Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5972/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2024 р. Справа № 520/5972/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.07.24 по справі № 520/5972/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 , апелянт 1) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області, апелянт 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області (далі 3-тя особа), в якій просила: -визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у призначенні їй соціальної допомоги у вигляді житлової субсидії на зимовий період з 15.10.2023 по 31.04.2024 ; -зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити їй соціальну допомогу, у відповідності з її фактичними доходами за 2023 рік, у вигляді житлової субсидії на зимовий період з 15.10.2023 по 31.04.2024; -стягнути на її користь з ГУ ПФУ в Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань моральну шкоду у розмірі 1514000 гр. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 14.12.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії за період з 15.10.2023 по 31.04.2024. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області призначити ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на комунальні послуги за зимовий період з 15.10.2023 по 31.04.2024. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині, в якій суд відмовив у задоволенні позовних вимог, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, просила скасувати рішення в частині, в якій суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди та ухвалити в скасованій частині нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду. В іншій частині просила залишити судове рішення без змін. В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначила, що через протиправну відмову відповідача у призначенні їй субсидії, вона змушена була змінити звичний образ життя: звертатися до різних установ, зокрема, до центру з надання безоплатної правничої допомоги, для чого вона повинна була надати документи на підтвердження того, що вона має право на безоплатну допомогу від держави. Це потребувало від неї додаткових зусиль та витрат її часу. Вказане значно змінило її уклад життя та відобразилось на емоційному стані. Звертаючись до відповідача, вона нервувала, відчувала приниження, зневажливе ставлення до неї з боку службових осіб відповідача, що мало негативний вплив на її емоційний стан. Після кожного відвідування відповідача вона відчувала приниження, відчай та зневіру у дію закону. Зазначила, що через неодноразові звернення до відповідача за призначенням субсидії, відчувала зневагу, приниження, наслідками яких були тривога, страх за те як їй далі жити, відчуття постійного занепокоєння та стресу, інші негативні переживання. На підтвердження вимог своєї апеляційної скарги апелянт 1 посилалась на висновки Верховного Суду, зроблені у постановах від 20.01.2021 у справі № 197/1330/14-ц, від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 та від 27.11.2019 у справі №750/6330/17. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Крім того, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині, в якій суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції під час постановлення рішення не врахував положення пп.5 п.14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 ( далі Положення №848), відповідно до якого житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо уповноваженим органом отримано інформацію про наявність простроченої понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії. Житлова субсидія призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження споживачем заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців з початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, що настає за тим, у якому до уповноваженого органу надійшло документальне підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження споживачем заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі). Рішенням від 14.12.2023 № 1200655204-2023-2 позивачці було відмовлено у наданні житлової субсидії через наявну заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг; витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто перевищує 40 х 17,00 грн = 680,00 грн). За інформацією, отриманою в електронному вигляді від надавачів житлово-комунальних послуг, заборгованість ОСОБА_1 на момент прийняття рішення про відмову становить 33196,59 грн. У зв`язку з наведеним , апелянт 2 вважає, що відмова у наданні позивачці житлової субсидії відповідає нормам чинного законодавства. Позивачка правом на подання відзиву не скористалась. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою від 20.11.2023 про призначення та надання житлової субсидії на зимовий період - опалювальний сезон з 15.10.2023 по 31.04.2024. До заяви в якості додатків надано: довідку ГУ ПФУ в Харківській області від 15.02.2024 №6065, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 15.02.2024, Акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи № 61 від 25.07.2023, складений Управлінням соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради. Рішенням від 14.12.2023 №1200655204-2023-2 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні житлової субсидії з зазначенням підстави: наявна заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто перевищує 40 х 17,00 грн = 680,00 грн). 15.12.2023 та 11.01.2024 позивачка зверталась до ГУ ПФУ в Харківській області зі скаргами з приводу ненадання їй відповіді на заяву від 20.11.2023 про призначення житлової субсидії. На звернення ОСОБА_1 щодо підстав відмови у наданні їй житлової субсидії ГУ ПФУ в Харківській області листом від 11.01.2024 №1204-42484/С-03/8-2000/24 повідомлено, що підставою відмови є наявна заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 37177,65 грн, а саме: 1) плата за абонентське обслуговування за послугою з постачання теплової енергії - 343,80 грн; 2) послуга з постачання природного газу - 1388,19 грн; 3) послуга з поводження з побутовими відходами (твердими, великогабаритними, ремонтними) - 1710,27 грн, 4) послуга з постачання електричної енергії - 7962,12 грн; 5) централізоване теплопостачання - 25483,59 грн; 6) плата за абонентське обслуговування за послугою з постачання гарячої води - 289,68 грн. Відповідно до квитанцій АТ КБ « ПРИВАТ БАНК» від 20.11.2023, ОСОБА_1 було сплачено частину заборгованості за житлово-комунальні послуги: -КП «Харківводоканал» за абонентське обслуговування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення 383,92 грн; - КП «Харківводоканал» за ремонт ВБС водовідведення-258,06 грн; за ремонт ВБС водопостачання-282,54 грн; - КП «Харківводоканал» за послугу з водовідведення- -101,81 грн; за послугу з водопостачання-198,01 грн - ПрАТ «Харківенергозбут» за послуги з постачання електричної енергії 829,20грн; - КП «Харківські теплові мережі» за послугу з постачання гарячої води- 517,92 грн, за обслуговування ВБС постачання гарячої води - 185,08 грн, за обслуговування ВБС теплопостачання 581,64 грн; - ГК «Нафтогаз України» за послугу з постачання природного газу: на газову плиту (на приготування їжі) 313,62 грн; - АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» за послугу з розподілу природного газу: на газову плиту (приготування їжі) 172,57 грн; - КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» за послугу з управління побутовими відходами 23,47 грн; -КП «Жилкомсервіс» за квартирну плату -762 грн. Згідно з ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.10.2021 відкрито провадження у цивільній справі №644/9331/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів, в якій позивачка просить зобов`язати відповідача провести перерахунок за споживання гарячої води за показаннями лічильника. На цей час справу по суті не розглянуто. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг протиправними, а свої права - порушеними, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці було відмовлено у призначенні субсидії виключно з підстав наявності боргу. Проте відповідач не проінформував позивачку про прийняте рішення. ОСОБА_1 дізналась про відмову у призначенні субсидії лише 12.01.2024 з листа-відповіді відповідача на своє письмове звернення про стан розгляду своєї заяви від 20.11.2023 . Позивачка частково сплатила наявну у неї заборгованість за житлово-комунальні послуги . Крім того, в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», в рамках якої оскаржується заборгованість за споживання гарячої води та теплопостачання . Заборгованість по сплаті комунальних послуг не є узгодженою, та на дату прийняття рішення про відмову в призначенні субсидії не мала враховуватися відповідачем. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд виходив з її необґрунтованості. Зазначив, що позивачкою не надано жодних доказів заподіяння їй моральних страждань протиправною поведінкою відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 24 червня 2004 року №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №1875-IV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону №1875-IV закріплений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені відповідними договорами. Порядок призначення та надання житлових субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України. Питання щодо надання субсидій врегульовано Положенням № 848 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1 Положення №848 визначено, що це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій: щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме: житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами; щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку; житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік. Відповідно до п. 4 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках). Пунктом 9 Положення №848 встановлено, що призначення житлових субсидій здійснюється: до 30 листопада 2022 року включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення); починаючи з 1 грудня 2022 року органами Пенсійного фонду України. Житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: уповноваженим органом отримано інформацію про наявність простроченої понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (крім заборгованості за послугу з постачання та розподілу природного газу, що нарахована виконавцем комунальної послуги з посиланням на рішення суду щодо норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у зв`язку з приведенням об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, а також у разі, коли заборгованість виникла через те, що об`єднання, які є колективними споживачами (замовниками) усіх або частини житлово-комунальних послуг, та виконавці комунальних послуг не надали уповноваженим органам інформацію, необхідну для призначення та розрахунку розміру житлової субсидії, про співвласників багатоквартирного будинку/споживачів комунальних послуг) (пп.5 п.14 Порядку №848). Відповідно до п. 22 Положення №848 житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства: які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку); які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла (далі - орендарі), за рішенням суду, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги; які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.. Відповідно до пункту 69 Положення №848, житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.. У разі подання заяви протягом двох місяців з початку опалювального (неопалювального) сезону житлова субсидія призначається з початку такого сезону, але не раніше дня виникнення права на її отримання (п.75 Положення №848). Після закінчення строку отримання житлової субсидії уповноважені органи самостійно здійснюють призначення житлової субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому періоді, крім домогосподарств: у складі яких є особи, зазначені у підпункті 3 пункту 14 цього Положення (за винятком осіб, зазначених в абзацах 6 - 11 підпункту 3 пункту 14 цього Положення); які отримують житлову субсидію за місцем фактичного проживання як внутрішньо переміщені особи; у складі яких є задекларовані особи; у складі яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих (задекларованих) осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб; які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; які орендують житлове приміщення