Постанова 4802 № 161/11095/24

Справа № 161/11095/24 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/1164/24 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 грудня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Здрилюк О. І., секретар с/з Трикош Н. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року Акціонерне товариство (далі-АТ) «Сенс Банк» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 20 серпня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 078-12/164, за умовами якого банк надав позичальнику у користування 28 730,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 19 серпня 2015 року. Позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, а тому банк був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2012 року у цивільній справі № 0308/17646/12 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 078-12/164 від 20 серпня 2008 року в розмірі 320616,79 грн та 3 026,16 грн судового збору. На підставі передавального акту від 11 жовтня 2019 року, затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року за № 5/2019 та рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», протоколу № 4/2019 від 15 жовтня 2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30 листопада 2022 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач також зазначав, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості і не виконав рішення суду. Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача в користь банку 3 відсотки річних та інфляційні втрати за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 110 511,88 грн, з яких 28 881,86 грн - 3 відсотки річних, 81 630,02 грн - інфляційні втрати, а також понесені судові витрати. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2024 року у цій справі позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ «Сенс Банк» 3 відсотки річних від простроченої суми у розмірі 28 881,86 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 791,36 грн. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач АТ «Сенс Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким позов банку задовольнити повністю. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. У судове засідання учасники справи не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Судом за матеріалами справи встановлено, що 20 серпня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 078-12/164, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 28 730,00 доларів США для оплати придбаного автомобіля марки SKODA модель SUPERB CLASSIC 2008 року випуску згідно з договором купівлі-продажу автотранспортних засобів № 13-08 від 13 серпня 2008 року, укладеного між позичальником ОСОБА_1 та ТзОВ «Промтехсервіс» зі сплатою 13,5 % річних (а. с. 6-8). Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2012 року у цивільній справі № 0308/17646/12 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 078-12/164 від 20 серпня 2008 року в розмірі 320 616,79 грн та 3 026,16 грн судового збору (а. с. 9, 10). На підставі передавального акту від 11 жовтня 2019 року, затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року за № 5/2019 та рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», протоколу № 4/2019 від 15 жовтня 2019 року внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк» (а. с. 22-24). 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30 листопада 2022 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 15-21). Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц зробила висновки про те, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Правомірність застосування статті 625 ЦК України в разі прострочення виконання боржником рішення суду підтверджена також у постановах Верховного Суду у складі Великої Палати від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, Верховного Суду у справах № 310/5419/15-ц від 11 липня 2018 року, № 463/4711/15 від 04 липня 2018 року, № 703/4704/15-ц від 28 лютого 2018, № 361/7939/2015ц від 06 серпня 2018 року. Верховний Суд у своїй постанові від 06 серпня 2018 року у справі № 361/7939/2015ц зазначив, що суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, також з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601,604-609 ЦК України. Відповідно до частин 1, 4 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів. Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача в користь позивача 3-ьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 28 881,86 грн. Разом з тим апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позову про стягнення з позичальника інфляційних втрат з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини 2 статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. У справі, яка переглядається, встановлено, що позичальником порушені грошові зобов?язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті (за умовами договору кредиту позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 28 730,00 доларів США). За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 інфляційних втрат. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді