Постанова 4801 № 134/1299/24

Справа № 134/1299/24 Провадження № 22-ц/801/2265/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кантониста О. О. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2024 рокуСправа № 134/1299/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Оніщука В.В., Сала Т.Б., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бевз Оксани Іванівни на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У липні 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102070244. Вказаний кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Договору «Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника». У відповідності до п. 2.1 Договору, кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими позичальником. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтвердив, що умови договору йому зрозумілі, договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. 26 грудня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 26122023, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 26 грудня 2023 року до Договору факторингу № 26122023 від 26 грудня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 25 070,50 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 070,50 грн - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 26.12.2023 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 102070244 в розмірі 25 070,50 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 070,50 грн - сума заборгованості за відсотками. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Бевз О.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення заборгованості за відсотками і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором відмовити. В решті рішення залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цим вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. Судом встановлено, що 15 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102070244, відповідно до пункту 1.1. якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Пунктами 1.2.-1.4. вищевказаного кредитного договору передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 7 000 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 15.09.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 30.09.2023 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 29.12.2023 року (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості. Згідно умов кредитного договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 10,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 18 900,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду ( п. п. 1.5.2, 1.5.3 п. 1.5 Договору). Для підписання кредитного договору № 102070244 ОСОБА_1 використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором V42059, відповідно до вимог частин 6 та 8 статті 11 і статті 1 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір. Згідно п. п. 3.2.6 п. 3 Договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. 26 грудня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 26122023, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору факторингу (п. 1.2 Договору факторингу). Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 від 26 грудня 2023 року до Договору факторингу № 26122023 від 26 грудня 2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 102070244 в розмірі 25 070,50 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 070,50 грн - сума заборгованості за відсотками. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано належним чином грошових зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором № 102070244 від 15 вересня 2023 року в розмірі 25 070,50 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 070,50 грн - сума заборгованості за відсотками. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання, серед іншого, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Місцевим судом вірно встановлено, що 15 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 102070244. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000 грн, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині не оскаржується. Щодо стягнення відсотків за кредитним договором колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Позивачем у справі заявлено до стягнення відсотки у сумі 18 070,50 грн, при цьому відповідач не заперечував правильності здійсненого позивачем розрахунку відсотків за користування кредитом, однак посилався на відсутність обов`язку щодо їх сплати на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців». Відповідно до пункту 15 статті 14 вказаного Закону (в редакції від 23.12.2022, що діяла у спірний період нарахування відсотків у вказаній справі (26.12.2023-31.05.2024) передбачено що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. При цьому, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах: від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21. Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ст. 14 вказаного Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками. Спірний період нарахування відсотків за користування кредитом у даній справі становить: з 26.12.2023 по 31.05.2024. Кредит був наданий відповідачу з метою задоволення особистих потреб Позичальника, тобто для інших цілей, ніж становить виключенні згідно із вказаною вище нормою Закону. Як вбачається з наданої відповідачем копії посвідчення офіцера серії НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_1 станом на 21.02.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 44). 21 лютого 2024 року ОСОБА_1 присвоєно військове звання старший лейтенант, що підтверджується записом у Посвідченні офіцера серії НОМЕР_1 . Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 15.02.2024, ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с. 43). Отже, ОСОБА_1 станом на час укладення кредитного договору та по день розгляду справи має статус військовослужбовця Збройних Сил України та учасника бойових дій, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування вказаним кредитом. Отже, колегія суддів апеляційного суду за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише тіло кредиту у розмірі 7 000 грн, а позовні вимоги в частині стягнення процентів задоволенню не підлягають, оскільки на відповідача поширюється дія положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що передбачає звільнення, зокрема, від сплати процентів за користування кредитом. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. (ч. 2 ст. 376 ЦПК України) Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками та ухвалення в цій частині нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами відмовити. Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат відповідно до задоволеної частини позовних вимог (у даному випадку позов задоволено на 30%, а апеляційна скарга 100%, рішення суду оскаржується лише в 70% позовних вимог), рішення районного суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подачу позову у розмірі 3 028,00 грн слід змінити, зменшивши суму до 908,40 грн (із розрахунку: 3 028,00 х 30%). Також оскільки відповідач був звільнений від сплати судового збору, з позивача слід стягнути на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3179,40 грн. Крім того, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бевз О.І. просила стягнути з позивача на користь відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представник відповідача адвокат Бевз О.І. надала Договір про надання правничої допомоги №50 від 27 вересня 2024 року та акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №50 від 27 вересня 2024 року, згідно яких загальна вартість наданих адвокатських послуг за розгляд справи в суді апеляційної інстанції відповідачу ОСОБА_1 склала 5 000 грн. За таких обставин, у зв`язку з задоволенням вимог апеляційної скарги, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат колегія суддів вважає за необхіднестягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ч. ч. 2, 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бевз Оксани Іванівни задовольнити. Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року в частині стягнення заборгованості за відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками відмовити. В решті рішення залишити без змін. Зменшити розмір стягнутого судового збору за подачу позовної заяви з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ - 35625014) з 3 028,00 грн до 908,40 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ - 35625014) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3179,40 грн. Стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ - 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в розмірі 5 000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: В.В. Оніщук Т.Б. Сало