Постанова 4809 № 127/4126/18

ПОСТАНОВА Іменем України 13 липня 2023 року м. Кропивницький справа № 127/4126/18 провадження № 22-ц/4809/672/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І., за участі секретаря Савченко Н. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2023 року у складі судді Івченка П. О. і В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з останньої на свою користь успадкований борг спадкодавця в сумі тіла позики 3 336 доларів США та суму процентів в розмірі 333,6 доларів США за курсом НБУ в національній валюті на день винесення судового рішення у відповідності до ст. 533 ЦК України. Позовна заява мотивована тим, що 11.07.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким останній отримав у борг 2 000 доларів США за його проханням та зобов`язався також відшкодувати наявні витрати в сумі 1 336 доларів США. Вказані кошти позивач сплатив за проханням ОСОБА_3 у період з червня 2016 року по липень 2017 року в інтересах боржника, що визначено у договорі позики особисто боржником. За умовами договору ОСОБА_3 зобов`язався до 01.11.2017 повернути суму боргу у розмірі 3 336 доларів США, а також сплатити додатково до 01.11.2017 суму у розмірі 10 % за користування коштами та штраф у розмірі 0,02 % щодня від прострочення платежу. ОСОБА_3 помер та має спадкоємця ОСОБА_2 , до якої позивач неодноразово звертався з рекомендованими листами письмово з вимогою сплатити борг, але отримав відмову. Оскільки, строк вимоги про стягнення боргу не сплив, правовідносини продовжуються, позивач звернувся до суду з позовом. Короткий зміст зустрічних позовних вимог В червні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою та просила визнати недійсною боргову розписку на суму 2 000 доларів США та договір зобов`язання на відшкодування понесених витрат на суму 1 336 доларів США, що складені 11 липня 2017 року від імені померлого ОСОБА_3 . Зустрічна позовна заява мотивована тим, що розписку на суму 2000 доларів США та договір-зобов`язання на відшкодування понесених витрат на суму 1336 доларів США, покійний ОСОБА_3 ніколи не підписував і не оформлював, а коштів від ОСОБА_1 на їх підставі не отримував, а тому вказані документи є сфальсифікованими. Існування сфальсифікованих та підроблених документів порушує права та законні інтереси ОСОБА_2 , а тому остання звернулась до суду за захистом своїх прав. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступника ОСОБА_3 , про стягнення коштів за договором позики, відмовлено. У задоволенні зустрічного позову представника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи у своїй сукупності, свідчать про те, що ОСОБА_3 не підписував розписку за договором позики від 11.07.2017, відповідно обставини, якими обґрунтовував позивач свої вимоги, є непідтвердженими. У зв`язку із тим, що розписка про виконання боргових зобов`язань за договором позики від 11.07.2017 ОСОБА_3 не підписувалась, то зобов`язання повернути позивачу 3336 доларів США у нього не виникло, а відповідно, борг не перейшов до спадкоємця ОСОБА_2 . Оскільки, ОСОБА_3 розписку за договором позики від 11.07.2017 не підписував і, відповідно, волевиявлення щодо правочину не було, істотних умов цього договору не погоджував, а тому відсутні підстави вважати розписку за договором позики від 11.07.2017 укладеною. Таким чином, у зв`язку із обранням позовачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 неефективного способу захисту, суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги також не можуть бути задоволені. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2023 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними залишити в силі, а в частині відмови в задоволенні його позову про стягнення коштів за договором позики скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а саме рішення в оскаржуваній частині є упередженим, судовим свавіллям, безпідставним, не коректним, не імперативним, маніпулятивним тощо. Судом першої інстанції в порушення вимог ст. 286 ЦПК України не надсилалась позивачу копія заяви про перегляд заочного рішення з додатками. Також, суд першої інстанції не бронював майданчик в судах м. Вінниці для проведення судових засідань в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_1 , а судові засідання, які проводились в режимі відеоконференції, були з поганим зв`язком і якістю звуку, що є грубим порушенням його прав. ОСОБА_2 не надала до суду першої інстанції жодного документу зі зразком підпису померлого ОСОБА_3 для проведення експертизи, тобто ухилялася від її проведення. Суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не надав оцінку всім наданим до суду позивачем доказам та не розглянув всі клопотання ОСОБА_1 , зокрема щодо витребування документів в нотаріуса, щодо забезпечення позову, щодо скарги на дії суду. Відповідачем зустрічна позовна заява була подана з порушенням встановлених законом строків та безпідставно прийнята судом першої інстанції. Суд першої інстанції необгрунтовано взяв за основу експертний висновок, наданий Кропивницькиим відділенням Київського НДІСЕ, адже він спростовується експертним висновком Вінницького відділення Київського НДІСЕ, яки був наданий позивачем, а під час проведення самої експертизи суд не врахував заперечень ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу Від адвоката Мельніченка В. А., який представляє інтереси ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградськї області від 07 лютого 2023 року залишити без змін. Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник адвокат Мельніченко В. А. заперечували проти доводів апеляційної скарги. ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою, надіслав до суду клопотання, в якому зазначав, що не заперечує проти розгляду справи без його участі. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що 10-11.07.2017 з ОСОБА_3 були узгоджені заплановані пропозиції до бізнес-плану роботи Чечельницького спиртового заводу сезону 2017-2018, підготовлені ОСОБА_1 . 20.06-10.07.2017. 11.07.2017 ОСОБА_3 підписано розписку про виконання боргових зобов`язань за договором позики, згідно якої, він фізична особа ОСОБА_3 , фахівець спиртової галузі, що проживає по АДРЕСА_1 за договором з фізичною особою ОСОБА_1 , 1951 року народження, за власним рішенням та на власний розсуд позичив готівкою у фізичної особи ОСОБА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_1 на строк до 01 листопада 2017 суму грошей у валюті США у розмірі 2 000 (дві тисячі) доларів США на власні першочергові невідкладні поточні витрати та потреби, що за працевлаштуванням будуть пов`язані з виконанням ним обов`язків по керівництву ДП «Чечельницький спиртовий завод» та наданням ним заводу початкової цільової зворотної фінансової допомоги по відновленню виробництва продукції за проведеним технічним обстеженням та на аудит. Цю суму грошей зобов`язався повернути кредитору ОСОБА_1 у валюті США у сумі дві тисячі доларів США, що є його борговим зобов`язанням, зі сплатою додатково та разово плюс 10% за користування грошима (позикою), що буде відшкодовано ОСОБА_1 за вказаної адреси кредитора у м. Вінниця за місцем проживання кредитора в строк не пізніше 1 листопада 2017. За не повернення боргу сплатить пеню та штраф за прострочку платежу в розмірі 0,02% за кожний день цього прострочення. У зв`язку з тимчасовою відсутністю у нього вільних грошей за обставинами, що склалися, витрати ОСОБА_1 , пов`язані з його працевлаштуванням (за попередньої домовленості з ОСОБА_1 ) на спиртзавод (що не виключає за збігом обставин ОСОБА_5 , Бершадський або Косарський спиртзовади тощо) та пов`язані з його поїздками та представницькими витратами по поточному рішенню цих питань з червня 2016 року по липень 2017 року, що склали додатково 604 долари в якості його боргу, а також за актом обстеження та технічного аудиту Чечельницького спиртзаводу від 30.06.2017 у сумі 18 300 гривень (що за курсом НБУ 25 грн склало 732 долари США), а всього 1336,00 доларів США витрат за звітом, які сплатив ОСОБА_1 , що є його боргом додатково, будуть також повернуті ним кредитору в повній сумі цих боргових витрат на протязі 4-х місяців в ц.р., тобто не пізніше 01 листопада 2017 року. Разом його борг складає 3336 доларів США, які будуть повернуті кредитору в повній сумі в строк, але в будь-якому випадку до повного виконання його боргових зобов`язань (2000+1336=3336 у.є). Розписку складено особисто, зміст розписки зрозумілий, що погоджено з кредитором. Претензії відсутні. Розписка складена в одному екземплярі оригіналу та надана кредитору. Відповідно до звіту про витрати по найму автотранспорту та інші поточні витрати для здійснення послуг в інтересах боржника фізичної особи ОСОБА_3 , які поніс за договором сторін кредитор ОСОБА_1 від 11.07.2017, за погодженням з ОСОБА_3 кредитор ОСОБА_1 здійснив оплату витрат за власні гроші на суму 604 доларів США. 30.06.2017 ОСОБА_1 здійснено оплату у сумі 18300 грн за виконані роботи по складанню акту технічного аудиту від 30.06.2017 за результатами огляду технічного стану основного виробництва Чечельницького спиртового заводу, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 30.06.2017. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть № 152 від 01.08.2017. 10.11.2017 позивач звертався до ОСОБА_3 з вимогою сплатити борг за борговими зобов`язаннями за договором позики у формі розписки від 11.07.2017 в сумі 3336 доларів США (можливо за курсом НБУ на день сплати за їх узгодженістю). Штрафи, пені, відсотки не вимагає, враховуючи їх товариські стосунки. Позивач неодноразово (30.10.2017, 11.01.2018) звертався з вимогою сплатити борг ОСОБА_3 до його спадкоємців, у тому числі ОСОБА_2 , за договором позики від 11.07.2017 в сумі 3336 доларів США та проценти 10% разовим платежем в сумі 333,60 доларів США, а разом 3669,60 доларів США, строк сплати по якому становив 01.11.2017, а також пропонував вирішити питання за згодою сторін шляхом складання мирової угоди зі зменшенням (уточненням) суми боргу. З матеріалів спадкової справи № 64/2017, заведеної приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Ковтуном В.О. 01.08.2017 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 01.08.2017 з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті останнього звернулася його донька ОСОБА_2 , яка вказаною заявою прийняла всю спадщину за законом де б вона не була і з чого б вона не складалася після смерті батька. Крім того, з матеріалів спадкової справи № 64/2017 встановлено, що 11.01.2018 ОСОБА_1 звертався до приватного нотаріуса з заявою, яка зареєстрована нотаріусом 17.01.2018 за індексом 02-14 № 15, в якій просив повідомити спадкоємців ОСОБА_3 про наявність кредитора та претензії по сплаті боргу спадкодавця, а також вжити заходів щодо не можливості відчуження майна спадкодавця до сплати боргу чи отримання ним частки майна в рахунок сплати боргу. Згідно з листом приватного нотаріуса Олександрівського районного нотаріального округу вих. № 18/01-16 від 14.02.2018, лист-вимога кредитора ОСОБА_1 спадкодавця прийнято за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з висновком експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Бабкова А.О. за результами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 4949/4950/20-27 від 10.02.2021: - підпис від імені ОСОБА_3 у розписці про виконання боргових зобов`язань за договором позики від 11.07.2017, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів; - підпис від імені ОСОБА_3 у розписці про виконання боргових зобов`язань за договором позики від 11.07.2017, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виконаний не самим ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 . Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Оскільки, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним не оскаржується, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в цій частині його не переглядає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чиіншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або ос порені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України доскладу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частиною першою статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Аналіз наведених положень ЦК України дає підстави для висновку, що зобов`язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов`язане з його особою. Частиною першою статті 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Згідно з частинами першою та другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення позики включаються до складу спадщини, строки пред`явлення вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281, 1282 ЦК України. Відповідно до частин другої, третьої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта статті 1281 ЦК України). Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України). Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджуються укладення договору, його умови, а також вони засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою, кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, та у постановах Верховного Суду: від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15, від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17. Матеріалами справи підтверджується, що згідно розписики від 11.07.2017 фізична особа ОСОБА_3 , фахівець спиртової галузі, що проживає по АДРЕСА_1 за договором з фізичною особою ОСОБА_1 , 1951 року народження, за власним рішенням та на власний розсуд позичив готівкою у фізичної особи ОСОБА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_1 на строк до 01 листопада 2017 суму грошей у валюті США у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США на власні першочергові невідкладні поточні витрати та потреби, що за працевлаштуванням будуть пов`язані з виконанням ним обов`язків по керівництву ДП «Чечельницький спиртовий завод» та наданням ним заводу початкової цільової зворотної фінансової допомоги по відновленню виробництва продукції за проведеним технічним обстеженням та на аудит. Цю суму грошей зобов`язався повернути кредитору ОСОБА_1 у валюті США у сумі дві тисячі доларів США, що є його борговим зобов`язанням, зі сплатою додатково та разово плюс 10% за користування грошима (позикою), що буде відшкодовано ОСОБА_1 за вказаної адреси кредитора у м. Вінниця за місцем проживання кредитора в строк не пізніше 1 листопада 2017. За не повернення боргу сплатить пеню та штраф за прострочку платежу в розмірі 0,02% за кожний день цього прострочення. У зв`язку з тимчасовою відсутністю у нього вільних грошей за обставинами, що склалися, витрати ОСОБА_1 , пов`язані з його працевлаштуванням (за попередньої домовленості з ОСОБА_1 ) на спиртзавод (що не виключає за збігом обставин ОСОБА_5 , Бершадський або Косарський спиртзовади тощо) та пов`язані з його поїздками та представницькими витратами по поточному рішенню цих питань з червня 2016 року по липень 2017 року, що склали додатково 604 долари в якості його боргу, а також за актом обстеження та технічного аудиту Чечельницького спиртзаводу від 30.06.2017 у сумі 18300 гривень (що за курсом НБУ 25 грн склало 732 долари США), а всього 1336,00 доларів США витрат за звітом, які сплатив ОСОБА_1 , що є його боргом додатково, будуть також повернуті ним кредитору в повній сумі цих боргових витрат на протязі 4-х місяців в ц.р., тобто не пізніше 01 листопада 2017 року. Разом його борг складає 3336 доларів США, які будуть повернуті кредитору в повній сумі в строк, але в будь-якому випадку до повного виконання його боргових зобов`язань (2000+1336=3336 у.є). Розписку складено особисто, зміст розписки зрозумілий, що погоджено з кредитором. Претензії відсутні. Розписка складена водному екземплярі оригіналу та надана кредитору (том 1 а.с. 10, 173, 217). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть № 152 від 01.08.2017, складений начальником відділу Олександрівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Куроп`ятник Т. М. (том 1 а. с. 35). З матеріалів спадкової справи № 64/2017, заведеної приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Ковтуном В.О. 01.08.2017 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 01.08.2017 з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті останнього звернулася його донька ОСОБА_2 , яка вказаною заявою прийняла всю спадщину за законом де б вона не була і з чого б вона не складалася після смерті батька. Світоцтво про право на спадщину станом на 27.01.2020 не видавалось (том 1 а.с. 53-62, 177, 199-225). Позивач неодноразово (30.10.2017, 11.01.2018) звертався з вимогою сплатити борг ОСОБА_3 до його спадкоємців, у тому числі ОСОБА_2 , за договором позики від 11.07.2017 в сумі 3336 доларів США та проценти 10% разовим платежем в сумі 333,60 доларів США, а разом 3669,60 доларів США, строк сплати по якому становив 01.11.2017, а також пропонував вирішити питання за згодою сторін шляхом складання мирової угоди зі зменшенням (уточненням) суми боргу (том 1 а.с. 154, 165-167, 169-170, 210-212). Крім того, з матеріалів спадкової справи № 64/2017 встановлено, що 11.01.2018 ОСОБА_1 звертався до приватного нотаріуса з заявою, яка зареєстрована нотаріусом 17.01.2018 за індексом 02-14 № 15, в якій просив повідомити спадкоємців ОСОБА_3 про наявність кредитора та претензії по сплаті боргу спадкодавця, а також вжити заходів щодо не можливості відчуження майна спадкодавця до сплати боргу чи отримання ним частки майна в рахунок сплати боргу (том 1 а.с. 209). У зв`язку із запереченням факту укладення розписки від 11.07.2017 судом за клопотанням сторони відповідача відповідно до ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.10.2020 була призначена судова почеркознавча експертиза щодо підпису ОСОБА_3 (том 2 а. с. 132-133). На виконання зазначеної ухвали було надано висновок Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Бабкова А.О. за результами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 4949/4950/20-27 від 10.02.2021, за висновком якого: - підпис від імені ОСОБА_3 у розписці про виконання боргових зобов`язань за договором позики від 11.07.2017, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів; - підпис від імені ОСОБА_3 у розписці про виконання боргових зобов`язань за договором позики від 11.07.2017, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виконаний не самим ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 (том 2 а. с. 192-195). На спростування вказаного висновку позивачем було надано до суду висновок експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лозінської А. та Сімчук Л. за результатами проведення судового технічного та почеркознавчого дослідження № 4313/4314/21-21 від 11.08.2021, за заявою ОСОБА_1 від 09.07.2021, згідно з яким: - підпис у розписці про виконання боргових зобов`язань за договором позики від 11.07.2017 виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки і технічних засобів; - підпис у розписці про виконання боргових зобов`язань за договором позики від 11.07.2017 виконаний самим ОСОБА_3 (том 4 а. с. 10-14). Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта длясуду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). З аналізу висновків експертів, які містяться в матеріалах справи вбачається,що висновок експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Бабкова А.О. №4949/4950/20-27 від 10.02.2021, яки був наданий на виконання ухвали суду першої інстанції, складався на підставі наданих саме позивачем оригіналів документів, які були досліджені судом в судовому засіданні та приєднані до матеріалів справи. В той же час, висновок ескпертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лозінської А. та ОСОБА_6 за результатами проведення судового технічного та почеркознавчого дослідження №4313/4314/21-21 від 11.08.2021 складався на підставі документів, більшість з яких не були досліджені судом та не були приєднані до матеріалів справи. У випадку проведення експертизи, яка була призначення судом, сторони по справі користуючись правами, наданими цивільним процесуальним законодавством мали змогу надати документи для її проведення, запропонувати експерта або експертну установу, яка буде її проводити, запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта, та ознайомитись з документами, які будуть надані у розпорядження експертів та які містяться у матеріалах справи. В той же час, у випадку проведення експертизи на замовлення ОСОБА_1 , останній самостійно визначив експертну установу, коло питань та перелік документів, які підлягають наданню у розпорядження експертам. З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги саме висновок експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Бабкова А.О. №4949/4950/20-27 від 10.02.2021, а висновок експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лозінської А. та Сімчук Л. за результатами проведення судового технічного та почеркознавчого дослідження №4313/4314/21-21 від 11.08.2021, відхилив, зокрема і через те, що надані позивачем на дослідження експертам Лозінської А. та ОСОБА_6 більшість документів, не були предметом дослідження як експертом ОСОБА_7 так і суду. Таким чином, враховуючи висновок експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4949/4950/20-27 від 10.02.2021, який є належним та допустим доказом, наданий позивачем документ розписка від 11.07.2017 не підтверджує укладення між ОСОБА_1 як кредитором та ОСОБА_3 як позичальинком договору позики коштів у сумі 3336 доларів США. Враховуючи, що позивачем не доведено факту передання грошей ОСОБА_3 , а відповідачем, яка є правонаступником та спадкоємцем останнього, доведено факт непідписання ОСОБА_3 договору позики (розписки), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у останнього зобов`язання повернути позивачу 3336 доларів США у нього виникло, а відповідно, борг не перейшов до його спадкоємця. Суд першої інстанції, дослідивши висновки наявних в матеріалах справи експертиз, надавши їм належну правову оцінку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження, а також, встановивши фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, судом першої інстанції в порушення вимог ст. 286 ЦПК України не насилались копії заяви про перегляд заочного рішення з додатками, разом з тим, вказані процесуальні порушення на правильне по суті вирішення справи в оскаржуваній частині не вплинули, з огляду на те, що позивач був обізнаний про розгляд заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, про що свідчить його клопотання (том 2 а. с. 46), та відповідно не був позбавлений права ознайомитись зі змістом заяви і надати свої заперечення в судовому засіданні, призначеному для розгляду заяви. Суд не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не бронював майданчик в судах м. Вінниці для проведення судових засідань в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_1 , адже враховуючи тривалість розгляду справи та кількість засідань, які відбулись та в яких позивач приймав участь, останній не був обмежений у здійсненні своїх процесуальних прав. Твердження ОСОБА_1 про те, що судові засідання, які проводились в режимі відеоконференції, були з поганим зв`язком і якістю звуку, є безпідставними, з огляду на те, що вони не знайшли свого підтвердження. Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не надала до суду першої інстанції жодного документу зі зразком підпису померлого ОСОБА_3 для проведення експертизи, чим ухилялася від її проведення, з огляду на те, що ст. 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Аналіз вказаної норми свідчить про те, що ухилення учасником від проведення експертизи є неподання документів саме на вимогу експерта або суду, без якого експертизу провести неможливо, в той же час, судом не встановлено зазначених фактів при проведенні судової експертизи. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не були розглянуто його клопотання від 21.12.2019, в якому він просив витребувати в приватного нотаріуса відомості про склад спадкового майна та інформацію чи видано спадкоємця свідоцтво про право на спадщину, є безпідставними, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 21.01.2020 за клопотанням позивача було витребувано в приватного нотаріуса спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_3 . Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції не задовольнив його заяву про забезпечення позову від 14.07.2020 є безпідставними з огляду на те, що в матеріалах справи відсутнє таке клопотання за вказаною датою. Суд не надає оцінку доводам апеляційної скарги про те, що відповідачем зустрічна позовна заява була подана з порушенням встановлених законом строків та безпідставно прийнята судом першої інстанції, з огляду на те, що ОСОБА_1 рішення суду не оскаржувається в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги про те, що експертний висновок, наданий Кропивницькиим відділенням Київського НДІСЕ спростовується експертним висновком Вінницького відділення Київського НДІСЕ є безпідставними, адже судом першої інстанції було надано обгрунтваний аналіз експертним висновкам, наявним в матеріалах справи, водночас, ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих доводів, які ставили б під сумнів достовірність результатів експертного висновку, взятого до уваги судом першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині. За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2023 року в оскаржуванй частині без змін. Поновити дію рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2023 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 25.07.2023. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді О. Л. Карпенко О. І. Чельник