Постанова 4855 № 320/6669/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6669/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року. Зобов`язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24.07.1996 року по 25.08.2021 року проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.08.2021 року №322 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2021 року №177 виключений зі списків особового складу, всіх видів забезпечення з 25.08.2021 року і направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період з 29.06.2010 року по 26.06.2020 року позивач проходив військову службу в Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України, з 26.06.2020 року по 02.10.2020 року перебував у розпорядженні директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України та утримувався поза штатом Головного управління майна та ресурсів, що підтверджується довідкою Командування Сил логістики ЗСУ від 25.08.2021 року №370/626 про проходження служби ОСОБА_1 . 09.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про перерахунок індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2010 року по 31.12.2015 року із застосуванням для її нарахування базового місяця (місяця підвищення окладів грошового забезпечення) - січня 2008 року та виплату різниці індексації за даний період з урахуванням раніше виплачених сум індексації; виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за липень 2010 - грудень 2015 років до моменту фактичної її виплати. Листом від 27.12.2022 року №423/Н-1240/1/912 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2010 року по 31.12.2015 року із застосуванням для її нарахування базового місяця (місяця підвищення окладів грошового забезпечення) - січня 2008 року, оскільки індексація грошового забезпечення за вказаний період виплачена відповідно до вимог нормативно-правових актів України в повному обсязі. Також у листі від 27.12.2022 року №423/Н-1240/1/912 повідомлено позивача, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністру України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, а саме в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2021 року №159, виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за липень 2010 - грудень 2015 років до моменту фактичної її виплати, то колегія суддів переглядає оскаржуване рішення лише в цій частині. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до приписів статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2020 року №2050-ІІІ (надалі - Закон №2050-ІІІ) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно з пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (надалі - Порядок №159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Також дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №336/4675/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17 та від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17. Водночас, згідно зі змістом статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Таким чином, вищевказаною нормою передбачено нарахування компенсації втрати частини доходів у тому разі, якщо відповідні суми доходів були нараховані, проте не були отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що позивачу відповідні суми індексації нараховані не були, грошове забезпечення із прожиткового мінімуму на відповідний рік не перераховувалось, відтак відсутній факт порушення строків виплати нарахованої індексації як складової частини грошового забезпечення та перерахованого грошового забезпечення. Окрім того, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на індексацію грошового забезпечення, обчислену із встановленням базового місяця «січень 2008» та з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку 1078 а також грошове забезпечення перераховане із прожиткового мінімуму на відповідний рік. Відповідно, питання щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є похідним і повинне вирішуватись після здійснення відповідачем перерахунку та виплати спірних виплат позивачу. Крім того, відповідач ще не здійснював нарахування та виплату позивачу спірних виплат на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні їх нарахування та виплати будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд першої інстанції вірно відмовив у їх задоволенні як передчасно заявлених. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відтак, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині щодо зобов`язання відповідача відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2021 року №159, виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за липень 2010 - грудень 2015 років до моменту фактичної її виплати є передчасними та задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.