Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/25668/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25668/23 Категорія:112010000 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:02.01.2024 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасувати вимогу та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) ДПС в Одеській області про: - визнання протиправною та скасування сформовану ГУ ДПС в Одеській області вимогу №Ф-76589-13-У від 09 червня 2023 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 на суму 36 079,10 грн.; - зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області здійснити дії по відображенню/коригуванню даних у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення (скасування) нарахованої заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 12 468,72 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що протягом січня-жовтня 2020 року ним сплачувався ЄСВ на рівні мінімального, ЄСВ за 2020 рік він перестав самостійно сплачувати з листопада 2020 року (нарахований календарний місяць жовтень 2020 року), так як на момент обов`язку по сплаті ЄСВ за жовтень 2020 року вже була наявна постанова Верховного Суду України №460/2442/19 від 05 листопада 2020 року, яка визнала подвійну сплату ЄСВ такою, що суперечить нормам законодавства. До листопада 2020 року позивачем фактично здійснювалась подвійна оплата ЄСВ, а отже нарахований помилково обов`язок зі сплати ЄСВ за 2020 рік є таким, що також підлягає коригуванню, а саме зменшенню його з 12 468,72 грн. до 0 грн. Зазначає, що нарахований ЄСВ за 2021-2022 роки є нарахованим помилково та він скористався своїм правом на подання уточнюючої декларації в строк, встановлений ПК України, та уточнені податкові декларації були прийняті до розгляду, скористався своїм правом на уточнення він до того, як дізнався про наявність вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-76589-13-У від 09 червня 2023 року. Вказує, що протягом 2020-2022 років він знаходився в трудових відносинах з Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування" "Зоря" - "Машпроект", яке до травня 2022 року також нараховувало та сплачувало за нього ЄСВ, як за найманого працівника. Зазначає, що на даний час не має можливості реалізувати своє право на подачу уточнюючої декларації за 2020 рік, хоча строк давності такої подачі ще не сплив, отже вважає, що за таких обставин ГУ ДПС в Одеській області має внести зміни до даних інформаційної системи податкових органів, здійснивши зменшення суми єдиного соціального внеску помилково нарахованого за 2020 рік з 12 468,72 грн. до 0 грн. Відповідач у встановлений судом в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року строк та на час прийняття рішення відзив на позовну заяву та/або заяву про продовження процесуальних строків не подав. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ГУ ДПС в Одеській області здійснити дії по відображенню/коригуванню даних у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення (скасування) нарахованої заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 у розмірі 12 468,72 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги: - особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Як вбачається з Постанови Верховного Суду №160/3114/19 від 27 листопада 2019 року, а саме: особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Як було зазначено в позовній заяві, що в Постанові Верховного Суду України №460/2442/19 від 05 листопада 2020 року зазначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; - відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав свого обов`язку стосовно доказування того, що оскаржувана вимога №Ф-76589-13-У від 09 червня 2023 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 на суму 36 079,10 грн. є законною та обґрунтованою. Натомість складається протилежна ситуація, коли саме позивач повинен доводити свою невинність та наявність можливості не сплачувати подвійне ЄСВ, в суді, незважаючи на те, що згідно із законодавством України в позивача відсутній обов`язок стосовно подвійної сплати ЄСВ та навпаки він заборонений законодавством. Вказані обставини не були оцінені судом першої інстанції та не враховані ним при ухвалені ним судового рішення. Зазначаю, що до вказаних правовідносин можуть і повинні бути застосовані висновки Верховного Суду України стосовно того, що сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату ЄСВ (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску, а отже, в позивача відсутній обов`язок стосовно сплати ЄСВ навіть в тому разі, якщо останній помилково нарахував собі таке ЄСВ в щорічних звітах, так як спірний внесок за нього вже було сплачено роботодавцем. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року іншими учасниками справи не оскаржено. Відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині позовних вимог які були залишені без задоволення. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню даних у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення (скасування) нарахованої заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 у розмірі 12 468,72 грн. не оскаржено і не є предметом даного апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини: ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області як платник податків та в період 2020-2022 рік був зареєстрований самозайнятою особою адвокатом. 09 червня 2023 року ГУ ДПС в Одеській області склало та направило на податкову адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-76589-13-У, якою повідомило про наявність у платника єдиного внеску за даними інформаційної системи податкових органів заборгованості (недоїмка, штраф, пеня) у загальній сумі 36 079,10 грн., що включає 36 079,10 грн. недоїмки. Як вказує позивач, 01 вересня 2023 року він зупинив адвокатську діяльність на підставі п.1 ч.1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та 11 вересня 2023 року звернувся до Центру обслуговування платників Приморської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області для отримання усної консультація стосовно подання звітності (ліквідаційної) в зв`язку із закриттям адвокатської діяльності, під час надання якої повідомили про наявність боргу по сплаті ЄСВ в сумі 36 079,10 грн. Зазначає, що ним були допущені помилки при формуванні річних звітів протягом 2020-2022 років, а саме він помилково вказував в податкових деклараціях нарахування ЄСВ, так як знаходився в трудових відносинах з Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування" "Зоря" - "Машпроект", яке нараховувало та сплачувало за нього ЄСВ як за найманого працівника. 13 вересня 2023 року ОСОБА_1 користуючись правом на коригування податкових декларацій (виправлення помилок) за минулий період подав дві уточнюючі податкові декларації за 2021 та 2022 роки, в яких зменшив суми нарахування ЄСВ з 15 840 грн. до 0 грн. за 2021 рік та з 17 292 грн. до 0 грн. за 2022 рік. 14 вересня 2023 року ОСОБА_1 намагався подати уточнюючу декларацію за 2020 рік з метою зменшення нарахування ЄСВ з 12 468,72 грн. до 0 грн., однак отримав квитанцію №2, в якій зазначено, що за період, який зазначено в рядку "Податковий (звітний) період" додатку ЄСВ 1 до Податкової декларації, в реєстрі застрахованих осіб наявний чинний звіт за формою Додаток 5 з тип форми відмінної "для пенсії". Як вказує позивач, з метою вирішення вказаної проблеми та отримання консультації він зателефонував на гарячу лінію ДПС та під час спілкування з консультантом було повідомлено, що за 2020 рік внести уточнення вже не можна, так як форма податкової декларація за 2020 рік змінена, а додаток до ЄСВ не діє, також було повідомлено про пропуск строку, протягом якого можна здійснити уточнення в декларацію за 2020 рік. Не погоджуючись з такою позицією консультанта ДПС, 18 вересня 2023 року позивач подав заяву до ГУ ДПС в Одеській області, в якій просив здійснити коригування ЄСВ на підставі поданих уточнених податкових декларацій за 2021-2022 роки та здійснити коригування нарахованого ЄСВ за 2020 рік, зменшивши його з 12 468,72 грн. до 0 грн., однак відповіді не отримав. Зазначає, що 15 вересня 2023 року йому зателефонували з АТ КБ "ПриватБанк" та повідомили про те, що рахунки заблоковано в зв`язку з відкриттям виконавчого провадження ВП №72771956 від 14 вересня 2023 року, однак штрафів та інших виконавчих документів він не отримував. В зв`язку з цим, ОСОБА_1 15 вересня 2023 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП №72771956 від 14 вересня 2023 року та дізнався про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-76589-13-У від 09 червня 2023 року, винесеної ГУ ДПС в Одеській області. Позивач, не погоджуючись з вищевказаною податковою вимогою, вважаючи її протиправною звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Вирішуючи справу (в частині вимог залишених судом першої інстанції без задоволення), суд першої інстанції виходив з того, що перебування позивача в трудових відносинах в період 2020-2022 роки та сплата ЄСВ роботодавцем в даному випадку не має відношення до сплати ЄСВ, самостійно визначеного позивачем як самозайнятою особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, виходячи із отриманих сум доходу. Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту наданих матеріалів вбачається, що ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування" "Зоря" - "Машпроект" в період січень 2020 року - квітень 2022 року здійснювало сплату за позивача як за найману особу ЄСВ, однак ОСОБА_1 як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, не здійснив оплату ЄСВ після його самостійного нарахування на підставі поданих розрахунків (звітів) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за жовтень 2020 року грудень 2022 року, що також підтверджується наданими індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5. За таких обставин, на думку суду першої інстанції, в даному випадку відповідач правомірно та обґрунтовано виніс 09 червня 2023 року вимогу №Ф-76589-13-У з метою стягнення з позивача недоїмки з єдиного внеску, яка утворилася внаслідок несплати ним самостійно визначених зобов`язань зі сплати єдиного внеску. Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Згідно п.2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно ст. 2 №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно п.5 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. У відповідності до положень ст. 5 Закону №2464-VI, облік осіб, зазначених у п.п.1, 4, 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у п.п.1, 4, 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Згідно ст. 6 Закону №2464-VІ, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI) та подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п.4 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI). 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до п.2 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками. Так, відповідно абз.абз.1 та 2 п.2 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону №1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Відповідно ч.ч.2-4, 8, 12 ст. 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з ч.5 ст. 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у п.п.4, 5 та 5-1 ч.1 т. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Згідно з абз.абз.1, 3-5 ч.4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Абзацом 2 п.2 розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі Інструкція №449)установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. (абз.абз.1-3, 11 п.3 розділу VI Інструкції №449). Згідно абз.1 п.4 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). З урахуванням вищенаведених правових норм, колегія суддів доходить висновку, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано. Матеріалами справи підтверджується, що 09 червня 2023 року ГУ ДПС в Одеській області склало та направило на податкову адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-76589-13-У, якою повідомило про наявність у платника єдиного внеску за даними інформаційної системи податкових органів заборгованості (недоїмка, штраф, пеня) у загальній сумі 36 079,10 грн., що включає 36 079,10 грн. недоїмки. Відповідно до індивідуальних відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 у податковий період 2020-2022 роки перебував в трудових відносинах та працював в Державному підприємстві "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування" "Зоря" - "Машпроект", яке нараховувало та сплачувало за нього ЄСВ як за найманого працівника, що також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів також враховує наступне. Відповідно до положень ст. 14 ПК України зазначено, що працівник фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (пп.14.1.195 п.14.1 ст. 14 ПК України); самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п.65.9 ст. 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України). Згідно п.2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI (далі Закон №5076-VI), адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно- правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч.3 ст. 4 Закону №5076-VI). Відповідно ст. 13 Закону №5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. З урахуванням вищенаведених правових норм колегія суддів доходить висновку, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Метою ж встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС як самозайняті особи, зокрема особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно отримують доход від роботодавця, який використовує їх працю на підставі трудового або цивільно-правового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, спричиняє подвійну сплату єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27 липня 2019 року у справі №160/3114/19 та в постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19, в постанові від 16 березня 2021 у справі №500/2433/19, в постанові від 18 листопада 2021 року у справі №620/3987/18. Як вбачається з матеріалів справи, що позивач 12 лютого 2018 року по 31 серпня 2023 року, позивач працював юрисконсультом Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування" "Зоря" - "Машпроект". Тобто, ЄСВ за 2020-2022 роки за ОСОБА_1 був сплачений роботодавцем як податковим агентом. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити що особа, яка займається адвокатською діяльністю зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Отже, за 2020-2022 роки позивач не мав обов`язку сплачувати ЄСВ за здійснення адвокатської діяльності, оскільки такий обов`язок був виконаний за нього роботодавцем. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку про протиправність вимоги ГУ ДПС в Одеській області №Ф-76589-13-У від 09 червня 2023 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 на суму 36 079,10 грн., що помилково не було встановлено судом першої інстанції. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню даних у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення (скасування) нарахованої заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 у розмірі 12 468,72 грн. не оскаржено, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Колегія суддів вирішує питання щодо розподілу судових витрат відповідно ст.ст. 139-143 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі 2 147,20 грн., що підтверджується квитанціями №№9318-5604-1697-3425, від 21 вересня 2023 року та №9318-4554-8734-9153 від 20 вересня 2023 року та за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції у розмірі 3 220,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №44940455SB від 16 січня 2024 року. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 . Визнати протиправною та скасувати сформовану Головним управлінням ДПС в Одеській області вимогу №Ф-76589-13-У від 09 червня 2023 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 на суму 36 079,10 грн. Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області здійснити дії по відображенню/коригуванню даних у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення (скасування) нарахованої заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 у розмірі 12 468,72 грн. Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) за подачу адміністративного позову та 3 220,80 грн. (три тисячі двісті двадцять гривень 80 копійок) за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 17 грудня 2024 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.