Постанова Київський апеляційний суд № 759/21569/24

Постанова Іменем України 17 грудня 2024 року м. Київ провадження №33/824/5648/2024 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф. за участю захисника ОСОБА_1 - Шевченка Дмитра Сергійовича розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Шевченка Дмитра Сергійовича на постанову Святошинського районного суду м. Києва в складі судді Ключника А. С. від 15 листопада 2024 року у справі №759/21569/24 Святошинського районного суду м. Києва про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП громадянина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , У С Т А Н О В И В: 28 вересня 2024 року, лейтенантом поліції Сікорським А. А., складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №138485 про те, що громадянин ОСОБА_1 , 11.09.2024, о 16 годині 00 хвилин, в м. Києві на проспекті Берестейському 67, керував транспортним засобом «RENAULT», д.н.з. НОМЕР_2 , у стані наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В протоколі зазначено, що огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку у КМНКЛ «Соціотерапія» у лікаря нарколога та підтверджено висновком №004863. До протоколу долучено відео з БК 477704, 477756, 472886, 470180, висновок медичного закладу, рапорт та повідомлення. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - Шевченко Д. С. подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із відмовою місцевого суду у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначив, що подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи у дистанційному режимі шляхом сканування матеріалів та відправки їх на його електронну адресу, у тому числі і відеозаписи з бодікамер та проводити усі засідання у режимі відеоконференції та внести його дані РНОКПП до системи «Електронний суд». Додав, що 15.11.2024 до суду першої інстанції прибув ОСОБА_1 та просив помічника судді у коридорі задовольнити клопотання, надати справу на ознайомлення та відкласти пригляд справи, оскільки адвокат повідомляв суд, що немає можливості прибути в судове засідання, оскільки територіально перебуває у м. Суми та з введенням воєнного стану в Україні та з міркувань власної безпеки обмежив своє пересування територією України та просив проводити засідання у режимі відеоконференції. Однак у телефонному режимі ОСОБА_1 повідомив адвоката, що його вже визнали винним без засідання, без захисника та без надання пояснень, а далі ОСОБА_1 був запрошений до судді Ключника А. С. де останній зазначив про винуватість ОСОБА_1 та запитав чи бажає той щось пояснити, на що ОСОБА_1 зазначив, що ні, бо його вже притягнуто до відповідальності без розгляду справи та адвоката, на що суддя зазначив, що передає «пламєнний прівет» адвокату Шевченку Д. С. та не буде возити йому справи додому на ознайомлення разом з чашкою кави. За вказаних обставин просив дослідити матеріали справи, надати оцінку діям судді Ключника А. С., скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15.11.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Крім того, просив проводити судові засідання у режимі відеоконференцзв`язку, внести дані його РНОКПП до системи «Електронний суд» та надіслати сканкопії матеріалів на його електронну адресу або завантажити їх до підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». Постановою Київського апеляційного суду від 10.12.2024 клопотання задоволено частково. Постановлено проводити усі наступні засідання у режимі відеоконференцзв`язку та внести дані РНОКПП Шевченка Д. С. до системи «Електронний суд». У судове засідання 10.12.2024 ані ОСОБА_1 , ані його захисник Шевченко Д. С. не з`явилися. Шевченко Д. С. просив відкласти розгляд справи у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні, яке було призначено раніше на аналогічний час. Суд задовольнив клопотання Шевченка Д. С. та відклав розгляд справи на 17.12.2024. 13.12.2024 ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами справи у приміщенні Київського апеляційного суду, про що склав відповідну розписку, у якій також вказав, що про дату та місце судового засідання повідомлений. 17.12.2024 ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином. З клопотанням про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 не звертався. Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. З огляду на викладене апеляційний суд вважає за можливе, провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - Шевченко Д. С., який перебував у режимі ВКЗ, надав пояснення, тотожні зазначеним в апеляційній скарзі, підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити з підстав наведених в ній. Крім того, пояснив, що після ознайомлення із матеріалами справи у нього з`явилися зауваження щодо процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 . Зокрема зазначав, що відеозаписом не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу, а відтак вимога щодо проходження огляду є незаконною. Також додав, що є неправомірним те, що один екіпаж виявив ознаки та привіз до медичного закладу, а другий проводив огляд. Зазначав, що відеозапис є фрагментарним та не відповідає профільній інструкції МВС. Додав, що з відео незрозуміло що ОСОБА_1 робив у медичному закладі. Зазначив, що ОСОБА_1 був без нагляду поліцейських у лікаря-нарколога тривалий час, а тому міг вжити наркотичні засоби у медичному закладі. Додав, що протокол складено без участі ОСОБА_1 та роз`яснення йому прав, що, вважав, є порушенням прав останнього. Додав, що акт огляду складено 11.09.2024, а висновок 16.09.2024, однак, вважав, що висновок має бути складеним раніше ніж акт огляду. Висновок лікаря нарколога у встановленому законом порядку не оскаржували. Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 - Шевченка Д. С., вивчив та перевірив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідив наявні у справі докази, перевірив доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП, повністю доведена належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №138485 від 28.09.2024; висновком КНП «Київська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 16.09.2024 щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння (канабіноїди (марихуана); постановою серії ЕНА №3029324 від 11.09.2024 якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за порушення вимог знаку 3.21 (в`їзд заборонено) здійснив рух в зоні його дії; повідомленням про запрошення до підрозділу поліції для складання протоколу та відеозаписами з бодікамер поліцейських. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Відповідно до п. 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Пунктом 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки наркотичного сп`яніння. Згідно з п. 12 розділу 2 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, виявлення у водіїв ознак сп`яніння є дискреційними повноваженнями поліцейських, і ознаки можуть бути встановлені як органолептичним шляхом так і шляхом візуального спостереження. При цьому, наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп`яніння чи спростування такого стану за результатами огляду. Оскільки у даному випадку результат огляду став висновок лікаря нарколога, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння (канабіноїди), то обставини установлення ознак сп`яніння правового значення не мають. Більше того, відеозаписом зафіксовано, що поліцейський перевіряв ознаки після того, як ОСОБА_1 особисто повідомив поліцейським, що місяць назад вживав «траву». Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку. Скаржник не зазначав у апеляційній сказі підстав незгоди із процедурою огляду чи висновком медичного закладу. Як зазначив захисник Шевченко Д. С. висновок КНП «Київська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 16.09.2024 не оскаржувався. Клопотання про зупинення провадження у справі на час повторного дослідження зразків біологічного середовища, що зберігалися у КНП «Київська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» в рамках оскарження висновку до суду першої інстанції не подавали. Оскільки апеляційна скарга зводиться лише до незгоди із процесуальним рішенням місцевого суду про відмову у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_1 - Шевченка Д. С., та незгоди із процесуальною поведінкою судді першої інстанції, суд апеляційної інстанції переглядаючи справу, перевіряє доводи в межах заявлених у апеляційній скарзі. Апеляційна скарга не містить жодного доводу на спростування факту керування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, чи незгоди із процедурою проходження огляду останнім, обставини яких детально відображено на відеозаписах із бодікамер поліцейських. Разом з тим, слід зазначити, що апеляційний суд повністю погоджується із висновками суду щодо наявності у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин викладених у протоколі щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9.а ПДР України, а саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Апеляційний суд також погоджується із позицією місцевого суду щодо відсутності порушень під час збирання доказів, які б свідчили про їх недопустимість та спростовували б наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Скаржник помилково вважає, що огляд проведений у лікаря нарколога містить процедурні порушення, які вказують на його недійсність і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, з огляду на наступне. За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (п.

3. Розділу 3 Інструкції). Відповідно до п. 4 Розділу 3 Інструкції метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (п. 12 Розділу 3 Інструкції). Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акта медичного огляду (п. 16 Розділу 3 Інструкції). Згідно з п. 17 Розділу 3 Інструкції зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я (п. 20 Розділу 3 Інструкції). Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку. Отже, метою огляду є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння, що підтверджується лабораторним дослідженням, біологічного середовища, зокрема сечі, оглянутої особи, внаслідок чого складається акт огляду, на підставі якого видається висновок, зміст якого повідомляється оглянутій особі, в присутності поліцейського. З аналізу вищенаведених норм Інструкції вбачається, що висновок видається на підставі акта медичного огляду, тобто не може бути виданий раніше, ніж буде складено та підписано акт огляду водія. Більше того, такий висновок складається безпосередньо після огляду особи, але не раніше підписання акту огляду, та видається під підпис поліцейському та оглянутій особі. У випадку незгоди оглянутої особи з таким висновком, він може бути оскаржений у встановленому законом порядку. Доводи скаржника щодо інших процедурних порушень не знайшли свого підтвердження при перегляді відеозапису, адже бодікамерою чітко зафіксовано процедуру огляду ОСОБА_1 , процес відібрання біологічних зразків (сечі) останнього, у дві відповідні ємності, які були герметично запаковані та опечатані лікарем наркологом. Крім цього, ОСОБА_1 було роз`яснено про зберігання одного із зразків протягом 90 днів з моменту їх відібрання, у разі оскарження ним висновку лікаря нарколога у встановленому законом порядку до вищестоящого медичного органу та необхідності повторного дослідження біологічного середовища на вміст наркотичних засобів. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що відеозапис викладений на диску не є безперервним, однак об`єму такого відеозапису з таким великим часовим проміжком, що охоплював обставини зупинки транспортного засобу та обставини завершення медичного огляду, достатньо для перевірки встановлених судом обставин визнання факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Участь у процедурі огляду лікарем-наркологом іншого екіпажу поліції не є порушенням норм законодавства, що стосуються оформлення адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП та не порушують прав ОСОБА_1 , а тому не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Апеляційний суд, констатуючи факт зупинки ОСОБА_1 , вважає таку зупинку законною, з огляду на наступне. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. З наведеного вбачається, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. З огляду на викладене факт зупинки транспортного засобу «RENAULT», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 не свідчать про порушення прав останнього. Доводи скаржника щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, спростовуються наявними у справі доказами, а саме копією постанови серії ЕНА №3029324 від 11.09.2024, з якої вбачається, що останній 11.09.2024, о 16 год.00 хв., на просп. Берестейському в м. Києві, порушив вимогу знаку 3.21 (в`їзд заборонено) здійснив рух в районі його дії, чим скоїв адміністративне правопорушення, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП (а. с. 5). Матеріали справи не містять доказів на підтвердження скасування даної постанови з підстав не доведення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 визнав факт керування автомобілем, та зафіксоване положення автомобіля посеред виїзду із двору на проїжджу частину та вихід ОСОБА_1 із місця водія в момент підходу до автомобіля поліцейського та визнання факту проїзду на заборонений знак, з метою об`їзду частини дороги, та подальше спілкування з поліцейським щодо керування транспортним засобом, у тому числі пояснення щодо роботи у службі кур`єрської доставки та виконання замовлення в момент зупинки автомобіля свідчать про доведений факт керування транспортним засобом та законність вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння після виявлення ознак наркотичного сп`яніння та визнання факту «вживання трави» ОСОБА_1 та перевірки ознак поліцейським. У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.9 а) ПДР України випливає із сукупності наявних в матеріалах справи доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №138485 від 28.09.2024; висновку КНП «Київська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 16.09.2024 щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння (канабіноїди (марихуана); постанови серії ЕНА №3029324 від 11.09.2024; повідомлення про запрошення до підрозділу поліції для складання протоколу та відеозаписів з бодікамер поліцейських. Апеляційний суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про сканування копій матеріалів справи та надсилання їх на електронну адресу захисника чи додавання в особистий кабінет підсистеми «Електронного суду», адже положеннями КУпАП не передбачено таких дій суду, а з положень ст. 268 вбачається, що як і захисник, так і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності мають знайомитися із матеріалами справи та робити копії, тощо в приміщенні суду. І таким правом ОСОБА_1 скористався у суді апеляційної інстанції. Разом з тим, суд вірно визнав причини неявки в судове засідання захисника ОСОБА_1 - Шевченка Д. С. неповажними, адже саме по собі введення воєнного стану та самостійне обмеження свого пересування захисником не є поважною причиною неявки у судове засідання. Тому суд вірно надав оцінку даному клопотанню та розглянув його із дотриманням норм процесуального права. Посилання на те, що ОСОБА_1 просив надати справу на ознайомлення не підтверджені матеріалами справи, оскільки останні не містять такого клопотання ОСОБА_1 . Щодо доводів про неналежну поведінку судді місцевого суду, то жодного доказу на підтвердження позиції захисту апеляційному суду не надано, як і не надано доказів, що судове засідання не відбулося. Натомість із мотивувальної частини постанови суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення. В цій частині доводи апеляційної скарги ґрунтуються лише на особистих поясненнях ОСОБА_1 . Крім того, суд апеляційної інстанції не має відповідних повноважень щодо перевірки некоректної поведінки судді місцевого суду. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 заявляв відвід судді першої інстанції. Апеляційна скарга не містить доводів щодо розгляду справи неповноважним складом суду. По суті, усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із процесуальним рішенням судді місцевого суду, щодо не вирішення його клопотання про відкладення розгляду справи, однак за обставин встановлених вище, такі доводи не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Більше того, таке право ОСОБА_1 та його захисника Шевченка Д. С. відновлено шляхом перегляду справи в апеляційному порядку та забезпечено можливість ознайомлення з матеріалами справи. При цьому, апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ? від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"). Постанова суду апеляційної інстанції містить достатні мотиви, для відповіді на істотні доводи скаржника. Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. На підстав викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Шевченка Дмитра Сергійовича - залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. Ф. Мазурик