LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Львівський апеляційний суд466/10923/21

від 17.12.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 466/10923/21 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П. С. Провадження № 22-ц/811/1909/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри при секретарі: Л.М. Чиж розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, - В С Т А Н О В И В: 16.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсним договір позики від 21.03.2017 року, укладений між ним та ОСОБА_4 , правонаступником якого є відповідачка. Позов обґрунтовував тим, що в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова знаходиться справа № 466/9654/20 за позовом ОСОБА_3 до нього ( ОСОБА_1 ) про стягнення боргу за оспорюваним договором позики. Під час розгляду зазначеної справи йому було показано оригінал розписки від 21.03.2017, під час огляду якої йому стало зрозуміло, що така розписка написана не ним. Так, в тексті боргової розписки від 21.03.2017 року зазначено, що нібито він ( ОСОБА_1 ) отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 88 000 доларів США. Однак, зазначених коштів від ОСОБА_4 він не отримував і такої розписки не писав. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а його дружина, як правонаступник позичальника, звернулася до суду з позовом про стягнення з нього неіснуючого боргу. Виходячи з того, що договір позики, який оформлено розпискою від 21.03.2017 року написаний не ним, тобто є підробленим, просив такий визнати недійсним. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 21.03.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , відмовлено. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що згідно п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що у судові засідання, призначені на 14.03.2024 та 21.05.2024 року, належним чином повідомлений позивач не з`явився, не повідомив про причини своєї неявки та не подав заяви про розгляд справи без його участі, суд не мав підстав для ухвалення оскаржуваного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки такий підлягав залишенню без розгляду. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду. У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи по наявних матеріалах справи, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно положень ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Згідно ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України). Судом встановлено, що 21 березня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 кошти в розмірі 88 500,00 доларів США на строк до 21 березня 2019 року, що підтверджується власноручної написаною позичальником борговою розпискою . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 вересня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №1376, ОСОБА_3 є спадкоємцем прав та обов`язків ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 жовтня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1 з претензією-вимогою про повернення боргу в сумі 88500,00 доларів США в строк до 7 календарних днів з часу отримання претензії-вимоги. Зазначену претензію-вимогу ОСОБА_1 не виконав, кошти за договором позики від 21 березня 2017 року спадкоємцю позикодавця не повернув. Звертаючись до суду з позовом про визнанням договору позики від 17 березня 2017 року недійсним, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваний договір він не підписував, що є підставою для визнання правочину недійним. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи виконано рукописний текст і підпис боргової розписки на суму 88500 доларів США від 21 березня 2017 року ОСОБА_1 ? Згідно висновку експерта № 2198-Е від 12.12.2022 року, складеного за результатами проведеної на підставі ухвали суду від 13.01.2022 судової почеркознавчої експертизи, рукописний текст боргової розписки ОСОБА_1 з датою складання 21 березня 2017 року, яка розпочинається і закінчується, відповідно словами: «Розписка Я, ОСОБА_1 прож. м. Львів…, до 21 березня 2019 року. 21 березня 2017 рік/підпис/ ОСОБА_1 /», та підпис від імені ОСОБА_1 виконані саме ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт власноручного написання ОСОБА_1 рукописного тексту боргової розписки від 21 березня 2017 року та виконання саме ним підпису від імені ОСОБА_1 встановлено висновком експерта № 2198-Е від 12.12.2022 року, що спростовує доводи позивача про непідписання ним боргової розписки. З таким висновком колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та встановленим обставинам. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваного рішення з підстав порушення судом першої інстанції вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, відповідно до якого позов підлягає залишенню судом без розгляду у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого позивача правильних висновків суду про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 не спростовують, а відтак не беруться колегією суддів до уваги. При цьому, колегія суддів враховує, що залишення позову без розгляду є правом, а не обов`язком суду, а відтак за відсутності у матеріалах справи заяви позивача про залишення його позову без розгляду чи відмови в позові, суд вправі розглянути спір по суті та ухвалити у справі судове рішення на підставі поданих сторонами доказів, що в повній мірі сприятиме виконанню судом завдань цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи. Крім того, звертаючись до апеляційного суду з заявою про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, апелянт не врахував, що суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 374 ЦПК України не наділений повноваженнями на залишення позову без розгляду у справах позовного провадження. Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 травня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 17 грудня 2024 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді Я.А. Левик М.М. Шандра

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»