Постанова Волинський апеляційний суд № 161/8741/24

Справа № 161/8741/24 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/832/24 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 вересня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Шевчук Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат від суми кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2024 року, В С Т А Н О В И В : Позивач АТ «Сенс Банк» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат від суми кредитної заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що 29 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту № 078-22-47/07 (далі по тексту рішення - Кредитний договір), відповідно до якого Банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 85 000,00 гривень. Рішенням № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року юридичну особу АТ «Укрсоцбанк» припинено шляхом приєднання до АТ «Альфа Банк». 12 серпня 2023 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30 листопада 2022 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, а тому має заборгованість за кредитним договором. Відповідно до виконавчого листа з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 078-22-47/07 від 29 листопада 2007 року 79 336,00 гривень, в тому числі в тому числі в тому числі 43 515.80 заборгованості за відсотками, 5 908.38 пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14 410. 36 пені за несвоєчасне повернення відсотків, 5 735.09 інфляційних витрат за кредитом, 14 077.33 інфляційних витрат за відсотками. Вказане рішення відповідач не виконав. Позивач зазначає, що в результаті невиконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість, що розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду від 27 січня 2016 року. Станом на 23 лютого 2022 року розмір заборгованості відповідача становить 116 932,97 гривень, з яких: 24 233,11 гривень 3 % на кредитну заборгованість; 92 699,86 гривень інфляційні втрати. На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду, яка станом на 23 лютого 2022 року становить 116 932,97 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 гривень. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов банку задовольнити. Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції чинні на час розгляду апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» № 3831-IX від 19.06.2024 позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції чинній на момент подачі апеляційної скарги ) апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки апеляційна скарга подана 10.07.2024 та ціна позову (116932,97 гривень) в даній справі на момент подачі апеляційної скарги менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 25 вересня 2024 року, тобто дата складення повного судового рішення. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 078-22-47/07, відповідно до якого кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Пунктом 1.1.1 Кредитного договору встановлено, що кредит буде здійснюватися частинами (траншами), зі сплатою 13,5 % процентів річних та комісій, максимальний ліміт заборгованості 85 000 гривень (а. с. 14-22). Загальними зборами акціонерів від 09 березня 2010 року прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) банку на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Згідно рішення № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року припинено Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», де в. п.п. 1.2 визначено, що правонаступником щодо всього майна прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає в АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року. Позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також внесено зміни до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30 листопада 2022 року внесено зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник АТ «Сенс Банк» вказує на наявність у відповідача ОСОБА_1 невиконаного грошового зобов`язання за кредитним договором № 078-22-47/07 від 28 листопада 2007 року. На підтвердження наявності заборгованості за вказаним кредитним договором до матеріалів позову додано копію виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області, виданого 27 січня 2016 року в справі № 161/18424/14-ц. Відповідно до змісту вказаного виконавчого листа, суд, серед іншого вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 078-22-47/07 від 28 листопада 2007 року в розмірі 79 336 гривень, в тому числі в тому числі 43 515.80 заборгованості за відсотками, 5 908.38 пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14 410. 36 пені за несвоєчасне повернення відсотків, 5 735.09 інфляційних витрат за кредитом, 14 077.33 інфляційних витрат за відсотками. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором. Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором. В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася. Установивши, що рішення суду відповідач не виконав, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у позивача права на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат унаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що згідно з виконавчим листом Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2016 року з відповідача на користь банку за кредитним договором № 078-22-47/07 від 29.11.2007 року стягнуто заборгованість в розмірі 79336,00 гривень, а позивач просить нарахувати інфляційні втрати та три відсотка річних на суму 162982,96 гривень, яка на думку суду не підтверджена. Однак суд першої інстанції не звернув увагу, що рішенням апеляційного суду від 27 січня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 078-22-47/07 від 29.11.2007 року в сумі 79 336 гривень, в тому числі 43 515.80 заборгованості за відсотками, 5 908.38 пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14 410. 36 пені за несвоєчасне повернення відсотків, 5 735.09 інфляційних витрат за кредитом, 14 077.33 інфляційних витрат за відсотками та не врахував, що в цій справі договірні правовідносини сторін трансформувалися у зобов`язальні, пов`язані із стягненням грошових коштів на підставі рішення суду, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. Таким чином розмір заборгованості за даним рішенням суду становить саме 162982, 96 гривень, з врахуванням усіх складових заборгованості за кредитним договором № 078-22-47/07, що стягнуті рішенням суду. Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три відсотка річних за період з 12 березня 2017 року по 01 лютого 2022 року в розмірі 24233, 11 гривень та інфляційні втрати за період з березня 2017 року по лютий 2022 року в розмірі 92699, 86 гривень, разом 116932, 97 гривень. Апеляційний суд перевір правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційні втрати та не вбачає підстав для його зміни. Позивачем проведений даний розрахунок з врахуванням введеного на території України воєнного стану. Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення 3% річних не підлягає до задоволення, оскільки позивач пропустив строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання та у матеріалах справи відсутні відомості про те, що такий строк позивачу поновлено. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15 (провадження № 61-32171сво18) сформулювала висновок про те, що «натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога у такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку». Кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь період невиконання рішення суду про стягнення боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду у поновленні строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржників від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Відмова суду у поновленні строку для звернення рішення суду до примусового виконання не робить зобов`язання натуральним. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, які Верховний Суд виклав у постанові від 7 серпня 2023 року у справі №752/9858/21. Позивачем подано до суду докази існуючої заборгованості за вказаним кредитним договором, яку стягнуто рішенням суду та видано виконавчий лист, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем виконано чи частково виконувалось рішення суду. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з наведеним рішення суду першої інстанції належить скасувати та з ухвалити нове судове рішення, яким позовній вимоги АТ « Сенс Банк» задовольнити. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). АТ « Сенс Банк» при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 3028, 00 грн ( а.с.1), за подання апеляційної скарги 4542, 00 грн ( а.с. 104). У зв`язку із задоволенням позовних вимог та вимог апеляційної скарги з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7570 грн витрат по сплаті судового збору Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від11 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства « Сенс Банк» ( ЄДРПОУ 23494714) три процента річних та інфляційні витрати в розмірі 116932, 97 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» ( ЄДРПОУ 23494714) 7570 гривень витрат по сплаті судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий - суддя: Судді: