Постанова Одеський апеляційний суд № 947/7671/20

Номер провадження: 22-ц/813/858/24 Справа № 947/7671/20 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О., учасники справи: позивач Одеська міська рада відповідач і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 треті особи Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Наталія Володимирівна, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гоелз Олександра Іванівна, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 травня2022 року у цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Наталія Володимирівна, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гоелз Олександра Іванівна, ОСОБА_3 про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна з незаконного володіння, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У квітні 2020 року Одеська міська рада звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гоелз Олександра Іванівна, ОСОБА_3 , про визнання спадщини відмерлою, визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна з незаконного володіння, в якій просить суд: -визнати спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою; - визнати за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.11.2017 року, серія та номер 2778, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Наталією Володимирівною на ім`я ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно квартири АДРЕСА_1 , - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 ; - стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради судові витрати; - встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого, це рішення суду, після набрання законної сили, є підставою уповноваженому на те органу для скасування рішення індексний номер 37968393 від 06.11.2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Наталією Володимирівною; скасування рішення індексний номер 42442199 від 08.08.2018 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гоелз Олександрою Іванівною; проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2017 року по справі №522/13730/17-ц встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю; визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги. На підставі вказаного судового рішення приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Наталією Володимирівною 06.11.2017 року було видане на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому, ОСОБА_1 продав вищевказану квартиру на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2018 року. Постановою Одеського апеляційного суду від 25.02.2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2017 року було скасовано; заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги - залишено без розгляду. Позивач стверджує, що оскільки рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03.10.2017 року було скасоване апеляційним судом, то ОСОБА_1 не мав права на спадкування майна після смерті ОСОБА_4 , а тому свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 06.11.2017 року на ім`я ОСОБА_1 є недійсним відповідно до положень ст. 1301 ЦК України. Також як зазначає позивач, з часу смерті спадкодавця ОСОБА_4 жодна особа, крім ОСОБА_1 , із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не зверталась, а тому у ОСОБА_4 відсутні спадкоємці за заповітом і за законом. У зв`язку з цим, позивач вважає, що квартира АДРЕСА_1 є відмерлою спадщиною, право власності на яку має бути визнане за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради. Зазначає, що спірне майно вибуло з володіння територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради поза її волею, оскільки в апеляційному порядку було скасоване рішення Приморського районного суду міста Одеси, а тому квартира АДРЕСА_1 повинна бути витребувана з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивача. При цьому, ОСОБА_2 , який придбав квартиру через дев`ять місяців після набуття права власності попереднім титульним володільцем, тобто знав, або проявивши принаймні розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірна квартира вибула з володіння законного власника з порушенням вимог закону. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24.05.2022 року у задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гоелз Олександра Іванівна, ОСОБА_3 , про визнання спадщини відмерлою, визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна з незаконного володіння - відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що факт вибуття спірного нерухомого майна у власність ОСОБА_1 з волі та відома Одеської міської ради підтверджується матеріалами цивільної справи №522/13730/17. Наявність порушеного права і інтересів Одеської міської ради пов`язане саме з бездіяльністю останнього, а задоволення позову і витребування спірної квартири у ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, уповноважена особа Одеської міської ради ОСОБА_5 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Наталія Володимирівна, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гоелз Олександра Іванівна, ОСОБА_3 про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна з незаконного володіння задовольнити в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, і як наслідок ухвалено незаконне, необґрунтоване рішення. Апелянт вважає, що відсутні правові підстави для визнання ОСОБА_1 спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 . Висновки суду першої інстанції щодо прийняття ОСОБА_1 спадщини та нібито відсутності в матеріалах справи доказів усунення його від спадкування чи відмови ОСОБА_1 від прийняття спадщини є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2017 року у справі № 522/13730/17, на підставі якого видано свідоцтво про право на спадщину за законом скасовано, то ОСОБА_1 не мав права на спадкування, а вищезазначене свідоцтво про право на спадщину є недійсним відповідно до положень статті 1301 ЦК України. Стосовно обставин набуття відповідачами права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, апелянтом зазначається, що станом на день ухвалення Приморським районним судом м. Одеси рішення у справі № 522/13730/17 Одеській міській раді не було відомо про можливе заволодіння шахрайським шляхом спірним об`єктом нерухомого майна. Так, 20.06.2018 року Громадська організація «ТЕМП «НТТ» звернулась до Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження № 12018160480002257. Крім того, оскільки рішення на підставі якого видано свідоцтво про право на спадщину скасовано, відтак правові підстави для набуття права власності ОСОБА_1 та подальшому відчуження ним на користь ОСОБА_2 спірного об`єкту нерухомості відсутні. Відтак, вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Підсумовуючи викладене в скарзі зазначено, що після смерті ОСОБА_4 , спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, що надає органу місцевого самоврядування право та покладає на нього обов`язок подати заяву про визнання спадщини відумерлою, а визнання спадщини відумерлою є підставою для виникнення права власності на спадкове майно у територіальної громади. З урахуванням наведеного територіальна громада, від імені якої діє орган місцевого самоврядування, не може бути позбавлена можливості на захист свого права на майно (легітимних і виправданих очікувань набути майно), а віндикація є способом захисту речового права, який спрямований на ефективне поновлення порушених прав на майно. Застосований спосіб захисту прав територіальної громади спрямований на підтримання принципу законності у сфері обігу нерухомого майна, а також створення належних умов для розподілу суспільних благ, зокрема виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо передачі житла у користування найменш забезпеченим та найбільш соціально вразливим категоріям мешканців відповідної територіальної одиниці. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Ознайомившись зі змістом апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2 в інтересах якого дії адвокат Галюров М.Ю. надали відзив, в якому вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню. У відзиві наголошується, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2017 року по справі № 522/13730/17-ц задоволено заяву ОСОБА_1 , встановлено факт проживання останнього та ОСОБА_4 в квартирі по АДРЕСА_2 однією сім`єю з 18.04.2008 року по 05.03.2014 року, встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Вказаним рішенням суду встановлено, що представник заінтересованої особи Одеської міської ради, в судове засідання не з`явився, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, рішення не оскаржували ні ОСОБА_1 , ні Одеська міська рада, і воно набрало законної сили 17.10.2017 року. 08.08.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шторгіною О.І. ОСОБА_2 який уклав договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_1 , мав усі підстави розраховувати , що він набуває право власності на нерухоме майно на підставі законних документів його власника, адже вони були отримані ОСОБА_1 у встановленому законом порядку від приватного нотаріуса 06.11.2017 року та їх перевірку здійснював приватний нотаріус Шторгіна О.С. перед посвідченням договору купівлі продажу від 08.08.2018 року, що входить до її обов`язку. Фактичне покладення на ОСОБА_2 з боку Одеської міської ради відповідальності за неналежне виконання уповноваженими особами своїх функцій покладених на них законом, вочевидь, не відповідає принципу верховенства права та є надмірними індивідуальним тягарем для ОСОБА_2 . Також, ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Галюров М.Ю. надано письмові пояснення, в яких просять врахувати практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у поданих поясненнях, при ухваленні рішення по справі. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи В судовому засіданні представник Одеської міської ради Романець Ю.-В.О. підтримала доводи апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалите нове рішення яким позовні вимоги Одеської міської ради задовольнити в повному обсязі. Представник ОСОБА_2 адвокат Галюров М.Ю. в судовому засідання надав пояснення аналогічним викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник ОСОБА_3 адвокат Савін С.О. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд апеляційної скарги без участі третьої особи та ї представника. Зауважує, що ОСОБА_3 вимоги, які викладені в апеляційній скарзі Одеської міської ради не підтримує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, з підстав, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а тому просить залишити апеляційну скаргу Одеської міської ради без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Відповідач ОСОБА_1 та треті особи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Різою Н.В., державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори 14.05.2008р., зареєстрованого в реєстрі за номером 3-1734 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «ОМБТІ та РОН» 08.10.2008 року №20509287. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 17.03.2014 року серія НОМЕР_1 , актовий запис про смерть №2986. 04.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В. з заявою №35 про прийняття спадщини до майна померлого 0.03.2014 року племінника ОСОБА_4 04.09.2014 року, на підставі вищевказаної заяви, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. була зареєстрована спадкова справа №12/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 04.09.2014року №38288382. Згідно довідки №81, виданої ЖБК «Приморський-15», ОСОБА_4 з 07.02.2008 року і по 05.03.2014 року був зареєстрований в АДРЕСА_3 . Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 , на момент смерті ОСОБА_4 , зареєстрованим місцем його проживання була наступна адреса: АДРЕСА_4 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2017 року по справі №522/13730/17-ц, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Одеська міська рада про встановлення факту проживання з спадкодавцем однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги по закону задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_5 однією сім`єю з 18.04.2008 року по 05.3.2014 року. Встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Вказаним рішенням встановлено, що розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 324 від 18.04.2008 року ОСОБА_1 призначено піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначеним розпорядженням визначено за місцем проживання піклувальника за адресою: АДРЕСА_4 . . З 18.04.2008 року і до дня смерті ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_1 у його квартирі однією сім`єю. На день смерті ОСОБА_4 йому належало наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0275 га, розташована за адресою: АДРЕСА_6 . Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03.10.2017 року по справі №522/13730/17-ц не оскаржувалось ані заявником ОСОБА_1 , ані заінтересованою особою Одеською міською радою та набрало законної сили 17.10.2017року. 06.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В. з заявою №65 про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 . 06.11.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 , зареєстроване в реєстрі за №2778, яке зареєстроване в спадковому реєстрі, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 06.11.2017 року №49750531. Того ж дня була проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.12.2017року номер:106766030. 08.08.2018 року між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Штогріною Олександрою Іванівною, зареєстрований в реєстрі за №1086. Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу від 08.08.2018 року ОСОБА_1 передав у власність (продав), а ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) квартиру АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з трьох кімнат, загальною площею 56,2 кв.м., у тому числі житловою площею 36,7 кв.м. В пункті 3. договору купівлі-продажу від 08.08.2018 року зазначено, що продаж вчинено за 683400 (шістсот вісімдесят три тисячі чотириста) гривень 00 копійок, які Продавець одержав від Покупця повністю до підписання цього договору. Сторони своїми підписами під цим договором підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру, матеріальних претензій один до одного сторони не мають. Згідно п.10 договору купівлі-продажу від 08.08.2018 року, Продавець стверджує, що зазначена квартира нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під заставою (в тому числі податковою), в спорі та під забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб, як у межах, так і за межами України немає, заборгованості з оплати послуг водопостачання, користування електроенергією, газом немає, відносно неї не укладено будь-яких договорів відчуження чи щодо користування з іншими особами, самовільних переобладнань у квартирі немає; як місцезнаходження юридичної особи вона не використовується, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передана; внаслідок продажу квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних та інших осіб, яких Продавець зобов`язаний утримувати за законом чи договором. З витребуваних судом документів, встановлено, що ОСОБА_2 діяв під час вчинення правочину зі згоди дружини ОСОБА_3 , що підтверджується заявою від 31.07.2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Перелигіною В.В. і зареєстрованою в реєстрі за №475. Право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.2018 року за №27396316, що підтверджується відповідним витягом від 08.08.2018 року індексний номер 133625219. 25.02.2020 року Одеським апеляційний суд за наслідком розгляду апеляційної скарги Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2017року по справі №522/13730/17, ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2017 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Одеська міська рада, про встановлення факту проживання з спадкодавцем однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги по закону залишено без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_1 про право на звернення до суду з позовом на загальних підставах. Рух справи 12.07.2022 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від Одеської міської ради. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 12.07.2022 року, визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: ОСОБА_6 , судді учасники колегії: Сєвєрова Є.С., Заїкін А.П. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.07.2022 року апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.08.2022 року Одеській міській раді поновлено строк на апеляційне оскарження та за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, зупинено дію рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.05.2022 року до розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.12.2022 року визнано підготовку справи до судового розгляду закінченою, призначено справу до розгляду. Рішенням Вищої ради правосуддя № 126/0/15-23 від 21.02.2023 року суддю ОСОБА_6 звільнено, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 року по даній справі головуючого визначено суддю Карташова О.Ю. Відповідно розпорядження № 3924, у зв`язку з перебуванням суддів Сєвєрової Є.С. у відпустці, і зайнятістю суді ОСОБА_7 в інших судових засіданнях, щодо недопущення порушення строків розгляду справи здійснено повторний автоматизований розподіл справи для визначення суддів учасників колегії. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 року для розгляду справи, до складу колегії визначено суддів: Коновалову В.А., Стахову Н.В. Рішенням Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю Стахову Н.В.. звільнено, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 року для розгляду справи, до складу учасника колегії визначено суддю: Кострицького В.В. Відповідно розпорядження № 4694, у зв`язку з перебуванням судді Кострицького В.В. у відрядженні, щодо недопущення порушення строків розгляду справи здійснено повторний автоматизований розподіл справи для визначення судді учасника колегії. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 року для розгляду справи, до складу учасника колегії визначено суддю: Лозко Ю.П.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її ( частина перша статті 1268 ЦК України). Відповідно до частин першої-третьої статі 1277 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. Системний аналіз зазначених норм матеріального і процесуального права дає підстави для висновку, що відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факт смерті спадкодавця, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, не прийняття спадкоємцями спадщини чи відмова від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури. Апеляційним судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2017 року по справі №522/13730/17-ц, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Одеська міська рада про встановлення факту проживання з спадкодавцем однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги по закону задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_5 однією сім`єю з 18.04.2008 року по 05.3.2014 року. Встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .. Зазначене рішення не оскаржувалось ані заявником ОСОБА_1 , ані заінтересованою особою Одеською міською радою та набрало законної сили 17.10.2017року. 06.11.2017 року за заявою ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , того ж дня була державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру. Також встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 25.02.2020 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання спадкодавцем четвертої черги за законом залишено без розгляду, з тих підстав, що існує спір про право. Залишення без розгляду заяви, не перешкоджає зверненню до суду із відповідним позовом на загальних підставах для вирішення спору. Такий висновок узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 2-о-36/08 (провадження № 61-14000св20). Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 не виникло права продажу спірного майна. Разом із тим, апеляційний суд зауважує, що після того, як Одеській міській раді стало відомо про звернення ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту проживання з спадкодавцем однією сім`єю та визнання спадкодавцем четвертої черги по закону, а це з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі за зазначеною заявою, квартира мала бути взята на облік уповноваженим органом і саме орган місцевого самоврядування, а саме Одеська міська рада мала забезпечити зберігання нерухомого майна, нести витрати пов`язані з його утриманням, а також нести відповідальність за зберігання нерухомості. Таким чином, Одеська міська рада порушила порядок обліку та зберігання майна, яке в подальшому могло бути визнане відумерлою спадщиною. Одеська міська рада в зазначеній справі діє в інтересах територіальної громади. А інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин, слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України «Спадкове право». Відтак захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі. Як зазначалось, стаття 1280 ЦК України передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію. Аналіз змісту зазначеної норми свідчить про те, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А відтак, застосовуючи аналогію закону, й територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації. Закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем. До таких висновків, які підлягають врахуванню відповідно до положень частини третьої статті 400 ЦПК України, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц. Аналогічні висновки, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), зроблено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі № 202/8669/19 (провадження № 61-20544св21), від 15 березня 2023 року в справі № 336/665/19 (провадження № 61-13591св21), від 04 жовтня 2023 року в справі № 205/6482/19 (провадження № 61-1253св23), від 11 квітня 2024 року в справі № 756/16117/21 (провадження № 61-795св24), від 24 квітня 2024 року у справі № 569/18608/21 (провадження № 61-6420св23). При цьому, Верховний Суд враховує, що в ухвалі від 03 квітня 2024 року у справі № 569/18608/21 (провадження № 14-23цс24) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що з часу прийняття нею 14 грудня 2022 року постанови у справі № 461/12525/15-ц із висновком щодо застосування статті 1280 ЦК України до правовідносин за участі територіальної громади цей висновок не застарів, а такі вади тієї постанови, які б зумовлювали потребу відступу від нього, - відсутні. Доводи апелянта проте, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею з підстав того, що постановою Одеського апеляційного суду від 25.02.2020 року у справі № 522/13730/17 скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2017 року є безпідставним, оскільки скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі, без встановлення інших обставин, що можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення, не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінились чи припинились на підставі відповідного рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17. У зазначеній справі, ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2018 року, за яким ОСОБА_1 передав у власність (продав), а ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) квартиру АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.2018 року за № 27396316, що підтверджується відповідним витягом від 08.08.2018 року індексний номер 133625219. Матеріали справи не містять доказів недобросовісної поведінки ОСОБА_2 щодо набуття спірного майна у власність. Таким чином, після набуття ОСОБА_2 , який є добросовісним набувачем, у власність спадкового майна, територіальна громада має право лише на грошову компенсацію вартості цього майна, а тому позовні вимоги про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння задоволенню не підлягають. Крім того, Одеська міська рада просила визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину. Проте зазначені позовні вимоги не є належним способом захисту порушеного права Одеської міської ради, оскільки за фактичних обставин цієї справи вони не є ефективними та не призводять до його відновлення. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів, тому рішення суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 травня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко