Постанова 4823 № 738/2149/24

Справа № 738/2149/24 Головуючий у 1 інстанції Волошина Н. В. Провадження № 33/4823/1015/24 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2024 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Оседача М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2024 року,- В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн. Як встановив суд, 06 вересня 2024 року, о 17 год. 07 хв., по вул. Миру, 56, в с. Миколаївка, Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mercedes-Benz Vaneo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя та на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутності в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Зазначає, що з переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, у нього не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, у нього відсутнє почервоніння очей та обличчя, не має хиткої ходи та не чіткої мови. Вказує, що матеріали справи не містять доказів, які б вказували про перешкоди скласти протокол про адміністративне правопорушення на місці події, проте, даний протокол було складено лише через значний проміжок часу і невідомо де. Щодо направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 06.09.2024 року, в ньому зазначено, що документ складено о 17 год. 15 хв., проте з дослідженого відеозапису не вбачається, що воно взагалі складалося. В протоколі про адміністративне правопорушення в графі роз`яснення прав зазначено, що він відмовився від підпису, проте з дослідженого відео вбачається, що права йому працівниками поліції взагалі не роз`яснювалися, протокол складався за його відсутності. Також вказує, що наявні в матеріалах справи відеозаписи складаються з окремих файлів, не є безперервними, в зв`язку з чим, з даних відеозаписів неможливо встановити всі обставини події, що є порушенням Інструкції. До того ж, працівники поліції всупереч Інструкції, перед проведенням огляду на стан сп`яніння, не проінформували його про порядок застосування спеціального технічного засобу та при процедурі проходження огляду на стан сп`яніння, не було належним чином роз`яснено його права, а також і безпосереднє право скористатись правовою допомогою. Зазначає, що час вчинення адмінправопорушення вказаний у протоколі не відповідає реальному часу зафіксованому на відеозаписі, що є порушенням Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення працівниками поліції, також не відповідає дійсності і місце складання протоколу. Вказує, що працівником поліції його не було відсторонено належним чином від керування транспортним засобом, і дана обставина не підтверджена також відеозаписом із нагрудної камери поліцейського. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №832728 від 06.09.2024 року, ОСОБА_1 06 вересня 2024 року, о 17 год. 07 хв., по вул. Миру, 56, в с. Миколаївка, Чернігівського району, Чернігівської області, керував автомобілем марки Mercedes-Benz Vaneo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя), на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України (а.с.3). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудної камери інспектора патрульної поліції. В матеріалах справи наявний диск з відеозаписами події, яка мала місце 06.09.2024 року, за участю ОСОБА_1 , зміст яких підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Із даних відеозаписів, вбачається, що ОСОБА_1 поводив себе зухвало та агресивно, звертався до працівників поліції в образливій формі, вживаючи нецензурну лайку та взагалі залишив місце вчинення адмінправопорушення, і з цих підстав протокол про адмінправопорушення у присутності ОСОБА_1 не складався і його не було відсторонено від керування транспортним засобом, а тому доводи апелянта, в цій частині, не є слушними. Твердження апелянта про те, що працівники поліції не роз`яснили йому процесуальні права та не дали можливості скористатися правовою допомогою адвоката, чим було порушено його право на захист, є непереконливими, з огляду на таке. Із переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не ставив питання щодо надання йому адвоката, що свідчить про те, що останній не мав бажання скористатися правовою допомогою адвоката. Апеляційний суд також вважає, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості висловити свої доводи щодо обставин справи, висловлювати правову позицію в ході апеляційного перегляду справи, скористався своїм правом на оскарження постанови суду в апеляційному порядку, а тому відсутні підстави вважати, що було порушено його право на захист. З протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія та доданих до нього відеоматеріалів вбачається (а.с.3,6,9), що працівниками поліції були озвучені ОСОБА_1 та занесені до протоколу ті ознаки алкогольного сп`яніння останнього, які як наслідок потягли за собою пропозицію щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а отже, жодних порушень з боку працівників поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було. В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.09.2024 року (а.с.6), яке не вручалось останньому, у зв`язку з його відмовою від проведення такого огляду. Більш того направлення, яке має місце у матеріалах справи, у даному випадку, судом не може бути взято до уваги, оскільки відносно ОСОБА_1 було складено адмінматеріали саме за його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Твердження апелянта про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як відеофіксація не здійснювалася безперервно є непереконливим, оскільки відеозаписи є лише одними із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою. Крім того, на відеозаписах чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я, і підстави піддавати сумніву зміст даних відеозаписів відсутні. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов`язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейського у визначеному Законом порядку. На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп`яніння в разі продуття приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, від продуття якого він відмовився, а також його відмова від проходження відповідного огляду на стан сп`яніння саме - у закладі охорони здоров`я, і зумовило таку його поведінку. При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП. Незначні розбіжності у часі, який зазначено у протоколі про адмінправопорушення та на відеозаписі працівників поліції, на думку суду апеляційної інстанції, не спростовують вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наявними матеріалами справи, та не є безумовною підставою для скасування судового рішення. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівника поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності. Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ним уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. М. Оседач