Постанова Одеський апеляційний суд № 494/1841/24

Номер провадження: 33/813/2957/24 Номер справи місцевого суду: 494/1841/24 Головуючий у першій інстанції Панчишин А. Ю. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.12.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Волкова Олександра Леонідовича, який в інтересах ОСОБА_1 по адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у відкритому судовому засіданні на постанову Березівського районного суду Одеської області від 14 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_1 , - В С Т А Н О В И В: Короткий виклад обставин справи Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №170625 від 27.09.2024 року про адміністративне правопорушення вбачається, що 27.09.2024 року о 07 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно висловлював образливі слова, нецензурну лайку в сторону своєї співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним, шарпав за руки, чим міг завдати шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Своїми протиправними діями ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Оскаржуваною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. в дохід держави за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 гривні. Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною постановою адвокат Волков О.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Березівського районного суду Одеської області від 14 листопада 2024 року скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є родичами в розумінні статті 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашнього насильства." Вказує, що з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається в чому саме полягало насильство і яка шкода заподіяна, що є обов`язковою складовою диспозиції інкримінованого правопорушення. Вважали, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Посилаючись на рішення ЄСПЛ вважали, що вину ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом, а також вважали, що останньому не надано належного доступу до правосуддя. Позиція апеляційного суду Сторони не з`явились до зали суду, про що надіслали відповідну заяву про розгляд без їх участі, про час та місце судового перегляду справи були повідомлені належним чином, що не заважає розгляду апеляції, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Так, згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №170625 від 27.09.2024 року про адміністративне правопорушення вбачається, що 27.09.2024 року о 07 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно висловлював образливі слова, нецензурну лайку в сторону своєї співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним, шарпав за руки, чим міг завдати шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Своїми протиправними діями ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП (а.с.3). Судом першої інстанції визнано винним ОСОБА_1 за те, що 27.09.2024 року о 07 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно висловлював образливі слова, нецензурну лайку в сторону своєї співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним, шарпав за руки, чим міг завдати шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 .. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками: вчинення домашнього насильства психологічного характеру доведена та підтверджується наступними доказами: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №170625 від 27.09.2024 року, який ОСОБА_1 підписав без зауважень та з таким згоден; - поясненнями ОСОБА_2 ; - поясненнями ОСОБА_1 ; - поясненнями ОСОБА_3 , - відеозаписом, який доданий до матеріалів справи, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_3 (донька ОСОБА_2 відзняла на відео момент сварки ОСОБА_1 з колишньою дружиною, при якій останній шарпав за руки колишню дружину, виривав рюкзак з її рук, періодично висловлювався в адресу ОСОБА_2 нецензурною лексикою, і все це відбувалось в присутності двох дітей. Відповідно до п.14) ч.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, серед іншого, на колишнє подружжя. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Проаналізувавши матеріали справи, зокрема пояснення учасників справи, письмові докази апеляційний суд приходить до висновку, що в поведінка ОСОБА_1 має ознаки психологічного насильства, та очевидно могла спричинити емоційну невпевненість та зашкодили психологічному здоров`ю потерпілої та дітей. Судом першої інстанції в повній мірі надано оцінку всім доказам, тому апеляційний суд вважає, що вину ОСОБА_1 доведено наявними доказами у справі поза розумним сумнівом. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є родичами в розумінні статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашнього насильства», апеляційний суд вважає не слушними з огляду на наступне. Відповідно до п.2 ч.2 ст.3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашнього насильства» встановлено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб як колишнє подружжя. Тому враховуючи факт того, що ОСОБА_1 не спростовував факт перебування із ОСОБА_2 у шлюбі до 27.08.2024 року, про що також зазначалось в апеляційній скарзі, то враховуючи вищевказане положення, апеляційний суд вважає, що вони не заслуговують на задоволення, так як законом чітко передбачено статус «колишне подружжя» для наявності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Доводи апеляційної скарги стосовно, що з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається в чому саме полягало насильство і яка шкода заподіяна, що є обов`язковою складовою диспозиції інкримінованого правопорушення, апеляційний суд вважає також не слушними, адже з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №170625 від 27.09.2024 року про адміністративне правопорушення вбачається, що 27.09.2024 року о 07 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно висловлював образливі слова, нецензурну лайку в сторону своєї співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним, шарпав за руки, чим міг завдати шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , що підтверджується відеозаписом наявним в матеріалах справи та іншими доказами у справі , які є достатніми та допустимими та які не спростовано належним чином. Доводи апеляційної скарги, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, апеляційний суд вважає необґрунтованими, так як у справі достатньо доказів, які підтверджують наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення поза розумним сумнівом. Посилання сторони захисту на рішення ЄСПЛ в тому, що вину ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом, а також, що останньому не надано належного доступу до правосуддя, також не є слушними, адже судом першої інстанції надано належної правової оцінки у даній справі на підставі досліджених доказів, які перевірено апеляційним переглядом, тому такі доводи не знайшли свого належного підтвердження і задоволенню не підлягають. Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАПта узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Отже, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника Волкова Олександра Леонідовича залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану. Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Волкова Олександра Леонідовича, який в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Березівського районного суду Одеської області від 14 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 20 грудня 2024 року. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький