Постанова 4854 № 420/12401/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12401/24 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Дата і місце ухвалення 22.07.2024р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 599 від 31.03.2023 року про відмову в призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію по втраті годувальника з моменту звернення з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 року позов задоволено. Визнанопротиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 599 від 31.03.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника померлого ОСОБА_2 з дати звернення із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з 28.03.2023 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказував на те, що згідно із статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю. Апелянт також вказував на те, що для призначення пенсії згідно з пунктом 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок), подаються заява, копія свідоцтва про смерть годувальника, копія свідоцтва про шлюб, довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебуванні на утриманні, копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк" та копія паспорта. Як зазначив апелянт, у зв`язку з тим, що позивачем не надано свідоцтво про шлюб, а згідно з рішенням Приморського районного суду від 07.12.2022 року по справі №947/17484/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано у 1998 році, тому для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника правових підстав немає, про що позивача було повідомлено листом Головного управління. З огляду на зазначене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку Головного управління ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком, що підтверджено довідкою про доходи № 6880 8282 6798 1850. Судом також встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 03.12.1967 року був укладений шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим 30.12.1969 року № НОМЕР_1 . Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданим 16 березня 2006 року (повторно), шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано 15 серпня 1998 року, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №

658. Відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 від 01.09.2021 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 01 вересня 2021 року складено відповідний актовий запис № 10965. Сторони не заперечують, що ОСОБА_2 був військовим пенсіонером та отримував пенсію на підставі Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до пенсійної справи №ЮО060543 - Міноборони ОСОБА_2 виплачувалась пенсія за вислугу років. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2022 року у справі № 947/17484/22, яке набрало законної сили 07.01.2023 року, встановлено факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в період часу з січня 2013 року по день смерті ОСОБА_2 . Також зазначеним рішенням встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в період часу з січня 2013 року по день смерті ОСОБА_2 . 28.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 . До заяви додано такі документи: довідку про реєстрацію місця проживання перебування фізичної особи на території м.Одеси, довідка зняття з реєстрації місця проживання особи, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2022 року (справа № 947/17484/22). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.03.2023 року № 599 позивачці було відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника, у зв`язку з тим, що нею не було надано свідоцтва про шлюб, а згідно з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2022 року по справі № 947/17484/22, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано у 1998 році. З огляду на зазначене Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області зазначило про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника за померлого ОСОБА_2 . Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржила його до суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до п. 12 розділу ІІ Порядку № 3-1 за документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду, а згідно з п. 13 розділу ІІ Порядку № 3-1, за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються: 1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; 2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника. Суд першої інстанції дійшов висновку, що аналіз наведених норм права доводить, що право на призначення пенсії в разі втрати годувальника мають як дружина померлого, так і особа, яка була на його утриманні, що може бути підтверджено відповідними документами, перелік яких наведений у п. 13 розділу ІІ Порядку № 3-1. З огляду на те, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника позивач надала рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2022 року по справі № 947/17484/22, відповідно до якого встановлено факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в період часу з січня 2013 року по день смерті ОСОБА_2 та встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в період часу з січня 2013 року по день смерті ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив у призначенні позивачу пенсії в раз варти годувальника з тих підстав, що не було надано свідоцтво про шлюб, оскільки позивач просила призначити їй пенсію в разі втрати годувальника з підстав того, що вона є непрацездатною особою та перебувала на утриманні ОСОБА_2 та жили однією сім`єю, що підтверджено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2022 року по справі № 947/17484/22. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне: Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Статтею 29 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті. Згідно ст. 30 Закону № 2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні. За положеннями статті 31 Закону № 2262-XII, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Пунктом Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, чинним на момент звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії, визначено, що для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев`ятим пункту 7 цього Порядку. Для призначення пенсії в разі втрати годувальника особам, зазначеним у пункті "а" статті 30 Закону (2262-12), додатково подаються такі документи: копія свідоцтва про народження; довідка з навчального закладу про навчання із зазначенням дати його закінчення, а також про перебування на повному державному утриманні; довідка Лікарсько-консультативної комісії про визнання дитини інвалідом або довідка МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства; копії свідоцтв про смерть батьків або інші документи, які підтверджують відсутність батьків (у разі призначення пенсії братам, сестрам, онукам); рішення суду про всиновлення; копія рішення про опіку чи піклування (у разі призначення пенсії дітям, які втратили обох батьків). Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), зазначеним у пунктах "б", "в", "д" статті 30 Закону (2262-12 ), додатково подаються такі документи: копія свідоцтва про шлюб; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія трудової книжки або довідка органів державної податкової служби про облік платника податків - суб`єкта підприємницької діяльності (для осіб, зазначених у пункті "д" статті 30 Закону ( 2262-12 ). Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), діду та бабусі, зазначеним у пунктах "б", "в", "г" статті 30 Закону (2262-12), додатково подаються такі документи: довідка МСЕК (за наявності групи інвалідності); копія свідоцтва про народження померлого годувальника або рішення суду про встановлення родинних стосунків; довідка уповноваженого органу з місця проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника (для призначення пенсії вітчиму або мачусі). Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне: Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства. В свою чергу умови призначення пенсії по втраті годувальника, а також коло осіб, які мають право на призначення даного виду пенсії визначає саме Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII. Як вже зазначалось вище, Законом № 2262-XII передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. При цьому Законом № 2262-XII чітко визначено, хто в розумінні цього Закону вважається непрацездатним членом сім`ї. До таких осіб віднесено, зокрема, дружину загиблого, померлого або такого, що пропав безвісти військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом. Зі змісту норм Законом № 2262-XII убачається, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків. Ужиті в Законі поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За статтею 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. У постанові від 31.10.2019 року у справі №461/3169/17 Верховний Суд вказав на те, що у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб`єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу. У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать. Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану». Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.03.2015 року № 21-615а14. Таким чином, у розумінні ст. 30 Закону № 2262-XII право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника. За обставин даної справи, померлий ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перебували у шлюбі, оскільки шлюб між ними було розірвано 15 серпня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданим 16 березня 2006 року. З огляду на це ОСОБА_1 не є дружиною померлого ОСОБА_2 , а тому не має права на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до ст. 30 Закону № 2262-XII. Зважаючи на викладене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.03.2023 року № 599 про відмову позивачці у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, є правомірним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, що відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Частиною 1статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук