Окрема думка КЦС ВС № 371/456/24

ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна) судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Гудими Д. А. Справа № 371/456/24 Провадження № 61-10768св24 1. 20 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково: ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 3 квітня 2024 року тапостанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року скасував, а справу передав для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2. Верховний Суд не погодився із висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що спір слід розглядати в порядку господарського, а не цивільного судочинства. Мотивував тим, що предметом позову є визнання протиправним і скасування рішення Миронівської міськради про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (пай) фізичній особі ( ОСОБА_2 ), який не є спором про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Тому, на думку колегії суддів, спір за суб`єктним складом слід розглядати у порядку цивільного судочинства.

3. Вважаю цей висновок помилковим, таким, що не узгоджується з практикою Великої Палати Верховного Суду. Суди першої й апеляційної інстанції, як можна зрозуміти зі змісту оскаржених судових рішень, правильно визначили юрисдикцію суду у такому спорі. Скасування їхніх судових рішень вносить чергову невизначеність у питання, яке Велика Палата Верховного Суду остаточно вирішила у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19.

4. За змістом її висновку, сформульованого у тій постанові (пункт 6.67), спори щодо користування землями фермерського господарства (у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами) мають розглядати господарські суди незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

5. У справі № 371/456/24 суди першої й апеляційної інстанцій встановили, зокрема, те, що позивач як голова Фермерського господарства «Зеленьківська Нива» звертався до Миронівської міської ради із клопотанням від 13 лютого 2024 року (а. с. 7-8) про укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:009:0003 (далі - земельна ділянка). Вказане клопотання обґрунтував тим, що на підставі наказу ГУ Держземагентства у Київській області № 10-5824/15-14-сг від 22 вересня 2014 року йому була передана в оренду земельна ділянка загальною площею 7,9889 га для ведення фермерського господарства строком на 35 років. Однак, оскільки договір не був укладений, він звернувся із відповідним клопотанням вже як голова створеного ним ФГ «Зеленьківська Нива».

6. Колегія суддів у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 371/456/24 не застосувала висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 через те, що, на відміну від предмета спору у справі № 371/456/24, той висновок нібито стосувався вирішення питання юрисдикції суду у спорах про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

7. Проте згідно з відомостями, які вказав позивач у клопотанні від 13 лютого 2024 року (а. с. 7-8), на підставі наказу ГУ Держземагенства у Київській області № 10-5824/15-14-сг від 22 вересня 2014 року земельна ділянка вже була виділена саме для ведення фермерського господарства. Немає жодних даних про те, що на час подання позову або навіть на час розгляду справи у Верховному Суді цільове призначення цієї ділянки змінилося.

8. Позивач просив суд визнати протиправним і скасувати рішення Миронівської міської ради від 7 березня 2024 року № 5107-65-VІІІ «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (пай)». Згідно з цим рішенням рада вирішила:

1. Надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,9889 га з кадастровим номером 3222983400:02:009:0003, розташованої за межами с. Коритище, (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02) на ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01).

2. Розроблений проект землеустрою подати на затвердження на сесії Миронівської міської ради.

3. Надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу зазначеної земельної ділянки.

9. Отже, цей спір стосується права користування земельною ділянкою (оренди), яка на момент подання позову мала цільове призначення для ведення фермерського господарства. Позивач серед іншого заперечує можливість зміни цього призначення на інше, вважає, що він має право укласти договір оренди вказаної ділянки, маючи чинний наказ ГУ Держземагентства у Київській області № 10-5824/15-14-сг від 22 вересня 2014 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства позивачеві та надання йому в оренду для ведення такого господарства строком на 35 років земельної ділянки загальною площею 7,9889 га з кадастровим номером 3222983400:02:009:0003.

10. Помилковим є акцент у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року на тому, що «предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення Миронівської міськради про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (пай) фізичній особі ( ОСОБА_2 ), який не є спором про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства». Те, що ОСОБА_2 у зверненні до міської ради просила надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (паю), на зміст спірних відносин і визначення юрисдикції суду не впливає. Вочевидь, за назвою оскарженого рішення міської ради юрисдикцію суду визначати не можна. Позивача не цікавить оформлення частки (паю). Він стверджує, що має документ, який засвідчує його право укласти договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства строком на 35 років. Те, що цю сформовану земельну ділянку ОСОБА_2 вважала на момент звернення до міської ради земельною часткою (паєм), суті спору не змінює. Оскаржене рішення міської ради чітко фіксує цільове призначення земельної ділянки, щодо якої є спір - для ведення фермерського господарства. Цього достатньо для того, щоби підтвердити правильність судових рішень, які 20 листопада 2024 року скасував Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

11. Суб`єктний критерій, починаючи з 15 грудня 2017 року, є додатковим до предметного. «У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин, і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання» (пункт 6.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19). Тому якщо за предметом спір стосується права користування земельною ділянкою (оренди) з «комерційним» цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства - немає жодних сумнівів у тому, що такий спір належить до юрисдикції господарських судів. Саме у цьому була ідея висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19. Суди першої й апеляційної інстанцій правильно її зрозуміли.

12. Зрештою, додатково зверну увагу на те, що позивач для укладення договору оренди спірної земельної ділянки вже зареєстрував ФГ «Зеленьківська нива». І до міської ради для укладення цього договору звертався саме від імені вказаного господарства (а. с. 7-8). Інтерес в оформленні права оренди земельної ділянки є не у позивача-фізичної особи, а у ФГ «Зеленьківська нива». Саме із ним, а не з позивачем в орендодавця будуть договірні відносини у разі укладення відповідного договору оренди. Це відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду щодо належного користувача земельної ділянки для ведення фермерського господарства після його державної реєстрації.

13. З огляду на викладене вважаю, що скасування Верховним Судом оскаржених судових рішень у справі № 371/456/24 є помилковим. Суддя Д. А. Гудима