Постанова 4824 № 759/16106/22

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2024 року місто Київ справа № 759/16106/22 апеляційне провадження № 22-ц/824/9923/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Кириленко Т.В. від 23 січня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2022 року ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 22 лютого 2021 року між "ТОВ Фінансова компанія "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1497333. 14 червня 2021 року, між ТОВ "Фінансова компанія "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого позивач отримав право вимоги, в тому числі за договором позики № 1497333 від 22 лютого 2021 року. Відповідно до реєстру боржників № 3 від 16 серпня 2021 року до договору факторингу ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 1497333 від 22 лютого 2021 року, в сумі 26 818 грн 35 коп., з яких: 10 000 грн 00 коп. - заборгованість за основним боргом; 16 818 грн 35 коп. - заборгованість за відсотками. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" просило стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 26 818 грн 35 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року позов ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором позики № 1497333 від 22 лютого 2021 року в розмірі 26 818 грн 35 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 грн, а всього - 29 299 грн 35 коп. Суд першої інстанції констатував наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором, а також неналежне виконання позичальником обов`язків з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим і виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Короткий зміст вимог апеляційної скаргита її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики № 1497333 від 22 лютого 2021 року. Відповідач не отримувала грошових коштів за вказаним договором. Наданий позивачем розрахунок не є належним доказом наявності заборгованості, оскільки не містить жодної деталізації сум грошових коштів, які отримані відповідачем згідно умов кредитного договору, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Посилається на те, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки щодо наявності права вимоги у позивача до відповідача, а також в порушення статті 1048 ЦК України стягнув заборгованість по відсоткам за весь період прострочення. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано. Розмір заборгованості відповідачем жодним доказом не спростовано, зокрема контррозрахунку не надано. З огляду на наведене вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ "Фінансова компанія "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" договір позики № 1497333, відповідно до якого отримала кошти у розмірі 10 000 грн строком на 15 днів із фіксованою відсотковою ставкою в розмірі 1,99 % в день. Відповідно до пункту 3 договору позики проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , про що свідчить пункт 11 договору позики. Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що вона ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (підпункт 4.1 пункту 4 договору позики). Також погодилася, що до моменту підписання договору позики вивчила цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору їй зрозумілі (підпункт 4.2. пункту 4 договору позики). Відповідно до пункту 5 договору позики, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі. Згідно з пунктом 6 договору позики, договір укладений в результаті зваженого рішення сторін, на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Договір діє з моменту перерахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за цим договором. ОСОБА_1 свої зобов`язання по поверненню позики належним чином не виконала, у встановлений договором строк позику не повернула та відсотки не сплатила, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за договором позики № 1497333 від 22 лютого 2021 року в розмірі 26 818 грн 35 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 16 818 грн 35 коп. 14 червня 2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого позивач отримав право вимоги, в тому числі за договором позики № 1497333 від 22 лютого 2021 року. Згідно витягу з реєстру боржників № 3 від 16 серпня 2021 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 1497333 від 22 лютого 2021 року. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина 1 статті 638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України). За правилом частина 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень частин 1, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" , згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону). Згідно із частина 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частина 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь кредитора. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність доказів перерахування коштів позичальнику, колегія суддів зазначає таке. У відповідності до умов договору позики, кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на банківській картковий рахунок позичальника. При реєстрації на сайті, позичальник повинен вказати дані своєї банківської картки, на яку він хоче отримати позику. Зазначена картка повинна пройти прив'язку до особистості позичальника і верифікацію. При проходженні процедури верифікації картки позичальник вводить у відповідне поле код операції, отриманий від свого банку (пункт 3.2. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "Фінансова компанія "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" (на умовах повернення позики в кінці строку позики)). Договір позики № 1497333 від 22 лютого 2021 року є дійсним в силу приписів статті 204 ЦК України про правомірність правочину. Вимог щодо визнання зазначеного договору недійсним чи встановлення факту неукладеності до суду відповідачем не заявлялося. Відтак, договір позики № 1497333 від 22 лютого 2021 року, а також правила надання грошових коштів у позику підтверджують факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику відповідачу коштів у погодженому розмірі. Факт отримання коштів підтверджується договором позики, який у встановленому законом порядку недійсним не визнаний. Крім того, враховуючи умови надання кредитних коштів, саме відповідач має доступ до свого рахунку, і вона має можливість представити суду виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак таких доказів відповідач суду не надала. Розрахунок заборгованості наданий позивачем також не спростований відповідачем жодним доказом. Надані позивачем до суду першої інстанції копія договору та витяг з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема, підписи та печатки сторін, і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним договором позики, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Окрім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості по кредитним договорам, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору. Щодо доводів про неправомірне нарахування заборгованості, в тому числі відсотків, колегія суддів зазначає, що умовами договорів визначено те, що позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбаченим договором. Договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ним умови, на яких сторони погодились реалізувати свої права та обов`язки, тобто, виконати свою частину зобов`язання. Водночас, зобов`язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №911/24/23 від 14 лютого 2024 року. Окрім того, Верховним Судом у справі № 910/9072/17 від 26 червня 2018 року зроблено висновок про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно з вимогами статті 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Отже, є неприйнятними доводи відповідачки, щодо безпідставного нарахування заборгованості, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Більш того, позивач просив стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлено. Факт не вчинення жодних дій ОСОБА_1 щодо розірвання кредитного договору, а також користування кредитними коштами є нічим іншим як визнанням вищевказаного договору позики таким, що укладений з досягненням всіх істотних умов (див. постанову Верховного Суду у справі №526/405/13 від 10 січня 2019 року). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: