Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/4674/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/4674/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., при секретарі судового засіданні Беседа Г.Р, за участі третьої особи Прасолова В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 року в адміністративній справі №160/4674/21 (головуючий суддя І-ї інстанції Неклеса О.М.) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 02.03.2021 року №64260371, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.03.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано постанову про накладення штрафу від 02.03.2021 року № 64260371, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим А.В. у виконавчому провадженні №64260371. Позивач вважає постанову про накладення штрафу від 02.03.2021 року № 64260371 протиправною, необґрунтованою, прийнятою без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ВП №64260371 від 26.01.2021 року, на підставі виконавчого листа №216/5385/16-а від 06.01.2021 року, виданого Центральним-Міським районним судом м. Кривого Рогу відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Центрального-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27.02.2017 року про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року з пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Постанова Центрального-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27.02.2017 року по справі № 216/5385/16-а, скасована постановою Дніпропетровського апеляційного Адміністративного суду від 17.05.2017 року. Враховуючи вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу про визнання виконавчого листа № 216/5385/16-а від 06.01.2021 року таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 02.03.2021 року №64260371, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про направлення справи за підсудністю до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки прийняте рішення є упередженим, спрямованим на користь позивача з метою відшукати підстави для задоволення його позову та подальшому невиконанню позивачем попереднього рішення суду щодо призначення пенсії ОСОБА_1 , що призведе до позбавлення скаржника можливості отримувати пенсію, на яку він має право. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року провадження у справі №160/4674/21 зупинено до набрання законної сили судового рішення у справі №216/5385/16-а за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, третя особа ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду. Постановою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року залишено без змін. Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2021 року заяву Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 216/5385/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання права на отримання відповідної пенсії, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити. Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановою від 27 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання права на отримання відповідної пенсії, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди задовольнив частково: - визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яка полягає в непереведені з 01 січня 2016 року ОСОБА_1 з пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і невиплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; - визнав за ОСОБА_1 право на отримання з 01 січня 2016 року пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; - стягнув з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 непризначену та невиплачену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсію за період з січня 2016 року по липень 2016 року включно в сумі 64 146 грн. 67 коп.; - стягнув з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 непризначену та невиплачену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсію за період з серпня 2016 року по січень 2017 року включно в сумі 64 440 грн. із розрахунку по 10 740 грн. щомісячно; - зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року з пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» шляхом припинення з 01 січня 2016 року виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та виплатою з 01 січня 2016 року ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначивши розмір пенсії ОСОБА_1 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: з 01 січня 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 9 163 грн. 81 коп., а з серпня 2016 року в розмірі 10 740 грн. 00 коп. щомісячно до настання підстав для припинення виплати пенсії або для зміни розміру пенсії. Допустив до негайного виконання постанову суду в межах стягнення пенсії за один місяць в сумі 10 740 грн. 00 коп. Стягнув з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовив. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року скасовано постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 09 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишено без змін. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Центрального-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року в частині стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь позивача 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди - скасував. У задоволенні позову в цій частині відмовив. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, Верховного Суду від 07 липня 2020 року та Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання права на отримання відповідної пенсії, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди. Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 26.01.2021 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 64260371 на підставі виконавчого листа №216/5385/16-а, та встановлено боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. 22 березня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) направлено лист №0400-010901-8/40250 про виконання рішення суду, в якому зазначено, що постанова Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року по справі №216/5385/16-а, скасована постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання виконавчого листа №216/5385/16-а від 06.01.2021 року таким, що не підлягає виконанню. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим А.В. 02.03.2021 року винесено постанову про накладання штрафу, якою за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф у розмірі 5100 грн. Не погоджуючись з діями відповідача щодо винесеної постанови, позивач звернувся з позовом до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частиною першою статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 3 Закону України №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною п`ятою вказаної статті зазначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду. Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Статтею 75 Закону України №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200грн. За аналізом наведених норм, накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень частини другої статті 75 та частин першої, другої статті 89 Закону України №1404-VІІІ мало місце без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього. З матеріалів справи вбачається, що 22 березня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) направлено лист №0400-010901-8/40250 про виконання рішення суду, в якому зазначено, що постанова Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року по справі №216/5385/16-а, скасована постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання виконавчого листа №216/5385/16-а від 06.01.2021 року таким, що не підлягає виконанню. В своїх поясненнях третя особа зазначає, що за наслідками поданої апеляції 24 вересня 2020 року Третім апеляційним адміністративним судом була винесена постанова, якою вирішено: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково: постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року скасувати в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди; у задоволенні позову в цій частині відмовити. Таким чином, суд апеляційної інстанції .залишив без змін постанову суду першої інстанції, якою задоволені позовні вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною, визнання права на отримання відповідної пенсії, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії. Судом з власної ініціативи зроблені роздруківки рішень судів в межах справи №216/5385/16-а. Також встановлено, що Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановою від 27 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання права на отримання відповідної пенсії, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди задовольнив частково. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року скасовано постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 09 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишено без змін. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 06 червня 2017 року була подана апеляційна скарга на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року, в якій позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на його користь 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити повністю, стягнути з відповідача на його користь 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Центрального-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року в частині стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь позивача 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди - скасував. У задоволенні позову в цій частині відмовив. В постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року зазначено, що «постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року скасовано постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач під час розгляду заяв позивача діяв у межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, та що відповідачем у справі не було допущено бездіяльності, і не було вчинено жодних дій спрямованих на порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Позивач скористався правом на касаційне оскарження вказаної постанови суду апеляційної інстанції. За результатами розгляду касаційної скарги позивача постановою Верховного Суду від 09 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишено без змін. Зважаючи на встановлені обставини, оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено правомірність дій відповідача, та визнано, що відповідачем у справі не було допущено бездіяльності і не було вчинено дій спрямованих на порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, тому відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди. Щодо доводів позивача, наведених у додатково поданій до суду апеляційної інстанції заяві, колегія суддів зазначає, що вказані доводи не були підставою апеляційної скарги позивача та фактично зводяться до нового перегляду судом апеляційної інстанції спору, який вирішено судом, та зазначеним доводам позивача вже була надана оцінка, в тому числі і Верховним Судом при розгляді касаційної скарги позивача». Як неодноразово зазначалося вище, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року скасовано постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області помилково видано виконавчий лист у справі №216/5385/16-а, яким зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року з пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» шляхом припинення з 01 січня 2016 року виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та виплатою з 01 січня 2016 року ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначивши розмір пенсії ОСОБА_1 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: з 01 січня 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 9 163 грн. 81 коп., а з серпня 2016 року в розмірі 10 740 грн. 00 коп. щомісячно до настання підстав для припинення виплати пенсії або для зміни розміру пенсії. Враховуюче вказані обставини справи апеляційний суд зазначає, що судове рішення, яке Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно було виконати за виконавчим листом №216/5385/16-а, відповідно до прийнятого рішення суду першої інстанції вже не існує. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у державного виконавця в спірному випадку були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи вище викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова про накладення штрафу від 02.03.2021 року №64260371, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) підлягала скасуванню. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року в адміністративній справі №160/4674/21 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року в адміністративній справі №160/4674/21 залишити без змін. Вступна та резолютивна частина постанови складена та проголошена в судовому засіданні 27.11.2024 року, в повному обсязі постанова складена 16.12.2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко