Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/5844/24

Слідча суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/5844/24 Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/943/24 АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ У Х В А Л А І м е н е м У к р а ї н и 18 грудня 2024 рокумісто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю: секретарки судового засідання ОСОБА_5 , представників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52023000000000303, В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою слідчої судді накладено арешт на мобільний телефон Iphone 15 Pro Max IMEI: НОМЕР_1 , належний ОСОБА_9 , вилучений під час проведення огляду місцевості на території багатофункціонального комплексу «Emily Resort» за адресою: м. Винники, вул. Б. Хмельницького, буд. 9 (а. с. 83). Зазначене рішення мотивоване тим, що: (1) у кримінальному провадженні №52023000000000303 здійснюється досудове розслідування обставин, за яких група осіб, зорганізувавшись у стійке об`єднання для вчинення злочинів, з метою особистого збагачення, запропонували надати неправомірну вигоду службовій особі органів державної влади за вчинення нею дій в їх інтересах з використанням її повноважень, а службова особа органів державної влади прийняла пропозицію одержати неправомірну вигоду від групи осіб, організованої у стійке об`єднання, за вчинення нею дій в їх інтересах; (2) дані матеріалів клопотання можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_9 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) віднайдений під час огляду місцевості мобільний телефон захищений системою логічного захисту, подолання якої можливе лише спеціалістом в лабораторних умовах; (4) вилучений телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/; (5) наявні умови, передбачені абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК; (6) накладення арешту на майно є необхідним для виконання завдань кримінального провадження; (7) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується, та не надто обтяжливим; (8) обмеження права власності є співрозмірним завданням кримінального провадження (87-95). В апеляційній скарзі представник просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно (а. с. 106-110). Апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що: (1) слід поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки повний текст ухвали сторона захисту отримала лише 09.12.2024; (2) телефон вилучено під час огляду з грубим порушенням норм чинного КПК; (3) мобільний телефон не може бути визнаний речовим доказом згідно зі ст. 98 КПК; (4) постанова детектива про визнання майна речовим доказом не містить обґрунтування за якими із критеріїв майно визнано речовим доказом, а тому є формальною; (5) мобільний телефон не є комп`ютерною системою чи її частиною, а тому посилання слідчого судді на абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК безпідставне; (6) не доведено існування ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК. В судовому засіданні представники підтримали апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній. ОСОБА_9 , будучи обізнаним про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за його особистої участі не звертався. Прокурор заперечив проти поновлення строку на апеляційне оскарження, ураховуючи присутність під час прийняття рішення про арешт майна власника з представницею. Заперечував також проти задоволення апеляційної скарги, оскільки огляд проведено згідно з КПК, а вилучений мобільний телефон відповідає ознакам речового доказу. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчою суддею, та зробленим висновкам, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Вирішуючи чи своєчасно подано апеляційну скаргу, колегія суддів враховує, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК). При вирішенні питання про те, який саме день слід вважати днем оголошення ухвали слідчого судді - день оголошення резолютивної частини ухвали чи день оголошення повного її тексту, суд повинен керуватися приписами ст. 376 КПК. Так, у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18). В ч. 5 ст. 115 КПК вказано, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день (ч. 7 ст. 115 КПК). Оскільки оскаржувану ухвалу постановлено 11.07.2024 за присутності та участі в судовому засіданні ОСОБА_9 та його представниці ОСОБА_10 (а. с. 80-83), то для сторони власника майна строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення слідчої судді розпочався 12.07.2024, а завершувався 16.07.2024 (останній день для подання апеляційної скарги). Зважаючи на те, що з апеляційною скаргою представник ОСОБА_6 звернулася лише 10.12.2024, то він пропустив строк на апеляційне оскарження. Але пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (ч. 1 ст. 117 КПК). Необізнаність особи з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, коли отримано лише його резолютивну частину, а повний текст вручено після спливу строків на апеляційне оскарження, може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18). Ураховуючи, що сторона власника майна була присутня в судовому засіданні 11.07.2024 у Вищому антикорупційному суді під час проголошення резолютивної частини оскаржуваної ухвали, але її повний текст їй судом не надсилався, то вона не була обізнана з мотивами постановлення оскаржуваної ухвали. Про вказані мотиви представник дізнався з повного тексту вищевказаної ухвали, який отримала представниця ОСОБА_11 лише 09.12.2024, звернувшись 05.12.2024 за її отриманням до суду (а. с. 98). Вищевказані обставини у своїй сукупності вказують на те, що сторона власника майна у тому обсязі, який необхідний для ефективної реалізації права на апеляційне оскарження, дізналася про мотиви прийняття оскаржуваного рішення лише 09.12.2024 з його повного тексту. Обставин, які б вказували на зловживання з боку сторони власника майна, у зв`язку з якими за отриманням повного тексту ухвали вона не зверталася в період з 11.07.2024 по 09.12.2024, прокурором не наведено і судом не встановлено. Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 довів наявність поважної причини, з огляду на яку строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню. У ході оцінки доводу представника щодо вилучення мобільного телефону з грубим порушенням норм КПК, колегія суддів виходить із того, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК). Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст. 237 КПК). Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Ч. ч. 5, 7 ст. 237 КПК визначено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. При проведенні огляду уповноважують слідчого, прокурора оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 1, 3 ч. 2 ст. 168 КПК). Згідно з матеріалами судового провадження встановлено, що у ході проведення детективом Національного антикорупційного бюро України невідкладного огляду ділянки місцевості за адресою: Львівська обл., м. Винники, вул. Б. Хмельницького, буд. 9, дозвіл на проведення якого надалі було надано ухвалою слідчого судді, на декоративному навісі перед входом в рекреаційний санаторій «Emily hotel» віднайдено належний ОСОБА_9 мобільний телефон, доступ до якого жодним чином не обмежений. Зважаючи на можливу наявність на мобільному терміналі зв`язку відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, ураховуючи необхідність подолання логічного захисту та неможливість здійснити на місці проведення його огляду віднайдений мобільний телефон вилучено для дослідження в лабораторних умовах (а. с. 7-15, 23-41, 62-64, 129-137). Колегія суддів вважає, що детектив мав повне право на прийняття рішення стосовно вилучення відповідного майна, надання якого разом з інформацією, що міститься на відповідному носії, є необхідною умовою подолання логічного захисту і отримання доступу до наявної в ньому інформації, зважаючи на необхідність подолання системи логічного захисту. Поруч із наведеним, вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо ціллю арешту майна є збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК). У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК). Так, за змістом ч. 1 ст. 98 КПК вилучений під час огляду мобільний телефон, власником якого є ОСОБА_9 , відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що він (1) був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) був об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набутий кримінально протиправним шляхом. Ураховуючи обставини, зазначені вище, в тому числі ненадання ОСОБА_9 детективу паролю до систем логічного захисту телефону (а. с. 62-64), подолання якого можливе лише спеціалістом в лабораторних умовах, його слід вважати речовим доказом (а. с. 65-66). Суд вважає досить ймовірним, що на вказаному мобільному терміналі зв`язку наявні відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зважаючи на те, що ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні є підозрюваним, а також під час досудового розслідування було зафіксовано спілкування ОСОБА_9 із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не лише під час їх особистих зустрічей, а й з використанням телефону. Зокрема, ОСОБА_9 надсилав ОСОБА_12 список підшуканих кандидатів на посади керівника митниці (а. с. 7-13, 23-41). Тому колегія суддів вважає, що вилучений під час огляду місцевості мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, відповідають ознакам, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК. Доказів, які б спростовували наведені висновки, не наведено й суду не надано. Отже, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилученому мобільному телефоні відомості мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, наявні підстави для накладення арешту на майно. Крім того, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема, що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК). Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню. У ході застосування до цієї справи наведених положень колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільному телефоні, у тому числі зважаючи на неможливість його огляду та дослідження (а. с. 62-64); (3) ненадання ОСОБА_9 паролю доступу до вилученого мобільного телефону детективу, що може свідчити про існування листування, яке може стосуватися обставин, котрі є предметом розслідування в даному кримінальному провадженні; (4) відсутності в сторони обвинувачення можливості самостійно під час огляду подолати логічний захист телефону. Усе це в сукупності може вказувати на намагання власника майна приховати від органу досудового розслідування факт наявності на зазначеному носії інформації про події, що розслідуються у кримінальному провадженні №52023000000000303. Отже, враховуючи наведене та зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилученому мобільному телефоні відомості, які мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), накладення арешту на майно необхідне, оскільки дозволить виконати завдання, для виконання якого детектив звернувся з клопотанням. Інших порушень вимог КПК в ході апеляційного перегляду також не встановлено. Ураховуючи, що в ході апеляційного перегляду доводи представника не знайшли свого підтвердження, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити. Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Строк на апеляційне оскарження поновити. Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2024 року - без змін. Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4