для проживання і звертаються за житловою субсидією на оплату житлово-комунальних послуг (п.78 Положення №848). Відповідно до п.79 Положення №848 уповноважені органи без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому цим Положенням, і протягом 10 днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення з використанням програмних засобів (в автоматичному режимі) про призначення, не призначення, відмову в призначенні житлової субсидії та інформують про прийняте рішення громадян у порядку, визначеному пунктами 61, 62 цього Положення. Домогосподарствам, зазначеним у пункті 78 цього Положення, призначення житлової субсидії на наступний строк здійснюється після подання нових заяви та декларації (п. 80 Положення №848). У разі отримання інформації про наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги та/або внесків/платежів об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, що відповідає вимогам, визначеним у підпункті 5 пункту 14 цього Положення, житлова субсидія на наступний період не призначається, про що уповноважений орган інформує громадянина у порядку, визначеному пунктом 62 цього Положення, або відповідна інформація зазначається у платіжному документі (п.81 Положення №848). Згідно з п.82 Положення №848, якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії на наступний період громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або уклав договір про її реструктуризацію, або оскаржив наявність заборгованості в судовому порядку, житлова субсидія призначається з початку такого періоду. Зазначений строк продовжується на час хвороби заявника, що підтверджується документально. Якщо громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або уклав договір про її реструктуризацію, або оскаржив наявність заборгованості в судовому порядку в строк понад два місяці з дати отримання повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії на наступний період, житлова субсидія в такому разі призначається з місяця подання нових заяви і декларації (п. 83 Положення №848). Таким чином, держава гарантує кожному громадянину право на отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг на умовах та у порядку, визначеному Положенням №848. В свою чергу на громадян, яким призначено субсидію, покладається обов`язок щомісячно сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії. Громадяни, які вже отримали субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг мають право її отримати на наступний період за умови відсутності простроченої заборгованості понад два місяці за отримані житлово-комунальні послуги. При цьому, законодавцем визначено можливість призначення субсидії з дати закінчення дії попередньої субсидії, у разі якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії на наступний сезон громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію. Відповідно до пункту 119 Положення №848, за рішенням уповноваженого органу надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється, у тому числі за поданням управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг у разі, коли: домогосподарству припинено надання житлово-комунальної послуги (послуг); громадянин не виконує зобов`язання за договором про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг; у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; громадянин не повідомив уповноваженому органу про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення; настали умови, у тому числі під час отримання житлової субсидії, зазначені у підпунктах 2, 4, 8-10 пункту 14 цього Положення, виявлені, зокрема, на підставі рекомендацій Мінфіну, отриманих відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат»; плата за житлово-комунальні послуги, витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги або витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку відповідно до договору, нормативно-правового або розпорядчого акта здійснюються третьою особою за її рахунок або виконавчим органом за рахунок коштів місцевого бюджету. З наведених вище норм вбачається, що для відмови у призначенні субсидії або скасування раніше призначеної субсидії достатньо наявності простроченої понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії. При цьому, Положенням №848 не зобов`язано органи, що призначають субсидії, перевіряти достовірність відомостей про наявність боргу, вказаних у поданні комунальних підприємств. У розумінні Положення №848 сам факт надходження такого подання до органу, який призначає субсидії, є підставою для скасування субсидії або відмови у її призначенні. Разом із тим, отримувачу субсидії приписами Положення №848 надано можливість підтвердити відсутність боргу шляхом надання відповідних платіжних документів або документів на підтвердження виникнення виняткових випадків, пов`язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо. Колегією суддів встановлено, що рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 14.12.2023 №1200655204-2023-2 позивачці було відмовлено у призначенні субсидії виключно з підстав наявності боргу. Тобто у даному конкретному випадку саме наявність у споживача простроченої понад три місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, є підставою для не призначення житлової субсидії. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.62 Положення №848, у разі прийняття рішення про відмову в призначенні житлової субсидії уповноважений орган повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому уповноважений орган інформує заявника про прийняте рішення в паперовій формі з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис із зазначенням причин відмови і порядку оскарження прийнятого рішення або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або Портал Дія. Під час судового розгляду встановлено, що відповідач не проінформував позивачку про прийняте рішення. ОСОБА_1 дізналась про відмову лише з листа-відповіді ГУ ПФУ в Харківській області від 11.01.2024 на своє письмове звернення про стан розгляду заяви від 20.11.2023. Відповідачем дані твердження спростовані не були. Також колегія суддів зважає, що за приписами п.82 Положення №848, якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії на наступний період громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або уклав договір про її реструктуризацію, або оскаржив наявність заборгованості в судовому порядку, житлова субсидія призначається з початку такого періоду. Зазначений строк продовжується на час хвороби заявника, що підтверджується документально. Пунктом 24 Положення №848 передбачено, що житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані та/або задекларовані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії. Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване/задеклароване або фактичне місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів одного з подружжя, якщо обом більше 60 років і вони проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які перебувають у полоні, що підтверджується відомостями та/або документами, наданими уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними реєстраторами, суб`єктами державної реєстрації, установами та організаціями в порядку та випадках, визначених законодавством, або вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду, або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються. Під час призначення житлової субсидії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають у зв`язку з призовом на строкову військову службу. При цьому фактичні доходи таких осіб не враховуються в сукупний дохід домогосподарства. Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія. Колегія суддів зазначає, що позивачка при зверненні до відповідача з заявою про призначення субсидії надавала Акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання №61 від 25.07.2023, складений Управлінням соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проживає одна. Стосовно наявності у позивачки заборгованості, колегією суддів з квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» від 20.11.2023 встановлено, що ОСОБА_1 сплатила частину заборгованості з оплати комунальних платежів. Колегією суддів встановлено, що в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа №644/9331/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів, в якій позивачка просить зобов`язати відповідача провести перерахунок за споживання гарячої води за показаннями лічильника. На цей час справу по суті не розглянуто. Таким чином, заборгованість зі сплати комунальних послуг не є узгодженою, та на дату прийняття рішення про відмову в призначенні субсидії не мала враховуватися відповідачем. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, колегія суддів зважає, що у силу правового висновку Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі №826/1647/16 обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення таким волевиявленням власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення. Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин відповідачем не доведено правомірність відмови позивачці у призначенні з 01.11.2023 житлової субсидії, у зв`язку з чим апеляційна скарга ГУ ПФУ в Харківській області задоволенню не підлягає. Щодо посилання апелянта 1 на протиправність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У постанові від 06.04.2023 у справі № 200/5144/20-а, Верховний Суд сформулював загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем. Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка не довела і суд не встановив, що її негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою. Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку, у зв`язку із чим висновок суду першої інстанції, з огляду на встановлені ним обставини, не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 та від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17 щодо загальних підходів до відшкодування моральної шкоди, на які посилається позивачка у своїй апеляційній скарзі. У справі, що розглядається, суд першої інстанції не ставив під сумнів існування у позивачки певного емоційного дискомфорту під час виникнення цього спору, оскільки така реакція сторони, чиї права є порушеними, не може викликати жодного сумніву. Водночас суд першої інстанції зазначив, що позивачкою не надано жодних доказів заподіяння їй моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача. Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачці моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідача; крім того, позовна заява не містить обставин, з яких виходила позивачка при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, зробленим ним у постанові від 31.07.2024 у справі № 824/976/19-а. За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки позивачка не довела, а суд не встановив, що її негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою, будь-яких доказів на підтвердження факту шкоди та обґрунтування її розміру позивачкою не надано. Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині вимоги про стягнення моральної шкоди. Щодо посилання апелянта 1 на рішення Верховного Суду, відповідно до яких за подібних обставин в інших справах позови були задоволені, колегія суддів зазначає, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом у цій справі. Проте, це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Колегія суддів не бере до уваги посилання позивачки на висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 20.01.2021 у справі №197/1330/14-ц , оскільки підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу у цій справі була встановлена судовими рішеннями, що набрали законної сили, тривала протиправна бездіяльність органів досудового слідства та прокуратури при прийнятті рішень у кримінальному провадженні , яка призвела до звільнення засудженого від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Отже висновки Верховного Суду у справі № 197/1330/14-ц є нерелевантними до справи, що розглядається, та не підлягають застосуванню. Таким чином, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційних скарг ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Харківській області Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянтів, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі № 520/5972/24 - залишити без змін.. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк