійснювалось усіма доступними на той час способами оповіщення, відповідно до вимог ч.2 ст.13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції, що діяла на момент видання вказаних наказів. У вказаний період, ознайомлення працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця», проводилось альтернативними способами з використанням особистих засобів електронних комунікацій, в тому числі шляхом здійснення телефонних дзвінків. Уповноважені особи відповідача не повідомили позивача про призупинення трудового договору та не надали копію документу, підтверджуючого інформацію призупинення або припинення трудових правовідносин. У відповіді на запит, зазначено, що позивача нібито повідомляли з використанням особистих засобів електронних комунікацій, в тому числі шляхом здійснення телефонних дзвінків. Про призупинення трудового договору Позивачу стало відомо зі слів працівників. 04 травня 2022 року АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» видано наказ №483/ос (надалі «Наказ») у якому зазначається, що у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію Російської Федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності Товариства та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами) воєнного стану, керуючись ст.13 Закону України» Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та іншими нормами законодавчих актів, наказано: - припинити, простій, введений наказом №Ц-42/6 від 24 лютого 2022 року працівниками Департаменту внутрішнього аудиту та контролю з дати, зазначеної у Додатку 1 до цього наказу; - призупинити дію трудових договорів з працівниками Департаменту внутрішнього аудиту та контролю з дати, зазначеної у Додатку 1 до цього наказу, до припинення або скасування воєнного стану в Україні; - призупинення дії трудових договорів не тягне за собою припинення трудових відносин; - відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України, у порядку та строки, передбачені чинним законодавством України. Згідно із Витягу з додатку до наказу АТ « УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» №483/ос від 04 травня 2022 року, Позивачу призупинили трудовий договір з 06 травня 2022 року. Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб з зазначенням строку дії цих обмежень. 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (надалі Закон №2136-IX), який набув чинності 24 березня 2022 року. Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону №2136-IX главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпПУ доповнено пунктом 2 такого змісту: «2.Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.» Згідно з частиною другою, третьою статті 1 Закону №2136-IX на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відноси, врегульованих цим Законом. З огляду на вищевикладене, положення Закону №2136-IX, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону №2136-IX також повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем. Таким чином, Закон №2136-IX надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин. Разом з тим, як вбачається з аналізу 13 Закону №2136-IX, призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативою однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. Уразі припинення рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, та і не можливість виконувати цю роботу працівником. Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права. Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору. Враховуючи викладене та керуючись підставою до Наказу, слід зауважити, що абсолютна неможливість надання відповідачем роботи Позивачу не вбачалась, Відповідачем не було запропоновано переведення Позивача на іншу роботу зі збереженням середньої заробітної плати. 25.07.2022 Позивач звертався до Відповідача зі зверненням, в якому повідомляв, що територіально перебуває в Одесі, де бойові дії не велися та не ведуться та має обладнане робоче місце, може та бажає виконувати покладені на Позивача функціональні обов`язки. Також у Трудовому договорі №746-2021 від 02.12.2021 відсутнє поняття та процедура призупинення трудового Договору. З Відповідачем не укладалася додаткова угода, яка-б містила посилання на призупинення трудового договору. Вищенаведеною новелою Відповідач скористався із ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», але навіть із порушенням. Згідно витягу Міністерства оборони України від 18.05.2023 №142, ОСОБА_1 зараховано до складу військової частини НОМЕР_1 з 18.05.2023 до оголошення демобілізації. Проаналізувавши наказ №483/ос від 04 травня 2022 року та Додаток до нього, можна зробити висновок, що вищенаведений наказ не відповідає нормам ст.13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» У Наказі №483/ос від 04 травня 2022 року та витягу з Додатку до нього, зазначається, що у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію Російської Федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності Товариства. Тобто, вищенаведена інформація про причину призупинення є загальною та не містить конкретно до працівників Департаменту, а саме і до Позивача. Також відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки відповідача, а саме не зазначено паспортні дані, РНОКПП, дату народження, місце реєстрації. Відповідно до постанови КМУ «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 3 березня 2022 року №193, з метою забезпечення належного функціонування акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 « Про введення воєнного стану в Україні», виділити Міністерству інфраструктури 18006 млн. гривень для здійснення Укрзалізницею заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту в умовах воєнного стану в частині закупівель палива та мастильних матеріалів, електроенергії, медикаментів, проведення забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих, медичних, санітарно-гігієнічних та промислових товарів. Тобто, наказ №483/ос від 04 травня 2022 року та Додаток до нього не відповідає нормам статті 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Крім цього, позивач отримав Наказ №483/ос від 04 травня 2022 року та Витяг з додатку до нього 19.06.2023 цінним листом з описом вкладення на офіційну юридичну адресу Адвокатського бюро «КИРИЧЕНКА». Тобто, про порушення наявні у Наказі №483/ос від 04 травня 2022 року та Витяг з додатку до нього стало відомо лише у день отримання. Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним наказу та стягнення заробітної плати відмовлено. Судові витрати у виді судового збору компенсовані за рахунок держави, а інші покладені на позивача. Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Світличного О.С. оскаржив рішення суду в апеляційній інстанції. В апеляційній скарзі, сторона позивача посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка визначає підстави призупинення дії трудового договору, а саме неправильне її розтлумачення, неврахування наявної судової практики, порушення норм процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. Визнати незаконним та скасувати Наказ та Додаток до нього АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» від 04 травня 2022 року №483/ос в в частині, що стосується призупинення дії трудового договору з працівником Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ОСОБА_1 . Стягнути з АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь позивача належну суму заробітної плати та інших виплат за період дії Наказу та Додатку до нього від 04 травня 2022 року, а саме з 06.05.2022 по 18.05.2023 у сумі 406 476,94 грн. та стягнути судові витрати на користь позивача, які складаються з судового збору та витрат на правничу (правову) допомогу). Скаржник зазначає, що оскільки у цій справі не встановлено обставин неможливості надання відповідачем роботи у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а позивачу її виконувати, незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі. В апеляційній скарзі наведено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який складає 406 476,94 грн., який позивач просить стягнути з роботодавця на свою користь. У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача Світличного О.С., відповідач АТ «Укрзалізниця» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити в силі рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27.08.2024, поклавши судові витрати на позивача. У відповіді на відзив відповідача, представник позивача Світличний О.С., наполягає на задоволенні апеляційної скарги з викладених у скарзі підстав, просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове про повне задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Заслухавши суддю доповідача, думку представника позивача Світличного О.С., який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги позивача з викладених у ній підстав, просив скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про повне задоволення позову, представника відповідача ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача з викладених у відзиві підстав та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, з огляду на таке. Судом встановлено, що 02.02.2021 між Позивачем та АТ «Українська залізниця» укладено Трудовий договір №746-2021. Згідно пункту 1.1 Договору, цей Договір укладено відповідно до статті 23 КЗпП України та є таким, що укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін в інтересах ОСОБА_1 та за його заявою до 02.12.2024. Цей договір не є контрактом у розумінні частини 3 статті 21 КЗпП України (а.с 13-28 Т.1). Відповідно до пункту 1.3. Договору, ОСОБА_1 приймається на посаду аудитора Внутрішнього Департаменту внутрішнього аудити та контролю АТ «Укрзалізниця». Згідно до наказу (розпорядження) АТ «Укрзалізниця» №3005/ос від 03.12.2021 про переведення на іншу роботу, ОСОБА_1 працював на посаді аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудити та контролю АТ «Укрзалізниця» (а.с. 185 Т.1). Згідно з пунктом 1.1 Положення про Департамент внутрішнього аудиту та контролю, затвердженого рішенням наглядової ради АТ «Укрзалізниця» від 07-09 жовтня 2020 року (протокол №А-10/28-20 Ком.т.; далі Положення про Департамент), Департамент внутрішнього аудити та контролю є структурним підрозділом акціонерного товариства «Українська залізниця» та підпорядковується наглядовій раді (комітету з аудити) Товариства. Департамент виконує функції підрозділу/служби внутрішнього аудити Товариства (пункт 1.2 Положення про Департамент). Ціллю Департаменту є надання незалежних, об`єктивних аудиторських послуг, спрямованих на збільшення вартості Товариства та вдосконалення його діяльності і процесів (пункт 2.1 Положення про Департамент). Наглядова рада (комітет з аудиту) АТ «Укрзалізниця», у відповідності до пункту 7.7 Положення про Департамент, затверджує плани проведення аудитів (а.с. 35-43 Т.2). Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Регламенту організації та проведення внутрішнього аудиту та контролю в ПАТ «Укрзалізниця», введеного в дію наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 26.06.2018 № 401, поточні аудити здійснюються на підставі піврічних планів проведення аудиту, а також за окремим дорученням голови правління Товариства (а.с. 44-57 Т.2). Отже, Департамент внутрішнього аудиту та контролю надає аудиторські послуги згідно з затвердженими наглядовою радою (комітетом з аудиту) планами внутрішніх аудитів. Указом Президента України « Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України № 2102 - IX від 24.02.2022, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався шляхом внесення відповідних змін до вказаного указу. Наказом АТ «Укрзалізниця» від 24.03.2022 №Ц-42/12-В внесено зміни до додатку 1 наказу від 24.02.2022 №Ц-42/6-В «Про запровадження режиму простою», виклавши його у новій редакції. Так, згідно з додатком 1 до вказаного наказу, ревізору ОСОБА_1 встановлено режим простою з 24.02.2022 до 25.02.2022, з 01.03.2022 до 31.03.2022. Листом вих. №ЦВА-18/136 від 27.04.2022 було надано перелік працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, з якими пропонується призупинити дію трудових договорів на період військового стану у зв`язку з неможливістю надання роботи працівникам Департаменту внутрішнього аудити та контролю внаслідок критичного зменшення обсягів робіт через військову агресію російської федерації проти України. Згідно з наказом АТ «Укрзалізниця» від 04.05.2022 №483/ос, у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що є наслідком втрати можливості повноцінно організувати процеси діяльності Товариства через військову агресію російської федерації проти України, та у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану, керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та іншими нормами законодавчих актів, простій Позивача припинено та призупинено дію Трудового договору з 06.05.2022 до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Також відповідно до додатку 1 всього призупинено дію трудових договорів з 80 працівниками Департаменту аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця». Відповідно до довідки №146 від 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 у січні та лютому 2022 року нараховано всього заробітної плати в розмірі 43 212,70 грн. Середньоденна заробітна плата складає 1 662,03 грн, середньомісячна заробітна плата складає 32 409,52 грн. Згідно з відповіддю АТ «Укрзалізниця»№ АЦСК-07/59 від 07 листопада 2022 року станом на дату цього листа плани внутрішніх аудитів на 2022 рік наглядовою радою не затверджувались. Матеріали справи містять консолідовані фінансово-економічні показники по АТ «Укрзалізниця» за 1 квартал 2022 року. Відповідно до витягу з протоколу Наглядової ради АТ «Укрзалізниця» № А-10/4-23 від 23 лютого 2023 року вирішено ліквідувати структурний підрозділ Департамент внутрішнього аудиту та контролю Акціонерного товариства «Українська залізниця». Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо наявності у відповідача, на момент видачі наказу №389/ос від 01 квітня 2022 року про призупинення дії трудових договорів, можливості надання роботи та можлиості позивачем виконувати вказану роботу в умовах, що мали місце на підприємстві. Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у відповідача склалися такі обставини, коли роботодавець не мав практичної можливості надати роботу та забезпечити працівникам безпечні умови праці у зв`язку з військовою агресією проти України, а тому відсутні законні підстави для визнання протиправним і скасування наказу № 483/ ос від 04 травня 2022 року про призупинення дії трудових договорів, зокрема в частині, що стосуються позивача, оскільки цей наказ виданий відповідно до положень статті 13 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 3034, 38, 39, 4144, 53 Конституції України. Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). 15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 01 квітня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №149/1089/22 (провадження №61-292св23). Судом установлено, що позивач обіймав посаду аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» (наказ (розпорядження) АТ «Укрзалізниця» №3005/ос від 03.12.2021 про переведення на іншу роботу) Факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим. АТ «Українська залізниця» обґрунтовувало неможливість надання роботи позивачу тим, що обсяги господарської діяльності товариства у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, зменшилися, тому відсутня можливість надати роботу та повноцінно організувати процеси діяльності товариства. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24) зазначено, що: «сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «НАК «Нафтогаз України» №75 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору»), що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника «та» дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію; обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «НАК «Нафтогаз України» №75 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору») є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі №465/4855/23 (провадження №61-6755св24) вказано, що спеціальна норма права (стаття 13 Закону №2136-ІХ) надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою, а також вказано, що «таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Подібні висновки неодноразово висловлено у постановах Верховного Суду, зокрема: від 21 червня 2023 року у справі №149/1089/22 (провадження №61-292св23), від 28 лютого 2024 року у справі №465/3919/22 (провадження №61-17848св23, від 20 вересня 2024 року у справі №444/2538/23 (провадження № 61-7113св24). Судом першої інстанції встановлено, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, АТ «Українська залізниця» здійснювало свій основний вид діяльності та надавало послуги, як національний перевізник вантажів та пасажирів. Дію трудових договорів відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, у тому числі з позивачем, але не з усіма працівниками. Із переважною більшістю колективу АТ «Українська залізниця» дію трудових договорів не було призупинено. Сама по собі обставина зменшення замовлень послуг відповідача після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача, який обіймає посаду аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця», роботою. Судом встановлено, що 25.07.2022 позивач звертався до відповідача зі зверненням, в якому повідомляв, що територіально перебуває в Одесі, де бойові дії не велися та не ведуться та має обладнане робоче місце, може та бажає виконувати покладені на позивача функціональні обов`язки. Отже, позивач виявив бажання та мав об`єктивну можливість працювати та виконувати свої трудові обов`язки, тоді як відповідач належним чином не довів, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а у працівника її виконувати, колегія суддів дійшла висновку, що наказ АТ «Укрзалізниця» №483/ос від 04 травня 2022 року в частині призупинення дії трудового договору з позивачем є протиправним та підягає скасуванню. Таким чином, оскільки у справі не встановлено обставин неможливості надання відповідачем АТ «Укрзалізниця» позивачу ОСОБА_1 роботи у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а позивачу її виконувати, тому суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції під час розгляду справи належним чином не встановив обставини справи та дійшов невірного й необґрунтованого висновку про відмову у позові з підстав їх недоведеності, у зв`язку з чим рішення суду на підставі положень ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частини перша, друга статті 233 КЗпП, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин 04.05.2022). Відповідно до положень статті 233 КЗпП в редакції Закону №2352 ІХ від 01.07.2022 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 01 липня 2023 року. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 1 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України). Матеріалами справи встановлено, що вперше в суд першої інстанції з позовом про визнання незаконним наказу та стягнення заробітної плати позивач звернувся 10 липня 2023 року, надіславши позовну заяву з додатками засобами поштового зв`язку, відповідно позивачем не було пропущено строк звернення до суду з позовом як помилково вважає сторона відповідача. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору. Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Водночас частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі №758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24) зазначено, що: «у КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України; відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватись не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновленням дії трудового договору, а так само виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосовуючи норми статті 235 КЗпП України; відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов`язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі. Отже, враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, до спірних правовідносин слід застосувати норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі. Такий висновок суду узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 червня 2023 року в справі №149/1089/22, від 31 січня 2024 року в справі №161/8196/22, від 27 березня 2024 року №753/12518/22. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)). Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Установлено, що дію трудового договору з позивачем було призупинено з 06 травня 2022 року, тобто розрахунковим періодом є квітень та березень 2022 року, проте у зазначений період повивач не працював, оскільки ревізору ОСОБА_1 встановлено режим простою з 24.02.2022. Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач в період простою був залучений до роботи. Відповідно до довідки №146 від 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 у січні та лютому 2022 року нараховано всього заробітної плати в розмірі 43 212,70 грн. Середньоденна заробітна плата складає 1 662,03 грн, середньомісячна заробітна плата складає 32 409,52 грн (а.с.108 т.2). Вимушений прогул позивача тривав з 06 травня 2022 року (день призупинення дії договору) до 18 травня 2023 року (день мобілізації), тобто 269 робочих днів. Отже, відповідно розрахунку середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 447 158,70 грн. (1 662,3 грн* 269 = 447 158,70 грн). Позивачем у позові наведено власний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який він вирахував у розмірі 406 476,94 грн, тому у відповідності до положень статті 13 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток у визначеному позивачем розмірі, тобто - 406 476,94 грн (в межах заявлених позовних вимог). У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року справа № 757/27799/21-ц (провадження № 61-11515св24) викладено правовий висновок про те, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику. Отже, присуджена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів при її виплаті. З огляду на зазначене із присудженої позивачу сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід утримати установлені законодавством України податки і збори. Відповідно до положень ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачем при подачі апеляційної скарги було сплачено 1610,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу адвоката Світличного Олега Сергійовича, який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Визнати протиправним та скасувати наказ Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» №483/ос від 04 травня 2022 року та Додаток до нього в частині що стосується призупинення дії трудового договору з працівником Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ОСОБА_1 . Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 406 476,94 грн (сума визначена без відрахування податків та інших обов`язкових платежів). Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 610,40 грн за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 липня 2025 року. Головуючий: Судді: